ЖУК В'ячеслав Іванович (головний спеціаліст відділу регіональної політики Національного інституту стратегічних досліджень)

Шановні панове!

Хочу ще раз звернутися до соціальної складової процесів тінізації в Україні. Економічні проблеми в Україні, незважаючи на зростання ВВП протягом останніх років, призвели до значного рівня безробіття, поширення нелегальної трудової діяльності, значного розшарування населення за рівнем доходів. Відбувається суттєвий відтік кваліфікованої робочої сили з легального сектору економіки в нелегальний, оскільки останній пропонує значно кращі умови оплати праці.

Динаміка тінізації економіки свідчить, що на її рівень у період соціально-економічних перетворень впливає ціла низка чинників, а саме:

- нестабільність податкового законодавства, високий податковий тиск і нерівномірність податкового навантаження на суб'єкти господарювання, низький рівень податкової дисципліни;

- надмірне регулювання підприємницької діяльності;

- низький рівень заробітної плати в державному секторі економіки;

- корупція в державних органах та органах місцевого самоврядування;

- правова незахищеність суб'єктів господарювання від зловживань з боку посадових осіб державних органів та органів місцевого самоврядування;

- недостатня "прозорість" процедури приватизації державного майна.

Все зазначене сприяє відтворенню факторів, що породжують тіньовий бізнес. Найнебезпечнішою для держави є вірогідність того, що тіньова економіка з її високою прибутковістю може затягувати легальну економку до руйнівної конкуренції, внаслідок чого відбувається зростання рівня економічної злочинності.

На розвиток економіки та розв'язання соціальних проблем впливають, в першу чергу, зайнятість населення і рівень оплати праці. Проте реалії такі, що значний сегмент економіки змістився в "тіньовий" сектор. Чимало роботодавців з особистих міркувань, через різні схеми уникають легального використання робочої сили, утримують працюючих без укладання з ними передбачених законодавством договорів, приховують від обліку та оподаткування розміри своїх реальних доходів та фактичної заробітної плати найманих працівників ("заробітна плата у конвертах"), не здійснюють оплату внесків до соціальних фондів ("подвійна бухгалтерія") тощо.

Така "тіньова" зайнятість спрямована проти людини, оскільки позбавляє її гарантованого права на працю, соціального, пенсійного та медичного забезпечення, мотивуючи потребу вдаватися до невідкладних заходів щодо обмеження масштабів "тіньової" економіки та "тіньової" зайнятості, їх згубного впливу на економіку та ситуацію в сфері зайнятості і соціального захисту населення. Загальна чисельність працюючих у "тіні", за експертними оцінками, становить близько 10-11 млн людей. Все це матиме надзвичайно негативні наслідки для економіки вже найближчим часом.

Ключовою проблемою, пов'язаною з існуванням тіньового ринку праці є наявність нелегальних доходів громадян, не врахованих і, відповідно, не оподаткованих. При цьому, податок з доходів фізичних осіб є основним джерелом наповнення місцевих бюджетів (питома вага становить понад 70 %), які спрямовуються на вирішення соціальних проблем кожного окремо взятого населеного пункту.

У суспільстві рішення про перехід до тіньового сектора можуть набувати характеру епідемії, що призводить до втрати державою ресурсів, необхідних для забезпечення громадян належним рівнем державних послуг. Саме це сталося в Україні.

Серед заходів державної політики, спрямованої на зменшення частки тіньового сектору ринку праці, переважали такі, що передбачали зниження ставок податків та посилення податкового адміністрування. Значно менше зусиль було докладено до того, щоб підвищити якість державних послуг та зробити податкові закони більш зрозумілими, однозначними та передбачуваними.

Вирішення проблеми тінізації зайнятості потребує узгоджених зусиль держави у багатьох сферах державної політики. Сьогодні необхідно відійти від припущення, що детінізація не потребує спеціальних зусиль та заходів та відбуватиметься в процесі розвитку ринкових відносин у країні. Враховуючи те, що державний сектор економіки потребує реформування, проведення таких реформ без врахування впливу на тіньову економіку містить ризики щодо їх ефективності.

Державна політика детінізації соціальної сфери повинна містити дві взаємоузгоджені складові.

1. Адміністративна складова детінізації. Ця складова передбачає кроки по посиленню адміністрування збору податків та перекриття шляхів ухиляння від їхньої сплати. Заходи у рамках цієї складової базуються на припущенні, що уряд має достатньо ресурсів для виконання своїх функцій, система державних витрат як така є задовільною, проте неефективною вона є в результаті зловживань та відсутності належного контролю.

2. Мотиваційна складова детінізації. Передбачає подальше зниження податкового навантаження, спрощення податкового законодавства та регулювання економічної діяльності одночасно з покращенням якості державних послуг.

Таким чином, зволікання в ухваленні важливих рішень і брак послідовності та комплексного підходу до питання тінізації ринку праці можна назвати головними проблемами державної політики у цій сфері, адже дискусії щодо змін у системі оподаткування чи можливостей реформування державного сектора не завершено й досі. Тіньова зайнятість (використання праці найманих робітників без укладання трудової угоди) і тіньова заробітна плата (так звана "зарплата в конвертах") - явища, що, на жаль, міцно увійшли в наше життя та набули великих масштабів. Це не лише серйозна соціальна, але й економічна проблема України. Легалізація зайнятості та заробітної плати сьогодні є одним з пріоритетів соціально-економічної політики держави та першочерговим завданням порядку денного для Уряду.