КОНТРОЛЬ НАД ОЗБРОЄННЯМИ

ВІДЕНСЬКИЙ РАХУНОК

Свої інтереси
на переговорах про долю звичайних озброєнь
у Європі Україна відстояла "на всі сто"

Про наслідки цих змін для України редакції розповів фахівець Управління контролю над озброєнням та військово-технічного співробітництва МЗС України

Віктор МАЦЬКО

У Віденському палаці Хофбург представники 30 держав декілька останніх років були зайняті відповідальною справою, вдале завершення якої має додати стабільності та безпеки Європейському регіонові. Йдеться про адаптацію до нових політичних та військових реалій Договору про звичайні збройні сили у Європі, який було укладено ще за часів протистояння Варшавського пакту НАТО. Нині ця робота близька завершення

НОВИЙ ВИГЛЯД ДЗЗСЄ

- Що відрізнятиме базові положення оновленого Договору від "старого" ДЗЗСЄ?

- Зміни у військово-політичній ситуації в Європі, які відбулись на початку 90-х років, призвели до необхідності внесення відповідних коректив у текст Договору про звичайні збройні сили в Європі. Концепція цього Договору, підписаного державами-учасницями у 1990 році, базувалась на суттєвому скороченні важких озброєнь в Європі, встановленні на значно нижчому рівні балансу сил між військово-політичним блоком НАТО та колишньою організацією Варшавського Договору, режиму відкритості по відношенню до збройних сил.

Головними напрямами адаптації ДЗЗСЄ є повна відмова від блокового підходу у структурі Договору, запобігання виникненню нових ліній розподілу в Європі, встановлення індивідуальних зобов'язань держав-учасниць щодо дотримання ними обмежень на кількість озброєнь.

Однією з базових основ адаптованого ДЗЗСЄ має стати система національних рівнів озброєнь, згідно з якою кожна держава-учасниця візьме на себе зобов'язання щодо неперевищення визначених для неї і зафіксованих в одному з Протоколів Договору кількостей бойових танків, бойових броньованих машин, артсистем великого калібру (100 мм і більше), бойових літаків і ударних вертольотів.

На додаток до національних будуть встановлені також територіальні рівні для трьох наземних категорій озброєнь. Ці рівні визначатимуть загальну кількість озброєнь (з урахуванням тих, які належать іншим країнам), що може бути розміщена на території держави-учасниці.

Важливим є положення про те, що підвищення національних і територіальних рівнів може відбуватись лише за умови відповідного їх зменшення однією або декількома іншими державами-учасницями та на підставі дотримання принципу консенсусу, тобто згоди на такий перерозподіл інших держав.

Ця досить жорстка система обмежень доповнюється певними гнучкостями, які передбачають можливість тимчасового перевищення територіальних рівнів з метою проведення миротворчих операцій, військових навчань, тимчасових розгортань тощо.

Передбачається, що в адаптованому Договорі будуть також зафіксовані умови здійснення транзиту озброєнь, розширення обміну інформацією, модифіковано інспекційний режим.

- Які вимоги адаптований ДЗЗСЄ накладає на Україну?

- Для України, як і для інших держав-учасниць Договору, будуть встановлені національний і територіальний рівні озброєнь. Ці рівні будуть однаковими, що означає відсутність квот на розміщення на нашій території іноземних озброєнь і, відповідно, дорівнюватимуть максимальним національним рівням за діючим Договором (4080 бойових танків, 5050 бойових броньованих машин, 4040 артилерійських систем, 1090 бойових літаків, 330 ударних вертольотів). Україна буде також зобов'язана здійснювати обмін інформацією про свої збройні сили в узгодженому форматі та приймати інспекції іноземних держав. На території нашої країни будуть встановлені обмеження на кількість озброєнь в Одеській області, які становитимуть 400 бойових танків, 400 бойових броньованих машин, 350 артсистем великого калібру.

Ці додаткові обмеження замінять діючі зараз ліміти, встановлені для значно більшого за розмірами південного регіону держави, який складається з Одеської, Миколаївської, Херсонської, Запорізької областей та АР Крим.

Передбачається, що інші зобов'язання за Договором, зокрема, перерозподіл озброєнь між регулярними частинами і місцями складського зберігання, порядок їх списання і заміни на нові типи тощо не накладатимуть на нашу державу принципово нових вимог.

ВИРІШЕННЯ ПРОБЛЕМИ ФЛАНГОВИХ ОБМЕЖЕНЬ

- Як вдалося переконати інші країни провести для України своєрідний обмін п'яти областей, на які поширювались флангові обмеження, на одну?

- 30 березня цього року держави-учасниці ДЗЗСЄ на переговорах в рамках Спільної консультативної групи у Відні ухвалили важливе Рішення, у якому відображені основні засади майбутнього оновленого Договору. Окремі положення цього Рішення стосуються так званої "флангової" зони і, зокрема, тієї її частини, яка охоплює південний регіон України, а саме - території Одеської, Миколаївської, Херсонської, Запорізької областей та АР Крим. У згаданому Рішенні визначено, що майбутній Договір передбачатиме наявність обмежень на кількість озброєнь у південних районах України лише для Одеської області. Відповідні показники вже згадувались раніше.

В той же час таке рішення не було простим обміном п'яти областей на одну. Його схвалення стало результатом складного переговорного процесу, під час якого враховувались як позиції окремих держав, так і інтереси загальноєвропейської безпеки в цілому.

З самого початку переговорів з адаптації Договору Україна наполегливо і послідовно відстоювала необхідність зміни тих його положень, існування яких за часів блокового протистояння було цілком зрозумілим, але в умовах сучасних військово-політичних реалій стало для нашої країни певним дискримінаційним фактором. Держави-учасниці проголосили курс на усунення ліній розподілу в Європі, а "флангова" зона стосувалась саме флангів лінії протистояння "схід-захід".

Територія України, як суверенної незалежної і позаблокової держави, або частина її території не може входити до будь-якої зони з рудиментарними ознаками часів "холодної війни". І іншим важливим фактором є те, що за роки незалежності нашої держави жодна з сусідніх або більш віддалених країн не висловлювалась стосовно загроз безпеці, що могли б існувати для них з боку нашої держави і, навпаки, неодноразово підкреслювалась відсутність будь-яких стурбованостей з цього приводу.

Питання змін у "географії флангової зони" розглядалось також в контексті нової системи національних і територіальних рівнів озброєнь. Той факт, що для України ці рівні будуть визначені однаковими, означає, між іншим, неможливість накопичення сил на її території за рахунок іноземних озброєнь.

Позиції нашої держави з питань "флангових" обмежень неодноразово обговорювались в різному форматі на дво- та багатосторонніх консультаціях і переговорах, їх обгрунтованість і переконливість дозволили зафіксувати відповідні положення у згаданому Рішенні від 30 березня. Звичайно, досягненню бажаного кінцевого результату допоміг високий професіоналізм наших дипломатів.

- Чому саме Одеську область було вирішено віддати під флангові обмеження?

- Перш за все, слід підкреслити, що в адаптованому Договорі додаткові обмеження будуть розглядатись як територіальні підрівні озброєнь, а не як "флангові обмеження", і на необхідності саме такого підходу до нього питання наполягала наша країна. Розглядалось декілька можливих варіантів змін колишньої "флангової" зони. На остаточне рішення вплинув той факт, що Одеська область є єдиною з п'яти областей "флангової" зони України, яка має сухопутні кордони з сусідніми країнами і на території якої, в силу історичних обставин, ще з часів Радянського Союзу була створена досить розітнута військова інфраструктура, розміщено більше військових формувань, ніж, скажімо, у Херсонській або Запорізькій областях.

- Яку кількість озброєнь ми зможемо мати у новому фланговому районі?

- Як згадувалось раніше, для Одеської області встановлені обмеження кількості наземних озброєнь у трьох категоріях: 400 бойових танків, 400 бойових броньованих машин, 350 артсистем. Обмежень на інші типи озброєнь, або на їх перерозподіл між регулярними військовими частинами і місцями складського зберігання не встановлено. Слід відзначити, що це буде єдиний підрівень для України в оновленому Договорі, в той час як за діючим ДЗЗСЄ ми маємо значно більшу кількість обмежень.

- Чи задовольняє у військовому сенсі збереження обмежень на Одеську область?

- Безумовно, всі питання, пов'язані з режимами контролю над озброєннями, мають безпосереднє відношення не лише до військової, а і у більш широкому контексті - до національної безпеки держави.

У зв'язку з цим до їх розгляду, вироблення відповідних позицій залучаються причетні міністерства і відомства. Зрозуміло, що військові аспекти безпеки не можуть розглядатись без участі Міністерства оборони і саме з цієї причини експерти військового відомства залучені до роботи з адаптації ДЗЗСЄ.

Принципово важливі питання адаптації, до яких належить і проблема додаткових територіальних обмежень, постійно знаходяться в полі зору Ради національної безпеки і оборони України. Реалізація вироблених позиційних підходів здійснюється після їх розгляду і схвалення Президентом України.

Такий порядок опрацювання проблемних питань дозволяє досягти головної мети - забезпечити дотримання національних інтересів держави.

Стосовно обмежень на кількість озброєнь в Одеській області слід додати, що згадані ліміти перевищують наявність озброєнь на території цієї області, вони задовольняють планам будівництва Збройних Сил України та потребам гарантування національної безпеки держави.

- Чи змінилась вимога для флангового регіону попередження інших учасників ДЗЗСЄ у разі переміщення 5% від загальної кількості озброєнь?

- По відношенню до озброєнь, що розташовані на території Одеської області, застосовуються додаткові заходи транспарентності, які полягають в тому, що на території області може бути щорічно проведена одна додаткова інспекція за рахунок інспектуючої держави і повідомлення про рух озброєнь надаються іншим державам-учасницям у випадку зміни їх кількості у військових частинах на 5%.

Чинність відповідних положень, зафіксованих у "фланговому" Документі у травні 1996 року, зберігається. Одночасно продовжується розгляд цього питання в рамках переговорів з адаптації ДЗЗСЄ.

- Чи буде Україна в перспективі домагатись повного скасування флангових обмежень?

- 3 урахуванням того, що було сказано вище стосовно самого змісту понять "флангові обмеження" і "флангова зона", можна констатувати, що ця термінологія не є актуальною у застосуванні до сучасної ситуації і в адаптованому Договорі такі обмеження не будуть передбачені.

Разом з тим, залишається факт існування певних, хоч і не пов'язаних з флангами, ліній розподілу, територіальних підрівнів. Такі підрівні, крім України, будуть встановлені і для Росії.

В цілому це рішення, хоч воно з нашої точки зору і не є таким, що на 100% відповідає сучасним реаліям, можливо розцінювати як суттєвий крок, спрямований на вдосконалення міжнародного режиму контролю над звичайними озброєннями. Зараз було б передчасним говорити про постановку питання стосовно остаточного скасування територіальних підрівнів, можливо, будуть вироблені інші варіанти вирішення цієї проблеми, але за будь-яких умов позиція нашої країни буде базуватись на принципі дотримання рівних прав і зобов'язань держав-учасниць міжнародних угод.

Слід також врахувати, що починаючи з 1996 року, кожні п'ять років передбачене проведення Конференції держав-учасниць з огляду дії Договору. Під час таких Конференцій можуть розглядатись будь-які питання, що стосуються ДЗЗСЄ і Україна буде відстоювати на них свої інтереси.

- Які ще обмеження будуть поширюватись на Україну на відміну від інших учасників?

- Основні засади, на яких буде базуватись адаптований Договір, вже узгоджені державами-учасницями і вони не передбачають додаткових обмежень для України, крім наявності територіального підрівня в Одеській області. Разом з тим, продовжуються переговори щодо подальшого дотримання політичних зобов'язань, які свого часу Радянський Союз взяв на себе в односторонньому порядку і Україна, як одна з держав-правонаступниць, підтвердила, що також буде їх дотримуватись. Про результати згаданих переговорів можливо буде говорити після їх закінчення.

ДОГОВІР І НАШІ СУСІДИ

- Квоти України на звичайні озброєння, особливо по танка[, залишаються одними з найбільших в Європі. Чи не було під час переговорів з адаптації ДЗЗСЄ заяв з боку інших держав, що ці арсенали перевищують оборонні потреби України?

- Жодна з країн-учасниць Договору не робила заяв щодо занадто великих квот України на кількість звичайних озброєнь.

Розглядаючи це питання, треба, по-перше, враховувати, що Україна не тільки має одні з найбільших в Європі квоти па утримання озброєнь, наша держава одночасно є й однією з найбільших країн Європи як за чисельністю населення, так і за територією.

По-друге, вибір шляхів гарантування національної безпеки держави є її виключним правом. Україна, на відміну від значної кількості інших учасників Договору про ЗЗСЄ, є позаблоковою державою. Вона не має території і озброєнь поза межами району застосування Договору і, враховуючи це, визначає свої оборонні потреби.

По-третє, наша держава заявила про те, що її національні рівні не будуть перевищувати встановлені діючим Договором і пов'язаними з ним документами обмеження. Аналогічні заяви щодо неперевищення діючих рівнів зробили ще близько половини держав-учасниць. 11 з 19 країн НАТО заявили про певне зниження своїх національних рівнів, що є цілком зрозумілим з огляду на те, що ці країни мають систему колективної оборони.

Таким чином, існуючі квоти України в рамках Договору про ЗЗСЄ не є якимось винятковим явищем і відповідають як інтересам національної безпеки держави, так і її міжнародним зобов'язанням.

- Чи вимагатиме оновлений Договір додаткового знищення звичайних озброєнь? Якою є доля 2100 зразків озброєння колишніх радянських країн-учасниць ДЗЗСЄ. Начебто не з'ясовано? куди воно поділося?

- Положення оновленого ДЗЗСЄ не вимагатимуть обов'язкових додаткових скорочень озброєнь. В той же час не виключається, що скорочення будуть здійснюватись, наприклад, державами, які побажають приєднатись до Договору, або тими державами-учасницями, які будуть мати намір зробити це на добровільній основі. Можливі умови таких скорочень зараз розглядаються на переговорах.

Питання стосовно подальшої долі 2100 зразків озброєнь виникло у зв'язку тим, що існувала різниця між нормою скорочення, заявленою Радянським Союзом у 1990 році на час підписання ДЗЗСЄ, і сумарною кількістю озброєнь держав - правонаступниць колишнього СРСР, заявлених ними для скорочення на час набуття Договором чинності, тобто у липні 1992 року.

Зараз досить важко визначити причини виникнення такої розбіжності, але слід враховувати, що то були часи, коли на базі військових формувань колишнього СРСР утворились збройні сили нових незалежних держав. Значна кількість озброєнь, приписаних до одних військових частин, тимчасово знаходилась у сформуваннях, що спинились па територіях інших держав, не остаточно була визначена приналежність окремих військових частин до збройних сил тієї чи іншої країни, не виключались випадки подвійного зарахування озброєнь тощо.

Тим не менше, можливо впевнено констатувати, що кількість озброєнь, заявлених Україною, а також норма їх скорочення, яку наша держава своєчасно виконала, повністю відповідали реальним даним. Цей факт був підтверджений під час чисельних інспекцій, які іноземні держави проводили на території України.

- Чи можна стверджувати, що вимоги оновленого ДЗЗСЄ прискорять виведення російських озброєнь з Молдови і таким чином сприятимуть стабілізації ситуації поблизу кордонів України?

- Положення адаптованого Договору про ЗЗСЄ будуть передбачати умови розміщення іноземних озброєнь, їх перебування на території іншої держави, транзиту через території третіх країн тощо. Безумовно, у випадку, коли заходи, пов'язані з присутністю російських озброєнь у Придністров'ї будуть здійснюватись у відповідності з цими положеннями, безпека і стабільність в регіоні лише виграють. В той же час питання присутності Оперативної групи військ (ОГВ) Росії у Придністров'ї є питанням двосторонніх молдавсько-російських відносин. Україна виконала свою частину зобов'язань щодо розв'язання цієї проблеми, ратифікувавши українсько-російську угоду про транзит озброєнь ОГВ через територію нашої держави.

- Як в оновленому Договорі буде трактуватись присутність звичайних озброєнь у складі Чорноморського флоту РФ у Криму - в контексті параметрів додаткового тимчасового розгортання озброєнь на території держав-учасниць чи на основі інших юридичних підстав?

- Держави-учасниці ДЗЗСЄ узгодили положення про тимчасові розгортання озброєнь понад територіальні рівні. Саме в контексті цих положень буде розглядатись присутність на території України російських озброєнь із складу Чорноморського флоту, які підпадають під дію Договору. Таким чином буде забезпечена відповідність двосторонньої домовленості щодо тимчасової присутності ЧФ РФ на території України положенням Договору про ЗЗСЄ.

- Як Україна проводитиме верифікацію арсеналів ЧФ РФ у Криму в контексті ДЗЗСЄ?

- Питання верифікаційного режиму оновленого Договору зараз розглядаються на переговорах у Відні. Один з принципів такого режиму полягає в тому, що кожна держава-учасниця має право проводити інспекції звичайних озброєнь в районі застосування Договору. В той же час питання верифікації інших типів озброєнь ЧФ РФ виходить за рамки ДЗЗСЄ, оскільки військово-морські сили не належать до звичайних збройних сил. У зв'язку з цим українською стороною на двосторонньому рівні було поставлене питання про контроль з боку нашої країни за озброєннями ЧФ РФ. Це питання зараз вирішуються у форматі українсько-російських переговорів з проблематики ЧФ РФ.

ДОГОВІР І МАЙБУТНЄ

- Коли вимоги оновленого ДЗЗСЄ вступлять в силу? Чи потребуватиме Договір ратифікації його учасниками?

- Питання порядку набуття оновленим Договором про ЗЗСЄ чинності залишається на порядку денному Віденських переговорів.

Разом з тим, враховуючи суттєві зміни, які передбачено внести у діючий Договір та вимоги чинного законодавства України з цього питання, можливо говорити про те, що оновлений Договір потребуватиме ратифікації Верховною Радою України. Думку про необхідність процедури ратифікації адаптованого ДЗЗСЄ висловлюють в ході переговорів делегації більшості держав-учасниць.

Щодо прискорення процесу ратифікації в нашій країні, то знов-таки процедура подання на ратифікацію передбачена Законом України "Про міжнародні договори України" і всі відповідні заходи будуть здійснюватись на підставі вимог цього закону.

- Операція сил НАТО проти Югославії продемонструвала, що бойові дії у Європі можуть здійснюватись без значного накопичення озброєнь, кількість якого обмежена вимогами ДЗЗСЄ.

Чи не означає це, що за нового характеру сучасних воєн навіть оновлений ДЗЗСЄ лише частково відповідає вимогам військової безпеки та стабільності у Європі?

- Договір про ЗЗСЄ є одним з наріжних каменів загальноєвропейської безпеки, що неодноразово підкреслювали держави-учасниці. Незважаючи на певну невідповідність положень цього документа сучасним реаліям, 7 років імплементації підтвердили його життєздатність. Залишаються актуальними і ті положення, які спрямовані на запобігання значному накопиченню озброєнь.

До речі, військова операція НАТО в Югославії проводилась за межами району застосування ДЗЗСЄ, оскільки балканські країни не є його учасниками. Згідно з офіційними повідомленнями, до операції було залучено лише найсучасніших зразків бойових літаків Альянсу більше 300 одиниць, отже важко говорити про те, що це були незначні сили.

Як вже згадувалось раніше, оновлений ДЗЗСЄ буде передбачати певні заходи на випадок тимчасового розгортання озброєнь, додаткові верифікаційні процедури в таких ситуаціях, обмін інформацією, що підсилить його роль у збереженні миру і стабільності в сучасних умовах.