ВОРОТІН Валерій Євгенович (завідувач відділу регіональної політики Національного інституту стратегічних досліджень)

Дякую за можливість виступити на такому представницькому форумі, який підкреслює особливість питання детінізації національної економіки. Ми розуміємо що нові часи викликають нові ризики. Перехід суспільства та підприємницької спільноти на новий "енергетичний" і "культурний" рівень після відомих революційних подій не призвів до зниження рівня тінізації національної економіки. Новий соціальний прошарок - нова буржуазія, яка утворилась за роки незалежності, перейшла від тіньового порядку до тіньового хаосу. Цей процес подовжується і зараз.

Почну з деяких цифр. За даними Мінекономіки на початок 2007 р. інтегральний показник рівня тіньової діяльності становив 29 % офіційного ВВП. Порівняно з кінцем 2006 р. частка тіньової економіки у офіційному ВВП зросла на 1 відсотковий пункт (за відповідний період 2006 р. - 37 %). У той же час, в 2005 р. інтегральний показник рівня тіньової діяльності становив 28 % офіційного ВВП. Порівняно з 2004 р. частка тіньової економіки у офіційному ВВП не змінилась. У І кварталі 2006 р. рівень тіні підвищився до 32 % офіційного ВВП, а протягом ІІ-ІV кварталів - поступово зменшився до рівня кінця попереднього року.

Відомо, що сучасна тіньова економіка є загальносвітовим негативним явищем, яке з розвитком національних і міжнародних ринкових економічних зв'язків та фінансово-господарських технологій набуває нових, все більш небезпечних властивостей. Сьогодні тіньова економіка з тією чи іншою послідовністю, інтенсивністю та обсягами проявляється у країнах з різним рівнем розвитку ринкових відносин.

Діалектика виникнення феномена "тіньова економіка" в Україні та країнах з розвиненими ринковими системами має як спільні, так і відмінні ознаки. Спільним є те, що одна зі складових тіньової економіки - тінізація перехідного періоду - в Україні досягла рівня розвинених ринкових держав, коли накопичені капітали, у тому числі і протиправного походження, стали засобом скоєння нових, часто небезпечніших злочинів. Отримані за рахунок скоєння таких правопорушень та злочинів доходи перестали носити споживчий характер, а трансформувались у базу відтворення незаконних капіталів, рентних взаємовідносин і криміногенного потенціалу у всіх сферах суспільно-економічних відносин.

Легальний сектор економіки наповнився різними організованими формами кримінального промислу, псевдоугодами, псевдорозрахунковими операціями, пов'язаними із впровадженням у безготівковий платіжний обіг фіктивних платіжних засобів та капіталів злочинного походження, їх відмиванням, псевдопідприємництвом, ухиленням від оподаткування та рейдерством.

Відмінним у процесах розвитку тіньової економіки в Україні від країн з розвиненими ринковими відносинами є те, що в Україні вона виникла стрімко, на підґрунті революційної зміни відносин власності та планових суспільно-економічних відносин на ринкові, без відповідної адаптації правового та організаційно-управлінського забезпечення процесів ринкових перетворень до сталого економіко-правового середовища країни.

Увага вчених, практиків та урядів найбільш уражених тіньовими процесами країн сконцентрувалась на цій проблемі в ході розробки механізмів державного управління протидії відмиванню доходів, отриманих від нелегальної господарської діяльності, та усвідомленням того, що інші доходи злочинного походження мають не менш деструктивний і руйнівний потенціал для розвитку та глибоких ринкових зрушень у національних економіках.

Виходячи з вищенаведеного, можна висунути такі власні гіпотези щодо першопричин стрімкої тінізації сучасних суспільно-економічних відносин в Україні. На нашу думку це:

- тіньова економіко-правова політика ініціаторів і виконавців економічних реформ, спрямована на первісне накопичення приватних капіталів будь-яким шляхом з метою формування приватного власника - опори соціально-економічних перетворень;

- спонтанний перехід до насичених різноманітними ризиками ринкових відносин (підприємницькі, кредитні, валютні та інші ризики, зокрема і ризики криміногенного характеру) без належного організаційно-правового забезпечення;

- подальше впровадження ринкових відносин та фінансово-господарських інструментів здійснювалося без їх належної адаптації до економіко-правового середовища країни;

- слабке наукове, а відповідно, і організаційно-правове забезпечення ринкових перетворень, що зумовлює прорахунки в кредитній, монетарній, податковій, зовнішньоекономічній та інших напрямах економічної політики держави.

І останнє щодо наших реалій. Сьогодні в залежності від майнового стану та сукупного доходу сім'ї вона може бути зарахована до категорії малозабезпечених. Держава гарантує таким сім'ям соціальний захист, який забезпечується шляхом надання їм допомоги. Розмір допомоги визначається як різниця між прожитковим мінімумом для сім'ї та її середньомісячним сукупним доходом.

Враховуючи, що певна частина українських громадян працює у тіньовому секторі економіки і отримує зарплату "в конвертах", встановити реальний розмір сукупного доходу сім'ї в деяких випадках доволі непросто. Утім, існує офіційна методика обчислення сукупного доходу для призначення всіх видів соціальної допомоги. Її затверджено наказом Міністерства праці та соціальної політики, Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції, Міністерства фінансів та Державного комітету молодіжної політики, спорту і туризму від 15 листопада 2001 року № 486.