22 червня 2007 р. у Національному інституті стратегічних досліджень
відбувся «круглий стіл» "ЗМІНИ У ВИБОРЧОМУ ЗАКОНОДАВСТВІ ТА ПРОБЛЕМИ ПРОВЕДЕННЯ ДЕМОКРАТИЧНИХ
ВИБОРІВ ДО ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ".
Метою
«круглого столу» став аналіз внесених ВР змін до Закону України "Про
вибори народних депутатів України" та умов проведення демократичних
виборів до ВР України 2007 року.
На розгляд учасників «круглого столу» були
запропоновані наступні питання:
1.
Особливості нормативно-правової бази проведення дострокових виборів до
ВР України;
2.
Діяльність основних суб’єктів виборчого процесу у передвиборчий період;
3.
Можливі загрози проведенню демократичних виборів до ВР України
(формування списків виборців; робота ЦВК та виборчих комісій; використання
адміністративного ресурсу та спроби фальсифікації результатів голосування);
4.
Настрої населення та вплив політичної культури на характер і результати
виборчого процесу.
З вступним
словом до учасників звернувся Ю.Г. Рубан – директор Національного інституту
стратегічних досліджень.
До участі у
дискусії були запрошені представники Секретаріату Президента України, науковці,
журналісти.
Стенограма "круглого столу":
Ведучий (Рубан Юрій Григорович): Шановні колеги! Перш за все, дозвольте подякувати
всім, хто знайшов час, можливість відкласти свої невідкладні справи, для того,
щоб прийти до нас на сьогоднішнє засідання круглого столу, яке присвячене темі
"Змін у виборчому законодавстві і проблемам проведення демократичних
виборів до ВР України".
Звичайно, що тема виборів до ВР України зараз у всіх на
слуху. Ця тема, вона на політичному рівні започаткована 2-го квітня Указом
Президента. Відбувався, і зараз, я думаю, що ще відбувається досить непростий
політичний процес формування в українському політичному класі єдиного погляду
нації на ці вибори, як на інструмент подолання кризи, як на єдиний інструмент
подолання політичної кризи, яка все ж таки відбувається в нашій країні. В
зв’язку з цим, Ви знаєте, і про це багато обговорювалося, щодо тих змін, які у
виборче законодавство внесені.
Звичайно, що це так само цікава тема для розмови, але мені б
хотілося просто привернути Вашу увагу, ще мені здається до одного аспекта. Мені
б хотілося, щоб ми можливо, поговорили про вибори до ВР в трошки ширшому контексті. Поговорили про
вибори, про виборче законодавство, не лише як про, так би мовити, технологічний
інструмент, який надає перевагу одній чи іншій політичній силі в момент
виборів. Але про інструмент реалізації оцього фундаментального положення
Конституції, про те, що джерелом влади в країні є народ. Якщо з цієї точки
подивитися, то виникає цілий ряд запитань.
Багато авторитетних юристів говорять, що нинішнє виборче
законодавство у нас просто убило
пасивне право обирати, пасивне виборче право. І на жаль, ця норма Конституції у
нас фактично цим, нинішнім законодавством паралізована. Коли взагалі багато хто
із... от я мав розмову з шановними нашими юристами, в тому числі колишніми
членами Конституційного суду, то вони вважають взагалі, що цей Закон про
вибори, який в нас діяв під час парламентських виборів 2006-го року, що він
цілком міг би бути оскаржений у Конституційному суді. Результати цього
оскарження далеко не в усіх статтях були б на користь авторів цього Закону.
Ми всі з Вами, я думаю, добре пам’ятаємо політичний
контекст, в якому пішли на впровадження цього виборчого законодавства.
Результатом його, результатом переходу до такої жорсткої системи виборів - одне ж тягне за собою друге. Змушені були піти на
таку річ, як імперативний мандат. Що відразу, оцінки імперативного мандату, з
точки зору таких авторитетних інституцій як Венеціанська комісія, як
Парламентська Асамблея Ради Європи, я не буду наводить зараз - ви їх прекрасно знаєте. Зараз, звичайно, що якісь
зміни у виборче законодавство були внесені. Можна оцінювати, знов таки, їх,
там, в деяких деталях, але залишається фундаментальне питання: чи ці зміни
допомагають реалізувати оце положення про те, що народ є джерелом влади?
Забезпечують вони реалізацію конституційних прав громадян? Чи вони є кроком,
знов таки, як це у нас не один раз бувало, в цій нашій українській політичній
історії.... чи вони в черговий раз, ну є таким, чисто технологічним
інструментом, написаним на злобу дня, який спрямований на те, чи справжні, чи
уявні переваги отримала та чи інша політична сила? Це все, мені здається,
достатньо важливі питання, на яких варто би зупинитися в ході нашого круглого
столу. Думаю, що це цікаво і політикам, і виборцям. Ця тема обговорюється в
експертному середовищі, наскільки я знаю, і мені було б цікаво, мені здається,
щоб тут, в присутності, я думаю, що тут і ЗМІ, і ми з Вами, мені здається, що
нам було б цікаво обмінятися своїми поглядами на просте питання: Чи наступні
вибори, скажімо так, оцей градієнт, що у нас відбувається, чи наступні вибори
будуть, стануть ще одним кроком вперед у розвитку, скажімо, демократії, у
розвитку такої, я би сказав, демократичної політичної системи України? Чи
створені для цього якісь передумови? Чи ми можемо прогнозувати просто те, що
жорстку політичну боротьбу на грані, а може й поза гранню права? Це теж, мені
здається дуже цікава тема, яку варто було б таки... якщо не можна назвати
прогнозом таким, то я думаю, що це теж
дуже цікава тема, ля того, щоб ми з вами могли її обговорити.
В зв’язку з тим, що мені здається, що наше обговорення могло б бути дуже цікавим,
я думаю, що всі шановні наші гості хотіли б висловитися з цього приводу. І в
зв’язку з цим у мене є така просто пропозиція, для того, щоб всі мали
можливість висловитись, і в зв’язку з тим, що людські сили обмежені у мене є
така пропозиція: орієнтуватись на те, щоб ми всі закінчили до першої години,
якщо ви не проти. Бо без перерви більше двох годин, я не знаю, як ви, шановні
колеги, а мені здається що це досить важко. І в зв’язку з цим я буду просто
просити дотримуватись якогось регламенту. На виступ, скажімо так, які будуть
пропозиції, шановні колеги? Я думаю так : від п’яти, так п’ять–сім хвилин. Не заперечуєте? Дякую!
Тоді давайте на цьому, поки що зупинимось. Якщо ви не заперечуєте, я би надав
слово Максиму Миколайовичу. Прошу вас. Так би мовити, ще одне вступне слово.
Розумний Максим Миколайович: Вітаю! Вітаю представників
преси, представників інституту, які тут присутні, в цьому залі. Загалом,
мабуть, у якомусь такому передньому, чи вступному слові ми утримаємося від
того, щоб давати остаточні оцінки, чи задавати якісь цілком визначені вже
позиції, стосовно тих змін, які внесені до виборчого законодавства і, звичайно
до відповіді на те кардинальне питання, чи будуть в зв’язку з цим, з прийняттям
цих змін, вибори демократичними, прозорими, відкритими... Ми даємо собі звіт,
звичайно, в тому, що не лише виборче законодавство, так би мовити, створює всі
передумови для того, щоб вибори відповідали цим демократичним стандартам. Є
багато інших чинників, які впливають на це. Є, ось ви бачите, серед тих пропозицій,
питань для обговорення сьогодні, - згадані ці
чинники. Зокрема, - це поведінка
суб’єктів виборчого процесу, це як партії, блоки, так і Центральна Виборча
Комісія, це і територіальні виборчі комісії, і окружні виборчі комісії. Є
питання, які стосуються загального контексту проведення цих виборів. Адже ми
знаємо передісторію цього питання. Коли оголошувалось, призначалися дострокові
вибори, обґрунтовувалась їх необхідність, якраз опоненти такого підходу, вони
наголошували на тому, що провести демократичні, справедливі вибори в тих
умовах, зокрема в тих правових, нормативних умовах, які існують на даний
момент, неможливо. Зокрема згадувалася теза про необхідність сформування
реєстру виборців, та зрештою, чинне законодавство на момент оголошення дострокових
виборів не повністю, далеко не повністю, врегульовувало питання проведення
дострокових виборів. Тому, звичайно, що зміни до виборчого законодавства були
необхідними, і законодавець, і політичні сили, які брали участь у цьому процесі
виходили з цієї, так би мовити, з цього імперативу, що зміни внести необхідно,
і зрештою ці зміни, вони диктувалися дуже жорсткими умовами, зокрема
зафіксованими в Конституції термінами проведення дострокових виборів, тому,
звичайно, що ці зміни до закону «Про вибори народних депутатів», вони значною
мірою обмежені цими ситуативними чинниками, і власне тією правовою колізією,
можливо, в яку потрапила політична система в цілому, в зв’язку з тим, що
прецеденту не існувало і дострокові вибори призначаються в такій гострій політичній
обстановці, коли будь-які, навіть технічні питання викликають підозри стосовно
намірів тих чи інших суб’єктів, тих чи інших політичних сил і т.д.
Є інший аспект цієї проблеми: справа в тому, що є більш
принципові питання: про виборчу систему загалом, про те, наскільки пропорційна
виборча система, з так званими закритими списками відповідає демократичним
принципам і власне реалізації на практиці цих принципів в конкретних
українських політичних умовах. Зрозуміло, що, оцей цейтнот, ця ситуативність, вона
відсуває принципові питання надалі, на наступний період, очевидно, що їх
розв’язати, і дати відповіді на ці питання в умовах уже реальної передвиборчої
кампанії, ускладненої продовженням якихось нормативних, правових суперечок і
колізій навколо самих дострокових виборів. Так от ці питання принципові на
деякий час з порядку денного відсуваються на перед, але, в той же час, якісь
певні зміни, якісь уточнення, ліквідація якихось прогалин в законодавстві
виборчому, вона можлива вже на цьому етапі і закладення певних механізмів,
зокрема технічних механізмів вже на цьому етапі може виправити ті помилки,
недоліки виборчої системи, які зокрема були зауважені і задекларовані
учасниками виборів, зокрема за підсумком попередніх виборчих кампаній. Ось,
власне таке коло питань ми про пропонуємо сьогодні обговорити учасникам
круглого столу і я трошки прокоментую про склад учасників, ми надіслали
запрошення всім політичним силам, партіям, блокам, представленим зокрема в
парламенті депутатам п’ятого скликання. Сьогодні, так би мовити, зібралися
експерти, так сталося, і це, можливо, дає відповіді на певні питання, з тих,
які прозвучали вже, про значення цих технічних змін до виборчого законодавства,
для політиків, для реальних політичних сил, я думаю, що це визначає їх загалом
визнання і те, що справа аналітиків, справа експертів сьогодні дати оцінку з
такої більш загальної, більш високої точки зору не в контексті колізій суто
політичної боротьби, а в контексті справді становлення демократії і її
принципів в політичному полі України. Дякую за увагу.
Ведучий: Дякую, Максиме Миколайовичу. Шановні колеги, хто
хотів би взяти слово? Є такий залізний принцип. Ми можемо піти, як це
називається – по сонцю, чи проти сонця. Олександре Леонідовичу! Значить цей
принцип.
Барабаш Олександр Леонідович: Шановні колеги, я
представляю проект сприяння організації виборів в Україні, який вже сьомий рік
надає технічну допомогу Центральній Виборчій Комісії в Україні. На минулих
виборах ми проводили навчання для членів дільничних окружних виборчих комісій,
виготовляли методичні матеріали тиражами по сотні тисяч, забезпечили ними кожну
виборчу комісію і в багатьох випадках наші методичні матеріали були єдиним
джерелом роз’яснення законодавства, яким користувалися дільничні виборчкоми. І,
безперечно ми вже включилися в цю роботу і будемо надавати допомогу ЦВК і на
цих виборах, і вже в дуже детальних опрацюваннях цього закону. І наше враження,
моє зокрема, таке, від нового закону 1114 просто гнітюче. І якщо відповідати на
головне питання, яке поставив Юрій Григорович – в якому напрямку буде рухатися
законодавство, мені здається, що цей закон іще далі йде в напрямку обмеження
виборчих прав громадян, він не тільки не вирішує проблему пасивного виборчого
права стосовно виборчої системи, але і обмежує право голосу, а також деякі інші
аспекти участі громадян у виборах. І якщо ставилася задача розв’язати деякі
колізії в законі, який був в 2006 році, то давши відповіді на деякі питання,
новий закон поставив нові, ще більш складні питання, які поставлять на мій
погляд взагалі під сумнів демократичність проведення виборів. Взагалі,
складалося враження що закон писали люди, які взагалі не бували на виборчих
дільницях, не знають як рухаються документи, бюлетені, а спостерігали вибори
тільки з зручних кабінетів по телевізору. Бо деякі речі взагалі от якось
технологічно вони вирішили таким чином, що їх просто практично неможливо
реалізувати. Взагалі, на мій погляд, стояла в них задача не забезпечити
реалізацію прав громадян, а забезпечити реалізацію політичних інтересів партій,
отого закритого клубу, який склався в парламенті, і от забезпечити політичні
інтереси цього, я підкреслюю, закритого клубу, оскільки ущемляються інтереси
навіть позапарламентських партій. Сьогодні на слуху три проблеми: 50% явки,
скажемо до роботи з списками виборців прикордонників і голосування на дому, - на мій погляд це не самі страшні системні недоліки
цього розколу. 50% мені здається, що це не повинно бути проблемою, проблема на
слуху, люди прийдуть на вибори, а якщо хтось думав, що це буде запобіжником
проти, скажімо, бойкотування виборів деякими регіонами, то ця норма теж не
спрацює – якщо регіон бойкотує вибори і не подає протоколи, то не міняється
цифра ніяк учасників голосування, так і знаменник цієї цифри, ті, хто включений
до списку виборців, тому, що кількість виборців, які включаються до списку
виборців визначається не статистичними даними, а за даними протоколів
дільничних виборчих комісій. Немає в
вас виборів, значить буде менше тих хто включений до списку виборців. Стосовно
голосування на дому, ми повертаємося до 2004 року, я думаю, що це, звичайно
погіршить ситуацію і збільшить можливість для зловживання, але тут є, принаймні
технологічний запобіжник, яким скористаються партії, в особі спостереження і в
особі членів комісій, які будуть працювати в цих комісіях, щоб взяти цю
ситуацію під контроль, технологічно в принципі, це складніше буде, але це
зробити можна. Набагато гірша ситуація з включенням в виборчий процес
прикордонної служби і те, що, скажімо, прикордонники будуть подавати відомості
для виборців, яких потрібно виключати із списків виборців. Мені здається, що ця
норма явно антиконституційна, я не буду коментувати політичні, скажімо, задачі,
чому ця норма, оскільки вона на мій погляд очевидна, що прикордонники фіксують
перетин кордону тільки по закордонних паспортах, а це робиться тільки на
західному кордоні в нас. Але там стільки непродуманих технологічних моментів
організації цієї політичної ідеї. Скажімо, як можуть скласти списки виборців
прикордонники, якщо в закордонних паспортах немає по-батькові? Як можуть
скласти вони ці списки, якщо в закордонних паспортах немає адреси? А вони
повинні дати все це, та ще й до кожної окремої окружної виборчої комісії. Якщо,
тільки це вже ставить під сумнів можливість реалізації цього пункту. Якщо
прикордонники дадуть такі списки, то, на мій погляд можна казати, що це сто
процентів зловживання. Але найгірший момент при цьому самий антиконституційний,
це те, що на підставі цих списків зобов’язані дільничні виборчі комісії
виключати зі списків виборців, тобто позбавляти їх права голосу. А якщо вони
повернуться за цих три дні? І найгірше це те, що в законі взагалі немає
механізму, це вже була заслуга попереднього закону, відновлення помилок у
списках виборців за останні три дні, втому числі через суд. Сьогодні навіть уже
є роз’яснення вищого адміністративного суду, що суди не можуть приймати скарги
на списки виборців в останні три дні: в день голосування і два дні до
голосування. Тобто, якщо людина навіть і приїде, або, можливо сталася помилка,
а дільнична комісія зобов’язана виключити, то вже поновитися не можна, то вже
право голосу навіть в самому елементарному його значенні, право голосування
буде, так би мовити відібрано у людини. Але є ще системні такі елементарні
недоліки цього закону, які взагалі ставлять під сумнів демократичність
проведення виборів. І самий з них це, звичайно, порядок формування виборчих
комісій. Я не знаю, скажімо, яка там ідея витала над депутатами, щоб дійсно
зробити, узаконити монополію цього закритого клубу парламентських партій, але
формування тільки парламентськими фракціями, це безперечно ущемлення
конституційних прав і громадян, які не можуть брати участь у виборчих комісіях
і позапарламентських партій. Але сам механізм, я не знаю хто, кому це прийшло в
голову, що по-перше подання подають голови фракцій, навіть не голови партій. І
у мене виникає питання і вже я знаю що навіть ЦВК обговорює це питання, що
наприклад дві фракції взагалі не будуть мати своїх представників у виборчій
комісії. А який у них голова, якщо вони вже не депутати? Все залежить від того,
чий підпис завірить голова апарату ВР або нотаріально. Ну нотаріус ще підпис
завірити може, а який нотаріус, особливо враховуючи, що він знаходиться під,
скажімо, під протекцією міністерства юстиції, який нотаріус завірить що це
голова фракції? Станом, скажімо, на 15 вересня. Якщо сьогодні цих депутатів уже
немає в списках народних депутатів, подивіться сайт ВР. Хто буде подавати від
цих фракцій? Далі. Значить і в законі, і в законопроекті, який подавала опозиція,
записано, що члени дільничних виборчкомів подаються кандидатури в рівній
кількості від фракцій. Тобто в усіх 36 тисячах комісій, співвідношення між
членами комісій, навіть, якщо розв’яжеться питання голови фракцій, буде
співвідношення 3:2 опозиції і коаліції. В усіх виборчих комісіях, підкреслюю, в
усіх виборчих комісіях 60% членів комісії буде від коаліції. А якщо не
розв’яжеться проблема голови фракцій, то 100%. Далі, скажімо, з математикою
було складно в авторів закону. Написали що в окружних виборчих комісіях має
бути порівну опозиції і коаліції, і при чому всередині цієї половинки порівну
члена кожної фракції. Елементарний математичний підрахунок показує, що цьому
задовольняє тільки одна цифра 12. або 24, але там межа – 12-18. 12 це нижня
межа. Тобто настільки писалося це, я сказав би непродумано, і саме головне
незрозуміла ідея, чому всі ці і математичні речі і всі інші не розв’язати
шляхом доступу інших партій і інших суб’єктів виборчого процесу до формування
виборчих комісій. І сьогодні у мене немає відповіді, скажімо, як будуть
сформовані виборчі комісії, в умовах, які я сказав, і це фундаментальний такий
недолік цього закону, який поставить, я не знаю, чи може був такий умисел, щоб
спеціально провести вибори, які будуть викликати сумніви, оскільки вони
проведені будуть фактично представниками коаліції виборчкомів. Так само
непродумані деякі речі, от розвалили механізми, які є зараз в законі, навіть
утворення виборчих дільниць. Як у Райкіна: «Хто шив костюм? – Я шив ґудзик, той
шив рукав.» А хто шив костюм? Хто утворює виборчі дільниці? Сьогодні виходить
аж 3 джерела утворення виборчих дільниць. Це ЦВК, це окружна виборча комісія,
яка буде створена, і буде утворювати спеціальні виборчі дільниці в лікарнях,
тюрмах і т.д., і решта звичайних виборчих дільниць, які були в 2006 році.
Скажіть будь ласка хто і де буде брати, і не написано, що окружна виборча
комісія, та, яка буде діяти, якось це зводить до купи і публікує. Написано
публікується список, а хто його публікує? Люблять сьогодні в парламенті Конституцію,
в Конституції написано, що кожен суб’єкт владних повноважень зобов’язаний діяти
лише в межах порядку і способів, передбачених законом. А він не передбачений,
що це окружна комісія має взяти на себе цей клопіт і звести. Далі. А як взагалі
зараз визначити що було в 2006 році? По пам’яті? Чи в архіві? А раптом в архіві
так, як було в донецькому 42-му окрузі, в ящиках з документами одні старі
газети. Де брати ці матеріали, тобто ці механізми непродумані, і самий такий
маленький штрих для того щоб взагалі італійським страйком зірвати вибори.
Перелік виборчих дільниць друкується за 17 днів до виборів, а списки кандидатів
до виборчкомів подаються за 20, по виборчим дільницям. Скажіть, будь ласка, як
партії можуть знати які будуть виборчі дільниці, якщо цей перелік не
опублікований? Шпигунськими методами діставати? І цілком законно окружна
виборча комісія навіть трішки знущаючись над учасниками виборчого процесу,
опублікує навіть трішечки раніше, на один день, але до 20го дня, до 11го
вересня буде приймати подання до партій і виборчих блоків тому, що в них не
буде вказано номера виборчої дільниці, а він цілком може змінитися, можуть
змінитися взагалі виборчі дільниці, можуть з’явитися нові, спеціальні, і т. ін.
Тому, на мій погляд, я хотів би ще репліку, стосовно того,
що можуть бути внесені зміни. На жаль, ми стоїмо на тій конституційній позиції,
що ВР неповноважна. Нічого не можна змінити. Єдине, що можна зараз змінити, і
мені здається, що, наша така була думка, щоб Президент звернувся до
Конституційного Суду, приблизно так, як було в 2004 році, коли було надто
жорстке положення в законі про особливості третього туру, і депутати
зверталися, і вже, в такому, скажімо, експрес порядку, було прийнято рішення і
скасовані певні норми виборчого закону, стосовно голосування на дому. Це,
звичайно, механізм виключення зі списків виборців, стосовно подання
прикордонної служби. Це очевидне попрання права голосу громадянина, коли на
підставі якихось документів, які сумнівної достовірності, і взагалі ні про що
не свідчать, що людина перетнула кордон, його виключають зі списків виборців.
Це положення, на мій погляд явно антиконституційне, його треба вилучати, а так,
мені здається, що вибори, законодавство, нічого змінитися не може, вибори
відбудуться, ми зробимо все, щоб допомогти виборчим комісіям, роз’яснити
законодавство, так як спільно з ЦВК спробуємо виробити позиції... Але це
технологія. Насправді ж така пляма, помітна менш на демократичності, ніж в 2006
році, в 2004 році на третьому турі, в 2002 році, на цих виборах буде
лежати, і це на жаль не допоможе розв’язанню політичного конфлікту.
Ведучий: Дякую, Олександре Леонідовичу, за такий змістовний,
серйозний і емоційний виступ. Хочу підтримати висловлену Вами, зокрема, цікаву
тезу: Зверніть увагу, що на всіх виборах, навіть у великих політичних сил
завжди були проблеми з їх представниками у виборчих дільницях. При чому, мова
йде про брак не сотень, а тисяч, навіть тисяч їх представників. Тобто ми бачимо
той процес, коли партії перетворюються в такі клуби, що люди взагалі навіть в
технології недуже сильно не вникають, тому, що вони, як би, робляться таким
клубом, ну, небожителів, навіть можна сказати. І оці всякі технологічні
дрібниці їм здаються такими, що неварті уваги. Дякую. Я перепрошую, так. Пане
Воробйов Олександре Миколайович, прошу вас.
Воробйов Олександр Миколайович: Ну я погоджусь з тим що
сказав Олександр Леонідович, перш за все з точки зору особливості
застосування нормативно-правової бази яка сьогодні є, бо вона нас повернула в
найгірші часи проведення другого туру виборів президента 2004 року, фактично. Я
хочу просто продемонструвати, бо взяв спеціально, і хочу сказати, що можна буде
просто цифри казати, так? Ось й все. От беру полтавську обл. 148 округ.
Кількість виборців, що взяли там у виборах 127 тис. – це перший тур, Ющенко
набрав 47%, Янукович 28%. Другий тур – зростання 135 тис. взяло. Ну, зрозуміло,
яким чином, там що, так. Ющенко взяв 56%, 57%, і Янукович 38%. Третій тур.
Цікава річ. Ющенко 61%, Янукович 33%. Це просто центральний регіон, можна взяти
другий округ, майже цифри тут не будуть відрізнятись, полтавська обл..
Запорізьку можу, просто один зачитаю також. 122 тис. Це 179 округ. Янукович
48%, трохи більше, Ющенко 23%. Це перший тур. Другий тур. 61, явка уже 137 тис,
значить Янукович 61,7%, Ющенко майже 31,5%. Повертаємось до третього туру
61,9%, 32,7%, тобто там майже нічого не витворялось. Знову я кажу Запорізьку –
Бог з ним, Миколаївська, відома область у нас там, особливо по голосуванню на
дому. Де зашкалювало за 30%, так. Один округ 129, це в самому Миколаєві.
Значить тут 66 тис. взяло (участь), Янукович - 56,5% можна сказати, Ющенко - 16,76%, у другому турі Янукович, вже явка на 10 тис.
збільшилася, 71,5% - Янукович, 21% - Ющенко. Далі, знову ж таки третій тур, вона
залишилася ця цифра 76 тис. явки, але 71% і 22,01%, тобто майже нічого не
змінилося. Я можу навести дані по Івано-Франківську, Львову -але там майже не змінювалось нічого. Сама цікава (це
просто зона відповідальності моя, і тому я хочу продемонструвати, бо на
превеликий жаль це просто іноді)… 115 виборчий округ, Луганська область, перший
тур: 148 тис. явка, майже 150, Янукович - 76,54%, Ющенко - 5,24%. Нібито добрий результат. Другий тур: 168 тис.
явка вже (148 і 168) Янукович - 93,43%, Ющенко - 3,79%,. Цифра впала, за два тижня. Але цікавий
третій тур: 147 тис. явка, цифра майже не змінилась - 86,78%, і самий високий в Луганській області (рівень
підтримки Ющенко) - 10,34%. Я можу
інший округ показати в Луганській області, де також зміни відносно першого,
другого й третього туру на користь Ющенка. Ці коливання є. В Донецькій області - ми маємо картину ту ж саму. Якщо просто
продемонструвати, тобто там другий, третій тур - зміни є. Чому зміни відбулися? Ну завдяки тому, що в той
час ця політична сила більш-менш налагодила моніторинг або службу
спостереження, хоча членів виборчих комісій, дільничних виборчих комісій нібито
було порівну. Тому я знов кажу, що щодо проблеми формування дільничних виборчих
комісій, що хтось з цих власників партій, я ще раз кажу власників партій, які є
у нас в ВР, не партійна еліта, правильно я кажу? Є власники партій. Якщо вони
думають, що вони закрите акціонерне товариство зробили і в законодавстві нібито
забезпечили щось, - вони не
розуміються на деяких політологічних процесах. А саме: Кравчук програв вибори
другому Президенту, він думав, що адмінресурс, а цей адмінресурс, буде існувати
незалежно від того як до нього ставиться, і буде працювати на нього. А
адмінресурс буде спрацьовувати на більш сильнішого, сильнішого, і т.д. і
спрогнозувати вплив цієї складової дуже важко. Це одна теза. І друга теза.
Спостерігач, підготовлений спостерігач, може стати на заваді використання
технологій фальсифікацій безпосередньо під час виборчого процесу. Основою для
цих технологій фальсифікацій є списки виборців. Я не буду казати, що в даному
випадку на протязі 17 років, загальна кількість у списках виборців у нас не
змінюється, але зменшується кількість громадян України якраз за рахунок тих,
які мають активне виборче право. Мені кажуть соціологи, що щось там я
неправильно рахую. Вибачте, але отой пик народжуваності, який був, - він вже схлинув. Тобто в нас ці списки мають бути
вже (по відношенню до 2006 р.) менші ніж на мільйон. Але я можу
спрогнозувати не буде менше ніж на мільйон. Знаєте чому? Тому, що вся Україна в
часи міністра внутрішніх справ Білоконя була закріплена за певними заступниками
міністра внутрішніх справ, які відповідали за формування дільничних виборчих
комісій, складання списків виборців, тощо. Насправді загроза є сьогодні тільки
одна. Всі відомості, пов’язані зі складанням списків виборців до робочих груп
будуть подаватись представниками безпосередньо цього відомства - службами міграції та еміграції, я жалкую, що їх
нема. Жалкую, що тут нема з генпрокуратури. Це буде тактика складання списків
виборців, туди будуть заводиться, я можу чітко класифікувати, по Чичикову: є ті
люди, які активісти, але вони вже прораховані, за якого кандидата, чи за яку
політичну силу будуть голосувати, їх внесуть щось неправильно, є люди яких
просто не існує, але вони будуть внесені. І третя складова в даному випадку, це
буде застосоване те, що внесення змін до списків виборців може тривати
насправді (реально зможе тривати, якщо подивитись оцей календарний план, який
ми вже склали) не більше семи днів. І тому, якщо в списки виборців буде
занесена дуже велика кількість мільйонів виборців, які мають права голосу, але
не будуть голосувати, бо там якась помилка чи в адресі, чи в році народження чи
в ім’я по-батькові, прізвищу і т.д., то фактично так можна організувати
голосування. Технології ці вже всі знають. І ми їх спостерігали не один раз. Ну
і саме принципове, я просто хочу сказати, як будуть домовлятись, бо ті, хто
робив закон, я ще раз кажу, і одна складова і друга складова, - не має значення за політичною ознакою. Вони чітко
розуміли це в Мелітополі, коли ми там обирали Хмельницького на дострокових
виборах, коли в даному випадку є результати, але комісія не може затвердити, от
і сідають собі власники партій і щось там сторговуються. Тож так і тут, хочу
сказати, що в цьому сенсі ми вже бачимо всі ознаки цього нібито по початку
діяльності ЦВК, що буде в понеділок. Тобто загроза насправді існує. Цю загрозу
можна було б частково зняти на рахунок використання цих важелів впливу, не з
точки зору туди-сюди, а по закону. Якщо б Генеральна прокуратура працювала як
потрібно, якщо б Міністерство внутрішніх справ працювало як в 2006 році, під
час проведення виборчих кампаній - більш-менш
нормально бо з точки зору, в порівнянні коли ми їздили паспортні служби і т.д.
зовсім по іншому вони відносились порівняно з 2004 роком навіть з останнім
туром президентських виборів. І наостанку, я просто хочу сказати, бо тут є:
"можливі загрози проведення", як їх потім уникнути. На мій погляд є
тільки одна-єдина система бо ми казали про пропорційні виборчі системи, не
повірите, але з 1993 року я не називаю цю пропорційну виборчу систему - еластична пропорційна система. Вона фактично
змішана, розподіл мандатів там зовсім по іншому, приймають участь у виборах,
навіть громадяни можуть прийняти участь, а не тільки члени партій, але
коефіцієнт мультиплікації буде прямувати по розподілу, по пропорційній системі,
майже до нуля. Там тільки єдина є складова система, що в даному випадку
кількість мандатів поділяється між партіями, які подолали отой бар’єр. Решта
діляться за мінусом тих мандатів, які отримали переможці в кожному виборчому
окрузі. Але цю систему намагався Гавриш до Шуті написати, але вони помилку
зробили 450 округів зробили. А там 225. І фактично, якщо вирахувати ці мандати,
які отримали або безпартійні або партійці, партій, які не потрапили до
парламенту, оця кількість мандатів може поділятись між партіями. Мінімальна
кількість мандатів між партіями, в будь-якому випадку, в умовах кризи
суспільство не довіряє існуючим політичним партіям, то будуть ділити 225
мандатів партії, які набрали найбільшу кількість голосів, але у відповідній
пропорції. Оце те, що нам потрібно робити, але одразу після проведення цих
виборів. І на останок такий прогноз: можу сказати, що на великий жаль ми маємо
на всяк випадок готуватись, що у цьому році (бо рік назад в Березні я сказав
будуть вибори або в кінці або в 2007му), а зараз прогноз просто уточню: що в
зв’язку з прийнятим законом у цьому році можливо будуть ще одні повторні
позачергові вибори, бо це законом внесених змін до закону передбачено, значить
можливо буде саме такий розвиток подій. Тобто спочатку зроблять сценарій,
прощупають, заміри зроблять, а потім вже остаточно будуть розподіляти між собою
мандати й все інше власники партій. Вибачте, що затримав багато часу.
Ведучий: Дякую. Просто мені хочеться щоб всі отримали
можливість взяти слово, шановні колеги, я
тільки через це. Юрію Віленовичу, прошу вас.
Ведучий: Дякую, Юрію Віленовичу, ви згадали дійсно важливу
організацію, яка оцінює, з точки зору виборців те, що говориться, маю на увазі
Комітет виборців України. Я хотів би надати слово в зв’язку з цим Олександру
Миколайовичу Черненку.
Черненко Олександр Миколайович: Знаєте, буквально хвилин
через 10, вже їде сюди Ігор Попов, він якраз зустрічався з головою ЦВК. Якраз
думаю в нього і новини будуть і якщо він щось не скаже, я доповню, буквально
10-15 хв.
Ведучий: Добре, колеги, якщо є ще бажаючи… Прошу Вас, слово
надається Олесю Донію.
Доній Олесь: Я би пропонував абстрагуватися від змін закону про
вибори, і поговорити про більш глобальне, спробую з цього почати. Хоча зміни
закону спеціально приніс з собою. Але про глобальні речі. В мене є таке
враження, що все, що відбувається в Україні веде поступово до дискредитації
самої ідеї парламентаризму. І є небезпека в тому, що вибори відбудуться, а
парламенту в Україні не буде. Я намагався в експертів запитати, а де за останні
роки в Європі не було півроку парламенту, ніхто прикладу не може назвати. А от
в нас фактично з квітня до 30 вересня, це півроку, парламент легітимно працював
2-3 дні, здається? Якщо в нас не буде парламенту ще 30 вересня - це означає унікальну ситуацію. Унікальна ситуація
для Європи. Тим не менше, чому враження, що до цього поступово йде. Можливостей
таких безліч. Якщо яка-небудь з політичних сторін не визнає результатів виборів
у неї є можливість суто технологічно забезпечити делегітимізацію наступного
парламенту. Один з прикладів зараз просто намалюю. 151 людина не заходить до
ВР, не стає депутатами, а через ЦВК, через суто партійний принцип і можливість
саботажу, тобто відсутність кворуму може забезпечити будь-яка з сторін,
наступні 151 з депутатів не можуть так само набути депутатства. Навіть
непотрібно відмовлятись, буде просто саботаж. Це один з варіантів. Є ще інший
варіант. В змінах по закону про вибори постала норма, яку щойно критикували.
Про те що навіть якщо на одній з виборчих дільниць вибори вважаються
незаконними, все рівно територіальна комісія повинна визнавати результати
виборів. Але кожен з нас знає який тиск у нас відбувається на суди. І
адміністративний і фінансовий, і ця політична криза показала. Чи можемо ми собі
уявити, що суди від Мукачева до Луганська приймають рішення про те, що так як
на цій дільниці є порушення - вказівка ЦВК не
оприлюднювати результати. Я собі таке уявити можу. А якщо це не один суд, а
якщо таких судів 50, 80? Ви можете уявити рішення суду? Я можу. Ще раз кажу.
Питання не в тому хто повинен приймати, а чи може прийняти таке рішення. Я ще
раз кажу, я можу таке уявити. Можливостей для стабілізації ситуації дуже
багато. Мені здається одна з таких основ, ми в ньому зараз беремо участь, як в
технологічній процедурі. Ми зараз створюємо базу під те, що вибори будуть
фальсифіковані, і не такі, яких би нам хотілось. І тут ми йдемо на догоду
власним політичним інтересам, аніж на загальнодемократичним. Всі, хто тут
присутні в залі, 21 людина за круглим столом, от скажіть, хто з вас голосував
за Януковича? Хто? От я голосував за Ющенка і не соромлюся. В мене є підозра,
що кожен з тут присутніх віддає перевагу в даній ситуації своїм політичним
інтересам, нашим політичним симпатіям, і коли ми обговорюємо навіть норми,
норми закону. Коли ми обговорюємо питання чи можуть чи не можуть голосувати на
дому, ми думаємо про інвалідів чи про можливість фальсифікації. І хто буде
більше займатися? Я їжджу в Європу, і я звертаю увагу, що там є спеціальний
в’їзд в автобус для інвалідів. У нас такого нема. Тобто ми не думаємо зараз, як
забезпечити права інвалідів, ми думаємо про те, як унеможливити фальсифікації з
протилежного боку. Я завершу. Ми не думаємо як убезпечити фальсифікації з
нашого боку, які також можливі. І коли голосування по кількох паспортах іде, чи
це не є правдою, чи це не є реальністю? Не знаєте. Тобто там ми знаємо що є
фальсифікація, там ми не знаємо. Якщо ми візьмемо наприклад дані про
парламентські вибори 2006 року, які чомусь наші чільники оголосили найбільш
демократичними, як на мене, дуже дивно. Візьмемо наприклад результати по
Луганській області. Там дуже красива ситуація. Навіть ті, що офіційно. Все за
«регіони», доходжу до якоїсь там виборчої дільниці. Явка близько 100%, за «Нашу
Україну» - 90 з чимось. І в
кожному з тер округів є така явка. Це ті самі "психушки" і тюрми, які
ми критикували свого часу. Подивіться, які ми критикували свого
часу під час президентських виборів, тільки тоді вони голосували за Януковича.
Тепер адміністративний ресурс це відкрита інформація. Тепер вони
використовуються протилежною стороною. До чого я веду. На жаль вся українська
номенклатура незалежно на кого вона орієнтується, чи на біло-блакитних, чи на
помаранчевих, вона вдається до одних і тих самих дій. І нам потрібно просто
серйозно подумати, ми готові допомагати тому уламку номенклатури, щоб вона
взяла владу, чи ми готові допомагати демократії. А це серйозне питання для
інтелектуалів. Тому, що, шановні, узурпувати владу може будь-яка з сторін,
зараз є узурпація влади номенклатурою спільно, а ми цього не помічаємо. Вони
фарбуються в різні шати, залежно від регіону, роблять ставки чи на
біло-блакитних, чи на помаранчевих, але вони є вже давно єдиною системою, вони
намагаються абсолютно відсторонити суспільство, і тут абсолютно правий був пан
Барабаш, це вже клуб і вони намагаються відсторонити суспільство. І для цього
робиться дуже багато механізмів, спроби підвищення прохідного бар’єра,
недопущення будь-якої політичної альтернативи до політики, і про це говорили чи
то БЮТ, чи то президент з «Нашою Україною». Чи імперативний мандат це спроба
недопущення політичного інакодумства всередині партій. І в даному випадку рішення
щодо формування виборчих дільниць фракціями, - це з того ж самого порядку, пропонованого тепер коаліцією.
В даному випадку на цих виборах. Це буде бити конкретно по помаранчевих, але
надалі, якщо ця норма буде залишатися, вона буде бити проти будь якої політичної
альтернативи. Тому в мене є серйозне запитання. Ми сьогодні обговорюємо зміни
до закону про вибори, які непросто провела коаліція, ми обговорюємо зміни до
закону, які підписав Ющенко. Отже, якщо гарант Конституції вважає що тут
порушились права громадян, - в мене є
запитання: чому він не наклав вето? Чому Президент України, як гарант
Конституції не наклав вето. І чи це не є, якраз, варіантом змови політичної між
різними політичними силами? Це запитання до нас. І чи в даному випадку ми не
використовуємося суто технологічно? Дякую.
Ведучий: Дякую пане Олесю, на цій високій ноті, я би навіть
назвав її конспірологічною. Теорія змов, вона... Тим інакше, панове, ми живемо
в вільній країні і кожен має право висловлювати свою думку, так само, як і ми
всі. Віктор Мусіяка, прошу.
Мусіяка Віктор Лаврентійович: Дякую. Як ви кажете, оскільки ми живемо в вільній країні,
принаймні думаємо, що живемо в вільній країні, і слава Богу, це саме головне
почуття і так ми сприймаємо все, що
відбувається. Знаєте, те, що було сказане моїми колегами, вони глибокі фахівці,
вони дали оцінку змінам до закону про вибори. Те що говорив Олесь на фоні цього
всього. Знаєте, він ближче підійшов до того, що я хочу зараз сказати. По
великому рахунку для нас важливим є те, щоб, якщо відбудеться цей процес
виборів, якщо він дасть результат, то головне, щоб влада була, саме головне,
легітимною. Щоб не просто її визнавали учасники процесу, а щоб не було
підстави, щоб хтось міг сказати, що все це не відповідає ні закону, ні
Конституції, не поставили під сумнів. Коли запрацює Конституційний суд
нормальний, туди звернуться, а він скаже: ви знаєте… і понесеться. Отак точно,
як скажімо, по великому рахунку в нас взагалі легітимної влади нема в Україні,
якщо виходити виключно з конституції. Оскільки перед третім туром, ви
пам’ятаєте, зміна відбулася в ЦВК, от як все це тягне за собою, от як з гори
сніг пішов. Лавина, так. Зміна відбулася ЦВК, одних прибрали правильно, я
підняв архіви, я все це дивився, там подання було Президента, обрання було без
подання Президента. А потім вони ж, ці люди з вулиці вважайте обрали,
забезпечили обрання Президента, верховної ради 2006 року, ВР нелегітимно
обирала голову ЦВК, Конституційний суд і т.д. але я завжди стою на тому, що
давайте так: якщо щось в нас відбулося, але ми всі розуміємо, що в нас держава,
то ми маємо думати про її майбутнє і про те, як ввійти і як тримати справу в
полі. Ми не ставимо під сумнів третій тур і т.д., ми виходимо з того, що все це
ми визнаємо і вводимо все в максимально правове поле і йдемо далі. Тому я зараз
хотів звернути увагу ось на що: підстави до виборів, легітимність цих виборів.
Я про це говорив, можливо хтось десь чув чи бачив мою точку зору, але я хочу
ось про що сказати: я не хочу зараз робити навіть цього указу останнього, його
мотивувальна частина, вона не витримує ніякої критики, але все рівно, винести
на висновок, на постановляючи частину Президент мав з посиланням на відповідні
положення Конституції, які перш за все дають підстави для дострокового
припинення повноважень, після чого через 77 статтю - дострокові вибори. Все зрозуміло, елементарно. І зверніть
увагу на сам цей указ. Ось процитую другий пункт цього указу, на який ніхто не
звертає уваги. Чому можна провести вибори по цьому указу, навіть якщо його
приймати як він є. Перший пункт: призначити позачергові вибори на 30 вересня,
другий пункт, слухайте уважно, тут же всі майже фахівці, юристи. "ЦВК
забезпечити підготовку та, підкреслюю, проведення у 60-тиденний строк до дати
проведення зазначеної у статті першій цього указу". Значить до 30 вересня
треба провести вибори. Розумієте? Ну скажіть, будь ласка, що це? Підстава для
проведення дострокових виборів? Так їх 30 не можна проводити, якщо виходити з
указу. Далі дивіться, Мороз, пам’ятаєте пікіровки, хтось там "дембель",
хто "салаги". Я скажу, що він ще добрий політичний старшина, який ще
"дембелів" і "салаг" буде тренувати. Я виходжу з того, що він робить, які він
організовує, прийняття яких рішень в верховній раді. Оцей закон, закон про
вибори. Це ж треба таке було навернути, в самій важливій частині цього закону,
введення в дію. Дивіться: "цей закон набирає чинності з дня його
опублікування", все правильно, саме так, 94 стаття Конституції, все
нормально. Далі. "Вводиться в дію!" Так він же чинний, це ж синоніми,
ми знаємо. "Вводиться в дію одночасно з початком виборчого процесу,
позачергових виборів до ВР, призначених згідно до статті 82 Конституції, за
умови юридичного підтвердження неповноважності ВР України", представляєте?
Та ще: "але не раніше ніж через 60 днів з дня опублікування цього
закону". Просто жах! Оце навернути таке, розумієте? І далі, я хочу ще одну
річ вам сказати. Ще не пізно це зробити, я все рівно вважаю, що, наскільки де
можливо, що президенту треба ще один указ все-таки видати, але підвести під 90 статтю
Конституції обов'язково, частина друга, пункт третій. Обов’язково! Інакше все
це, знаєте… навіть розмовляти на цю тему не треба, там про якісь статті,
положення і т.д. Ніякі вибори ніхто не визнає легітимними на основі цього
указу. Що я маю на увазі? Дивіться, що робить Мороз. Вони приймають рішення про
припинення цієї сесії 27 червня. Нормально ніби все, мають право прийняти таке
рішення, десь 15 липня, здається, з початку сесії вони приймали рішення, ще
тоді, коли починали цю сесію, а тепер 27, добре, але, що це значить? А це
значить, що протягом однієї сесії вже 30 днів не буде після того, як вони
припиняють діяльність. Розумієте? Вони взяли і вибрали оцей, викинули оцю
можливість, розумієте? Така деталь маленька, але ще можна, вони на тиждень об’явили
собі там десь, в якихось округах, невідомо хто та за ким там закріплений. Нема
ж у нас зараз ви знаєте округів у депутатів, у фракцій. То я до того, все це не
так просто, я весь час на цьому наголошую, я знаю, що неоднозначне ставлення до
всіх цих, скажімо потуг, проте, якщо ми от зараз, зразу у цьому процесі
поставимо під сумнів його результати, то далі буде теж саме, до чого ми зараз
прийшли. Це повна анархія, немає конституційно-правового поля, немає нормальних
суб’єктів влади, інститутів влади, і все це, ви знаєте ні авторитету, нічого не
має. То, вибачте, держава є чи немає? Давайте вже починати діяти так, щоб це не
викликало ніяких сумнівів стосовно його законності та конституційності. Ви ось
говорили про пасивне право, тут про це теж говорили, це все одне й те ж саме,
дивіться: пасивне право, правильно, ви тут звертали увагу на всі ці речі, все
нормально, але це в контексті того ж пасивного права оте обнуління, це теж
право бути обраним. В списку людина є. Вона може посувається там з якихось причин,
але вона може стати депутатом. Так і там вона не може стати, беруть і
обнулюють. Це ж теж не конституційне положення частини третьої, це теж
зрозуміло. І плюс іще імперативний мандат, і плюс іще ота ідея, ну скажіть,
будь ласка, я думаю, що це просто політичний дитячий сад, але ж від Президента
ці ідеї йдуть, і підхоплюються «нашою Україною». Мені вчора було, просто, ви
знаєте соромно дивитися, як в присутності журналістів Кириленко підписує заяву
про відмову... Слухайте, ну що це таке, скажіть будь ласка, та хіба ви не
знаєте, що відповідно до Конституції ви не можете відмовитись від цього права,
не йти в депутати. Це ж не тобі право особисто, а суб’єкту, який виконує ці
обов’язки народного депутата, щоб забезпечити його діяльність. І ось це все в
комплексі і дає можливість це все зробити і привести туди всю цю армію, отих,
ким можна маніпулювати як завгодно, та «управляємая» демократія, про яку ми
говорили дивлячись на наших сусідів, вона тут буде повною мірою, ну це вже й не
демократія, але це названо буде так в Україні, як говориться на 100%. І
підводячи підсумок я хотів би сказати, що те, що відбувалося протягом всього
цього часу логічно має продовження ці всі, в цьому контексті, цих всіх дій, які
ми бачимо з боку влади і різних політичних сил. По-моєму вони не до кінця
розуміють то, що навіть в оцьому нелегітимному процесі, якщо він буде, вони
мусять брати участь. В чому жах - не можна не брати
участь. Але ж, якщо він не приведе до нормального результату, величезна
небезпека українській державності. Зараз ми маємо це все зрозуміти, і особливо
ті, хто так чи інакше, я не хочу говорити, там, законно чи незаконно, вони в
нас офіційно всі люди займають ці місця, відповідно до приписів законів,
Конституції, вони мають відповідальність відчувати за стан справ в державі і
суспільстві. Тому мені хотілося б мати на дію, що в кінці кінців вони
зрозуміють, що перше, що має їх подвигати на якісь дії, це якраз
відповідальність. Дякую.
Ведучий: Дякую, Вікторе Лаврентійовичу, мені сподобався Ваш,
таки дійсно емоційний виступ, який говорить про те, що добре чи погано, але на
вибори іти доведеться, тому, що всі все ж таки згодилися з тим, що без виборів
все таки виходу з глухого кута немає.
Мусіяка Віктор Лаврентійович: "Не знаю куда, но єхать надо".
Ведучий: Так. Ми в принципі в такому становищі, як би там не
було. А ще знаєте що я згадав отак-от, між іншим? Шановні колеги, от ви
зачепили цікаву тему про недоторканність. Якщо мені не зраджує пам’ять, колись
же був навіть референдум. Правильно я пам’ятаю, у 2000-ному році, де не просто
ВР, а весь народ висловив свою позицію, відносно того, що депутатська…
(з залу): Не народ, а Волков!
Ведучий: Ну чекайте, ну Волков, напевно, страшний чоловік,
але все-таки, я хочу сказати, що референдум був! І чогось мені здається, що
якби зараз провести референдум, я б не здивувався, якби його результати
повторились на ту саму тему.
Доній Олесь: Питання! Про сутність і технологію, знов-таки. Ви
знаєте чому Президент України вийшов з пропозицією скасування недоторканості
саме тоді, коли парламент став не чинним, і відповідно прийняти рішення ніхто
не зміг, а не тоді, коли він був обраний Президентом і мав абсолютну перевагу в
ВР, і міг провести будь-яке рішення, або, навіть після виборів парламентських
2006 року, коли за те, що він виносив Януковича, можна було тієї коаліції,
внести будь-яке рішення. Але вийшов з такою пропозицією саме зараз. Чому так,
коли більше ніхто такі рішення не може зараз прийняти?
Ведучий: Пане Олесю, ви знаєте, я не маю відповіді на це
питання, але я з вами згоден, в тому розумінні, що, на жаль багато можливостей,
які були в 2005 році на початках, вони дійсно не були використані. Про це,
давайте відверто говорить, і про те, що тоді все таки можна було вирішить
питання про конституційність змін до Конституції, які зараз, от власне кажучи,
оце вариться в нас потому, і ще багато різних можливостей. Тобто я не знаю
відповіді на це питання, напевно, що це не до мене ви ж задали його насправді,
отак от до Президента.
Але можуть же бути різні інтерпретації, якщо до мене питання,
то я би так сказав, що… ну… дійсно…ну я би таким чином сказав, що не була
використана…фундаментальне питання про легітимність змін від 8го грудня, і ті,
це питання, воно потягнуло за собою багато інших. І можливо тоді от мені чогось
здається, якщо говорити про одне, от зараз така теза є про те, що всі вийшли,
там, з правового поля, і мені здається, що перший крок був саме здійснений саме
8-го грудня.
Доній Олесь: Скажу чому запитання не до президента, а до вас,
тому, що коли ви говорите про це зараз, посилаючись на Президента, це
технології, це набуття популярності перед виборами, це популярна ідея серед
населення, яке має забезпечити зараз популярність і Президенту, і
пропрезидентській силі. Якби ми говорили про сутність, то не тільки президент,
а і ви повинні були б це запитання на круглому столі задавати, і задавати
відразу після виборів.
Мусіяка Віктор Лаврентійович: Ви знаєте, я ще не сказав про те, що в такому контексті
треба говорити про імпічмент, треба більш доступним його робити теж. Це було б
логічно, якби обидві ці проблеми разом тоді уже декларувалися, тоді б я
зрозумів. Зробити більш доступним імпічмент, і зробити більш доступ до тіла
депутата і між іншим, воно не так як зараз, ви ж знаєте. Це механізм, його
можна змінити, це ясно, але ж в такому контексті ставиться питання, це уже, ви,
знаєте, все зроблено, щоб знизити сприйняття ВР і депутатів, як дійсно
представників народу, і це люди, відомо чому туди біжать і давайте ми їх уже,
як говориться поставимо, як він говорить, наведемо порядок в ВР.
Ведучий: Ні, це я повторюю те, що Віктор Лаврентійович говорить.
Насправді це дійсно фундаментальне питання, між іншим конституційне, яке не
було вирішене змінами 8-го грудня. Тому, що у відповідь на право Президента,
тобто про розпуск парламенту, тобто очевидно, що якщо мова йде про політичну
відповідальність, тим більше якщо ми говоримо про політичну відповідальність
партійного парламенту... то відповідь очевидно буде йти і про політичну
відповідальність Президента, напевно ту є такий баланс, яки можна вибудувати.
Але в нинішній ситуації він абсолютно не вибудуваний. І через це іде спроба оцю
політичну, так би мовити відповідальність ввігнати в дуже вузькі рамки, як
говорить, улюблене слово пана Олеся, я перепрошую, в технологічні рамки 90-ої
статті. От, власне кажучи через це от, мені здається (це моя позиція)
відбувається от оця проблематика, то що ви кажете. Це проблематика третього
указу і я думаю, це, як би сказати, що можливо, прогноз про те що можливо вийде
4-ий указ, що можливо він теж небезпідставний, тому, що і т.д, і т.д. ви ж самі
розумієте, що воно, логіка є якась розвитку цих подій. І це проблема. Ну от
скажімо це проблема, ну це всього-на-всього моя позиція, пане Олесю, про те, що
це було закладено 8-го грудня. І ці питання не вирішені, а вирішені були отак
похапцем, я перепрошую, і так одні були висмикнуті, інші залишені. І все це
породило оцю кашу. Дякую.
Ковтунець Володимир Віталійович: Дякую, шановні товариство,
я хотів би зупинитися, дуже коротко підводячи підсумок цієї дискусії, яка була,
що причиною є те, що ми перебуваємо в рамках традиційної політичної культури,
традиційного, за вибором, врядування, і навіть наша політична еліта за межі
цієї системи врядування, за межі цього канату ніяк вийти не хоче. Тоді коли в
суспільстві назріла нагальна вимога переходу до більш високого типу врядування,
класичного, чи бюрократичного, чи по іншому як називайте, класичного
конституціоналізму і класичного врядування. Власне кажучи ті хто ініціював
реформу, вони ж своїми руками цю реформу і похоронили, я вже за цим круглим
столом говорив, що якби минулого року політичні сили, які були ініціаторами
реформи конституційної погодилися на розпуск парламенту, Україна ставала б
парламентською державою. Тому, що розпуск парламенту з політичних мотивів це нормальна
діяльність в парламентських державах. Побоялися. Вирішили, що крісло, синиця в
руках краще ніж журавель в небі, і країна повертається поступово до
президентської форми правління, нехтуючи законами класичного
конституціоналізму. І причина тут не тільки в політичних лідерах, які сьогодні
керують державою, причина ще і в політичній культурі тих, хто створює політичні
партії, хто намагається репрезентувати інтереси населення. Справа в тому, що
класична демократія тримається на трьох типах політичних течій, трьох типах
політичних культур: консерватизм, лібералізм, соціал-демократія. З різними
відтінками, з різними нюансами, але це три базові. І загрозою, перешкодою на
шляху до формування, власне, класичної демократії є панування традиціоналізму,
який є нижчою формою консерватизму. І в українському суспільстві, власне, цей
майдан і ця помаранчева революція показали, що існує така потреба, існує десь
таке, підсвідоме розуміння в народу, усвідомлення своїх інтересів, усвідомлення
тої культури, якій вони надають перевагу. На превеликий жаль політичні партії,
їх ідеологи цього не хочуть зрозуміти, вони намагаються охопити все, і в
результаті це скочується до народницької ідеології, до однієї з примітивних
форм традиціоналізму. Як доказ я би сказав коротко наступне: партії, які
побігли за європейською модою, і не зрозуміли що ж європейці вкладають в
поняття «народна партія», і називали себе народними і з тріском програли
вибори, не зважаючи на теоретично нормальні шанси свої. Виборець не є всеїдним,
виборець хоче обирати ту політичну силу, яка буде представляти його інтереси.
Сьогодні серед тих п’яти політичних сил, які є в парламенті, і які сподіваються
туди потрапити знову, так само бачимо цю всіядність. Немає чіткої ідеологічної
визначеності, немає орієнтації на відповідний тип політичної культури, і тому,
незалежно від того, як відбудуться вибори, ситуація буде нестабільною, тому, що
буде конфлікт існувати між сувереном, між народом, між виборцями і тими, хто
зобов’язаний інтереси цього народу представляти у владі. Я думаю, що потрібна
серйозна теоретична дискусія з цього приводу, щоб Україна вийшла, з цього
замкнутого кола традиціоналізму і почала будувати нормальну, класичну
демократію, з верховенством права, як основного принципу функціонування
держави. Дякую.
Ведучий: Дякую, Володимире Віталієвичу за такий дійсно цікавий
аспект, якраз от про цей конфлікт, так би мовити, легітимності, і влади, і
виборів. Просила слова пані Конончук, прошу вас, Світлана Григорівна.
Конончук Світлана Григорівна: Світлана Конончук,
Український незалежний центр політичних досліджень. Дуже приємно перебувати в
колі однодумців, які, в принципі, сходяться на думці, що, базовий інститут
демократії в Україні, вибори, не
спрацьовує. Але дуже прикро, що сьогодні тут немає жодного представника
з парламенту, і хотілося б почути думку, зокрема розробників цього закону і
поправок до закону. Те, що їх немає якраз підтверджує думку, що з одного боку
їм думка експертів нецікава, з іншого боку, що існує якесь, власне,
переконання, у їхній виключності, і що вони собі створюють умови для приходу до
влади. І в зв’язку з цим в мене є проблема, так би мовити, що ми, люди, які
претендують на те, щоб бути експертами, на те, щоб називатися фахівцями. Але
різниця між фахівцем і нефахівцем полягає в тому, що фахівець не тільки має
констатувати хворобу, так би мовити, але і мусить дати якісь рецепти. І в
зв’язку з цим мені здається, що нам надалі потрібно продовжувати якісь такі
зустрічі, щоб виробити ті рекомендації. Зрозуміло, що вони вже не будуть зроблені
до цих виборів, але очевидно так само, що нам обов’язково потрібно змінювати
виборчу систему. І я думаю, що найбільш вірогідною така зміна можлива на
місцевому рівні. Тобто вже прокльовуються, так би мовити, серед депутатів думки
про те, що на місцевому рівні можна змінити ситуацію, і я думаю, якщо ми будемо
об’єднані навколо ідеї зміни, то можливо ми зможемо вплинути хоча б на якомусь
із виборчих законів і довести його до ума, як то кажуть.
Але я б хотіла ще зупинитися на одному питанні, яке
пов’язане з доступом виборців до інформації. Ряд присутніх тут учасників
круглого столу знають мою позицію стосовно таємниці, так би мовити,
приватності, яка у виборчому процесі не забезпечується і пов’язано це із
передачею партіям даних про виборців. В цих даних, ви знаєте, що зафіксовано
там ім’я і місце народження і місце проживання і все таке інше. Мені здається,
що було б достатньо якби партії просто мали змогу ознайомитися із цими
списками. І хоча ми знаємо, що зараз у ЦВК створено робочу групу, яка покликана
вжити заходів до недопущення поширення такої інформації, передачі цих дисків з
електронними базами даних, але все рівно, мені здається потрібно відійти від
самої ідеї передачі цих баз даних в руки партій. Це по-перше. По-друге, навіть
якщо абстрагуватися від того, що таємниця нашої приватності недостатньо може
бути захищена, іронія долі полягає в тому, що ми, виборці знаємо набагато менше
про наших кандидатів, ніж вони про нас. І одна із новел виборчого
законодавства, якщо я не помиляюсь, можливо воно так і було, я просто своєю
дівочою пам’яттю не пригадую, там пропонується, як агітаційна продукція
виготовляти плакати з фотографіями п’ятьох кандидатів із списку. Це навіть не
перша п’ятірка, яка за ідеєю, за задумом покликана демонструвати всю міць
потенціалу списку, а це будуть вибиратися люди, які можливо там будуть і не на
прохідному місці, де вони можуть бути представлені, як такі, що достойні того,
щоб за них проголосували, тобто це така очевидна маніпулятивна технологія, я не
скажу, що вона призведе до фальсифікації виборів, але на мою думку вона введена
в виборче законодавство сугубо з метою омани виборця. Крім того, які дані
існують про кандидатів? Ми не знаємо ні яка в них освіта, ні який в них
трудовий стаж, абсолютно нічого ми про кандидатів не знаємо. Я вже не говорю
про те, що ми їх фактично не можемо обрати. Тобто існує така нерівномірність в
обміні інформацією між потенційною владою і суспільством. Якщо я не помилюся, в
законі передбачено, що інформацію про списки виборців отримують тільки
парламентські партії. І в зв’язку з цим, і в зв’язку з тим, що в нас є дві
парламентські сили, які склали свої повноваження, то так само, що поруч із
ризиком, що вони не будуть представлені у виборчих комісіях, для них існує
ризик, що вони не будуть мати в своєму розпорядженні і списки виборців. Тобто
створюється для цих політичних сил ризик того, що їхні суперники, їхні
конкуренти політичні, матимуть більший вплив на виборця, тобто більше гречки
можуть рознести, і більше знати де хто живе, щоб знати, як з ним працювати.
Про 50% явки. На мій погляд норма про 50% явки має сенс в
одномандатних округах, з застосуванням мажоритарного принципу. Щоб не було так,
коли, наприклад, на вибори приходить 10% жителів, і з них 51% голосує за
якогось кандидата, таким чином лише 5% виборців обирають людину, яка буде
представляти округ. В даному разі, коли в нас є пропорційний принцип
переведення голосів виборців у мандати, така норма зумовлена суто політичною
доцільністю. Тут уже Олександр Леонідович зупинявся на тому, що така норма не
досягне своєї цілі, і я згодна з ним, і я б ще хотіла вернути увагу на те, що
якби депутати дійсно хотіли забезпечити явку, то така норма мала би корелювати
із нормою про відповідальність за неучасть у виборах. Але такого не
передбачено, і тому очевидно, що це просто така була мотивація, якимось чином,
так, знаєте, імпульсивна така мотивація, можливо, не передбачали, що така норма
приведе до визнання виборів такими, що не відбулися.
Але на завершення, все ж таки повертаюся до того питання як
нам надалі, як ми спроможні впливати на зміну виборчої системи. Тому, що
очевидно, що наш виборчий закон нагадує таку цукерку соєву, знаєте, коли в
перебудовні часи ти приходиш, купуєш там яку-небудь «золоту ниву», а всередині,
замість шоколаду виявляється соя. Начебто обгортка така сама, виробник той
самий, і ціна така, як за шоколад, але ми маємо підміну виборчих процедур, які
мають вести до якісного управління, процедурами для збереження політичного
класу в своїй класовості, так би мовити, в консервації політиків на тому рівні,
на якому вони є. І суспільство фактично внаслідок ще більшого поглиблення
всяких недоречностей у виборчому законодавстві, стає фактично безправним
споживачем неякісних послуг із управління. Дякую за увагу.
Ведучий: Дякую Світлана Григорівна. З вашого дозволу я хотів
би надати слово Ігорю Володимировичу Попову, голові Комітету виборців України,
от він нам скаже з позиції виборців, що він думає про наші зміни до закону.
Попов Ігор Володимирович: Дякую, перш за все я
перепрошую колег за запізнення. Сьогодні, на жаль, співпали зустрічі, і тому не
зміг почути всі виступи, хоча дуже хотів, я сподіваюсь наш речник мені
перекаже, або організатори, можливо роблять якісь записи, нотатки. Я не можу
говорити за всіх виборців і тому ми можемо говорити лише за точку зору комітету
виборців тому, і для нас є дуже важливим питання чи цей закон і це суспільство
готові до проведення власне чесних, демократичних виборів, про що заявляють всі
сторони політичного конфлікту, всі провідники держави.
Спочатку про закон. Що в законі позитивне? Я боюся
повторитися, але все-таки висловлю свою думку. Позитивне те, що в законі
прийнято дуже багато технічних норм, які треба було прийняти, які не були
розшифровані в минулому, невідомо чи він зараз діє, законі про вибори народних
депутатів, власне, що стосується фінансування, вироблення виборчих документів,
формування комісій, де часто не було посилання на норми закону про чергові
вибори, і тому це в будь-якому випадку треба було зробити і зробити у вигляді
поправок до закону. Але на жаль введено кілька політичних норм, які, як на мене
можна вважати мінами до закону про вибори. Перше це ліквідація відкріпних
посвідчень. На минулих виборах система отримання і використання відкріпних
посвідчень була досить складною і скористалися нею, якщо не помиляюсь 16 тис
чоловік, що аж ніяк не впливало на загальний результат виборів, бо занадто
багато дій і в занадто короткі терміни треба було зробити. Проте те, що
скасували відкріпні посвідчення зараз, є однозначно обмеженням конституційного
права громадян на свободу пересування і в той же час на участь у виборах. Тому,
що в нас немає ні поштового, ні дострокового голосування, ні через довірену
особу, всіх тих механізмів, які діють у багатьох інших виборчих системах.
Єдиним шляхом голосування для людини, яка перебуватиме не за місцем реєстрації
було використання відкріпного посвідчення. Зараз цей механізм вилучений і тому
будь-яка кількість виборців може протестувати, у тому числі в судовому порядку,
через те, що їхні права обмежені. Я вважаю, що це робити було не потрібно, і не
знаю, що ми взагалі будемо тепер з цим робити. Про бар’єр явки виборців я
думаю, що вже всі говорили, що воно теж було непотрібне, просто коли ми маємо
це в законі, то це може бути причиною для певних маніпуляцій і махінацій, для
використання цього, як технології. Загалом деякі норми, які вводяться,
наскільки вони будуть новими для українського законодавства і власне не має
прецедентів розгляду виборчих спорів цього питання, і саме тому рішення по
виборчих спорах, по подібних питаннях можуть бути дуже несподіваними. І бачачи,
як відбуваються судові розгляди зараз, ми можемо прогнозувати, що матимемо з
цим проблеми. Щодо списків виборців, закон певним чином заперечив угоду між
сторонами політичного конфлікту, ту Троїцьку угоду, саме в пункті того, що
вибори будуть проведені на основі реєстру виборців. Закон уже пише що будуть
лише положення реєстру, які положення незрозуміло, але можливо треба обом
сторонам уже зараз заявити, що вони визнають, що одну з умов неможливо виконати,
реєстру не буде, будуть просто списки виборців, максимально акуратні, як хто
зможе, якщо всі будуть брати участь у формуванні, власне, акуратних списків
виборців, але не можна це називати реєстром. Продовжуючи тему списків виборців,
ситуація з прикордонниками взагалі важка до реалізації технологічно тому, що в
законі не записано, що потрібно робити з цими витягами з бази даних
прикордонників, питання приватності інформації постає. Постає питання просвіти
виїжджаючих, щоб вони всі говорили прикордонникам, що вони повернуться до
29-го, якщо він це декларує усно, відповідно є певна інформація для не
включення його в цей витяг. Відповідно я не думаю, що це можна технологічно
виконати, тим більше за три дні довести відповідні витяги до кожної дільничної
виборчої комісії, навіть якщо ми матимемо дуже добре централізовану базу даних
виборців, навіть якщо називатимемо її реєстром. Саме тому, знову ж таки, цю
норму я вважаю ще одною додатковою підставою для створення проблем
організаторам виборів і всім суб’єктам виборчого процесу. Те ж саме щодо
виборців, які перебувають закордоном. Знову ніхто ними не опікується, і лише
ті, хто перебуває на консульському обліку зможуть голосувати, тут неможливо
навіть окреме включення до списків виборців. Це було ускладнено, але це було
можливо, виключити себе з списку виборців тут і включити там, але зараз лише
через консульський облік. Я не думаю, що є якесь нормальне технологічне
рішення, як забезпечити права всіх нелегальних мігрантів, і ми вивчали досвід
багатьох інших країн. Молдові половина виборців за кордоном і не голосує, в
Азербайджані більше половини за кордоном і не голосує, і немає реального
рішення цієї проблеми, але для політичних заяв те що знову мільйони громадян не
проголосували, і це вирішально вплинуло на результат якоїсь партії, ми,
звичайно можемо очікувати подібні заяви. Цілком підтримую те, що Світлана
говорила про те, що виборці не матимуть достатньої інформації про партії, ми
бачимо, як проходять закриті з’їзди, як формуються списки, і неодноразово
просили всі партії: якщо ви пишаєтесь своїми людьми, якщо ви вже провели з’їзди
одразу після першого указу, вивісите, хоча би на сайті в себе інформацію про
своїх людей, ви збирали їх біографії для в ЦВК: давайте разом всі пишатися
нашими кандидатами, але ніхто цього не хоче робити. І в законі виключена норма
про те, що вони повинні подавати декларацію про доходи та майно при поданні
документів до ЦВК, відповідно це ще обмежує інформацію, яку виборці матимуть
про кандидатів. Це, як на мене і є суспільною проблемою, не так правовою, але
проблемою доступу до інформації.
І загальний наш висновок по закону, що при бажанні можна
знайти достатньо формальних причин для того, щоб бути ображеним, протестувати,
навіть і в судовому порядку, в тому числі і в найвищих судових інстанціях.
Ну і ще декілька тез, які не так стосуються закону, але які
впливають на те, чи пройдуть вибори чесними. Суспільство хоче чесних виборів,
але чи хочуть цього політичні сили? Ми не задоволені таким механізмом про який
говорить більшість експертів: формування ЦВК за політичним принципом. Бачимо до
чого це приводить, і до чого це може привести. Сьогодні буде рішення про
кураторство областей, повністю переділяють порівняно з тим як було поділено
розпорядженням голови ЦВК, і, як на мене тривожною тенденцією є те, що за
областями, які підтримують одну політичну силу будуть закріплені члени комісій,
номіновані цією ж політичною силою. Тобто кураторство, можливо адміністративна
і інформаційна процедура буде спрощена, тому, що знайдуть спільну мову, але щодо функцій контролю за діяльністю членів
виборчих комісій, тут може бути проблема, тому, що ми не виключаємо конфлікту
інтересів знову і пригашення тих проблем, які можуть поступати із цієї кожної
області. Тобто, фактично без виключення президентські сили курують Центр і
Захід, а відповідно номінанти коаліції - Схід і Південь. Як
будуть проходити вибори ми можемо бачити на прикладі того, як проходили вибори
в цьому році міських голів Черкас і Ірпеня, проблем було багато і порушень було
багато. І провокацій також багато. Відповідно, ми прогнозуємо, що практика
проведення виборів, їх демократичності, буде зовсім не такою, як в 2006 році,
коли був публічний консенсус і однієї і іншої сторони, тож давайте назвемо ці
вибори чесними, і вони дійсно були демократичними. А вибори 2007 року ми
прогнозуємо, як досить брудні. І відповідно питання навіть не в правовій
площині, а в політичній, чи готові політики бути в опозиції. Я не виключаю, що
Компартія, чи «Народна самооборона» готові бути в опозиції, але, що стосується
решти трьох сил, то ми бачимо, що вони аж ніяк не хочуть бути в опозиції, що
вони, якщо вони бачать, що єдиний шлях після виборів, після отримання
результатів - це опозиція, може
бути і Майдан, і революція, і конституційний суд, і блокування, і відмова від
прийняття присяги. А формальних підстав для подання чи в Верховний суд, чи в
Конституційний може бути досить багато через цей рівень протистояння, через
таку організацію виборів, і через такі міни, закладені в закон. І тому, зараз
ми працюємо над двома питаннями. Одне, як зробити так, щоб убезпечити вибори
від їх зриву. І друге, що робити якщо вибори будуть зірвані, що робити тоді з
конституційним ладом в державі, і хто буде керувати, і чи будемо ми робити нові
дострокові вибори, чи підтримаємо президентське правління, чи конституційну
асамблею, але осінь може бути досить цікавою. Дякую за увагу.
Ведучий: Дякую Ігор Володимирович. Цікаво, що вчора президент
Росії задав те ж саме питання, хто ж в опозиції буде, власне, хто є і хто буде.
Так шановні колеги, якщо ви не заперечуєте, я хотів би надати слово пані Ларисі
Олексіївні.
Кочубей Лариса Олексіївна: Дякую. Я б хотіла сказати
з точки зору науковця, тому, що дійсно, проблема, яка піднята, я подивилась по
аспектах надзвичайно важлива. Але на жаль на сьогодні ми мусимо констатувати,
що вибори для народу, на сьогоднішній день є не шляхом обрання
найсприятливішого шляху розвитку держави, а вибором найменшого лиха. В цьому ми
переконуємося, якщо ми характеризуємо виборчу базу, законодавчу за період
незалежності, тут фахівці дійсно зупинялись на певних моментах, але мені
здається, що все ж таки потрібно, хочемо ми того чи ні, звертатись до кращих
зразків, не кращих, а тих, які найбільше нам придатні, це країн центральної,
східної Європи, до безпосередньо, проведення виборів. Що я маю на увазі. Я б
хотіла на кількох моментах зупинитися. Сьогодні прозвучало про ті виклики, про
ті перепони, які можуть врешті-решт бути на цих позачергових виборах. Але ми
повинні себе убезпечити від цих моментів. Що я маю на увазі. Організаційні
моменти, прозвучала теза, я не зовсім погоджуюся з тим, що дійсно, ми
забезпечуємо явку виборів, як це було на попередніх виборах, ну в тому
відсотку, який він спостерігався. Це дійсно для України, ми не виняток, ми
знаходимося на тому етапі, який характерний для більшості європейських країн,
але, не слід забувати про те, що існують такі явища, (і мені дуже імпонує
вектор, який обраний, це політична культура, настрої населення) про те, що
існує абсентизм, існує голосування проти всіх. І сьогодні лунала теза про те,
що політична культура, вона формується безпосередньо лідерами партій і т.д.
Мені здається, що сторона проблеми криється також в тому, що політична культура
в нас ще не сформована, або вона специфічна, вона обумовлена тими обставинами,
які у нас склалися на жаль, на сьогодні, тим, що в нас рівень громадянського
суспільства на сьогодні не відповідає тим вимогам, які мають бути. Що я маю на
увазі. Я цілком погоджуюся з пані Світланою, яка зачепила цю тему, що ЗМІ,
вивчення громадської думки, на сьогодні повинні ці проблеми актуалізувати.
Тому, що, якщо пригадати навіть австрійського мислителя Хаака, він говорив, що
навіть потужна диктатура гине, якщо вона не має підтримки громадської думки. Ми
не маємо інформації, наприклад - пересічні виборці
про кандидатів детальної, хоча існують деякі технології, і ми можемо
спрогнозувати, що вони будуть функціонувати, але я хочу сказати, що виборча
кампанія, яка була не так давно, в 2006 році, підтвердила те, що в порівнянні з
попередніми, навіть з 1998 роком, серед пересічного виборця вже є пізнаваність
політика, чого не було раніше. Якщо в 1998 році пересічний виборець, він міг
сказати ім’я та прізвище прем’єр-міністра, президента і т.д., то зараз ми
можемо сказати, що очевидно тут спрацьовує політична культура, специфічна наша
модель, тому, що все ж таки виборці наші голосують не за програмним,
ідеологічним принципом, а саме за постаттю самого лідера, досить часто в нас
він є брендом партії, стилем партії. Але все ж таки на сьогодні суспільство
підійшло уже біль підготовленим до виборів ніж 2006 року, тому я думаю, що в
цьому плані відбулися певні кроки.
Ще на чому я хотіла б зупинити увагу. Що на сьогодні також мабуть потрібно взяти, я почала цю тему і не продовжила, взяти на озброєння те, що в організаційному плані часто великий процент виборців, які хотіли проголосувати і не проголосували з технічних причин, ми про це говоримо. Наприклад США в них досить давно вже практикується досвід п’яти систем підрахунку голосів. Наприклад три паперові різновиди і електронні, хоча домінуючі паперові. Ми знов будемо повертатися до цієї проблеми, я впевнена, що в вересні знову не буде вистачати кабінок для голосування, знов виникнуть проблеми з тим, щоб не дійти до виборчої дільниці з певних причин і т.д. Але на сьогодні, також я не зовсім погоджуюся з цією тезою, що була висловлена стосовно імперативного мандату. Мені здається, що ця проблема має бути відповідальності саме депутатів перед виборцями ... актуалізуватися. Тут проблема в чому? Що в нас оцей досвід, який був прийнятий на місцевому рівні, він переконав в тому, що саме лідери партій були такими начальниками, командирами, які визначали вибуття членів списку і т.д. Мені здається, що громада має мати вирішальний вплив, тому, що досвід