ДРИГА Сергій Георгійович (генеральний директор Українського фонду підтримки підприємництва)

На мій погляд, розуміння особливостей тінізації в секторі малого підприємництва пов'язане з вирішенням питань про іманентний характер причин, що підштовхують підприємців до такої діяльності. Якщо взяти до уваги існуючу наукову версію, що поняття "тіньова економіка" охоплює три відносно самостійних поняття - неофіційна, підпільна та фіктивна економіка - можна стверджувати, що процеси тінізації у малому бізнесі відбуваються тільки в площині неофіційної і фіктивної економіки. При цьому, фіктивна економічна діяльність суб'єктів малого підприємництва (СМП) пов'язана з незаконною передачею грошей чиновникам за отримання реєстраційних документів, ліцензій та дозволів, а також контролюючим їх діяльність службовцям в ході будь-яких перевірок. Неофіційна економічна діяльність СМП - тобто легальна діяльність, в межах якої мають місце незафіксоване офіційною статистикою виробництво товарів та послуг і приховування цієї діяльності від податків - відтворюється за умови вкрай низького економічного потенціалу (виробничого, фінансового, трудового) сучасного малого підприємництва в Україні.

Вважаю, що це головна, і найбільш вагома причина, яка підштовхує суб'єктів малої економіки до тінізації своєї діяльності, ніж питання про відповідність законодавчої бази вимогам розвитку малого підприємництва та її високе фіскальне навантаження. Наприклад, якщо розглянути найвагоміший показник тенденцій, що складаються в економіці - показник рівня заробітної плати в окремих економічних структурах у його співвідношенні з загальнодержавним таким показником, то ситуація з оплатою праці у найманих працівників на малих підприємствах викликає досить суттєві зауваження, незважаючи на збільшення середньомісячної заробітної плати на одного найманого працівника. Так, у 2002 р. найманий працівник отримував заробітну плату у розмірі 224 грн., а у 2004 р. цей показник збільшився до 329 грн. У той самий період по Україні у 2002 р. середньомісячна заробітна плата становила 376 грн., у 2004 р. - 590 грн. Тобто середньомісячна оплата праці на малих підприємствах є майже вдвічі меншою, ніж загалом по Україні.

Така ситуація дає можливість стверджувати, що на малих підприємствах офіційний рівень оплати праці перебуває на низькому рівні, що в свою чергу є одним з індикаторів, який відображає мануфактурний стан малих підприємств в цілому. Задача "виживання" змушує СМП відтворювати неофіційні економічні механізми.

Але при цьому, як і у відношенні фіктивної, так і у відношенні нелегальної діяльності СМП, причини, що їх породжують, якщо і мають іманентний характер, то вони обумовлені екзогенними факторами, що визначають як офіційні, так і тіньові правила гри для СМП у реаліях ринкових відносин. Тобто, причини тінізації у секторі малого підприємництва в більшості мають штучно іманентний характер.

Слід відмітити і таку особливість сучасного стану малої економіки, як її неприйнятність до самоорганізації корупційних структур в ланках вищих рівнів державного управління, які відповідають за розвиток цього сектору економіки. При відсутності за всі роки незалежності України державних стратегічних програм розбудови сектору малого підприємництва на принципах послідовності та спадкоємності, відсутня й система фінансового забезпечення державної політики в цьому напрямку. Тобто, на перший погляд, природно, немає предмету, навколо якого може формуватися корупційна організація для реалізації тіньової діяльності щодо розподілу фінансових (бюджетних) ресурсів, спрямованих у цю сферу.

Зрозуміло, що питання є значно складнішим і його проблемність полягає в наступному. Масштабність тінізації економіки, головним чином, має прояв у крупних економічних секторах, які мають чітку внутрішню структурованість (галузеву або відомчу) і тому знаходяться в сфері постійної уваги державного управління. Галузеві та відомчі принципи та методи управління базуються на підставі, що будь-яка галузь чи відомство, які знаходяться в системі загальнодержавного управління, відтворюються як структуровані економіко-організаційні системи. Незважаючи на зростання кількісних та якісних характеристик в цих складних системах, вони, принаймні, зрозумілі з точки зору економіко-математичного моделювання: можливостей проведення розрахунків ймовірних напрямків ефективного використання коштів, спрямованих з бюджетів всіх рівнів на розвиток тієї чи іншої галузі (відомства). З точки зору державного управління вищевикладене є підставою для аналітичного вибору напрямків розвитку будь-якої системи і очікування вірогідної ефективності використання наданих коштів. Це дає можливість, при складеній вертикальній підпорядкованості структур управління складними економічними системами, концентрувати значні бюджетні кошти і спрямовувати їх потоки

через державні інституції вищих рівнів. В свою чергу, ці процеси об'єктивно формують базу корупційних самовідтворювальних процесів.

Але при цьому величезний економічний сектор, який охоплює мале підприємництво в Україні, не попадає в поле зору постійної уваги з боку державного управління через наступні обставини. По-перше, мале підприємництво, як сфера економічної діяльності, є сегментом ринкових відносин, який не може мати внутрішньої структурованості, аналогічної діючим галузевим економічним системам. По-друге, економічна система малого підприємництва не менш складна, ніж будь-яка галузева система, бо, в певному розумінні, є віддзеркалюванням в мініатюрі загальногалузевої структури державної економічної системи в цілому. Але при цьому система малого підприємництва майже не має чинників її внутрішньої структуризації і тому знаходиться у сфері прийняття ризикових управлінських рішень.

По-третє, відсутність в системі малого підприємництва підстав (або вони значно обмежені), які формують корупційні економічні інтереси на вищих рівнях управління, персоніфікують управлінців і гуртують їх у корупційні групи, є перешкодою для включення заходів, спрямованих на підтримку малого підприємництва, у державні програми економічного розвитку ще на етапах обговорення і формування бюджетів.