МУНТІЯН Валерій Іванович (заступник Міністра економіки України)

Українська економіка відрізняється від економік розвинених країн надзвичайно високою матеріалоємністю та енергоємністю виробленої продукції. Причиною цього є два головні чинники - технологічна відсталість виробництва та тіньова економіка. Перший робить наші галузі неконкурентоспроможними, другий - інвестиційно непривабливими, а разом вони гальмують розвиток економіки.

Протягом останніх років одним із головних завдань державної політики України є концентрація зусиль усіх гілок влади на комплексному здійсненні радикальних економічних, правових, організаційних та силових заходів щодо рішучого обмеження корупції та тіньової економічної діяльності.

Слід зазначити, що проблема детінізації економіки тісно пов'язана з основними проблемами економічного реформування в Україні, побудови соціально-орієнтованої ринкової економіки, а суттєве зменшення обсягів тіньового сектору економіки неможливе без проведення в країні податкової реформи, вдосконалення роботи банківської системи, забезпечення надійної правової захищеності суб'єктів підприємницької діяльності.

Тіньова економіка - це неконтрольована суспільством сфера суспільного виробництва, яка включає три складові частини:

- "прихована чи неформальна економіка" - має місце нефіксоване державою виробництво товарів та послуг з метою мінімізації витрат;

- "фіктивна економіка" - яка не виходить за правові межі, обслуговує незареєстровані підприємства та пов'язана, в основному, з різного роду спекуляціями з приводу обігу грошових ресурсів;

- "нелегальна чи кримінальна економіка" - в якій відбувається пряме порушення правових норм та законів.

Тіньовий сектор поєднує в собі як кримінальну діяльність, пов'язану з насильством та порушенням безпеки життєдіяльності людини (вбивства на замовлення, торгівля зброєю, наркотиками та людьми, проституція тощо), так і злочини у сфері економічної діяльності (відмивання коштів, корупція, діяльність фіктивних фірм, комп'ютерна злочинність тощо).

Серед головних причин існування тіньової економіки можна назвати кризу системи управління, дисбаланс між розвитком продуктивних сил та виробничими відносинами, великий розрив між багатими та бідними прошарками населення, відсутність середнього класу як стабілізаційного фактору у суспільстві, високі податки та нерівномірний їх розподіл, надмірне регулювання підприємницької діяльності, недосконалість законодавства, високу вартість кредитів, недостатню ефективність управління державним майном, низьку підприємницьку культуру, високий рівень корупції та відсутність науковообгрунтованої та ефективної при практичному застосуванні стратегії і програми детінізації економіки України.

Тіньову економіку Україна отримала у спадок від Радянського Союзу, де її представляли так звані "цеховики", які організовували підпільні підприємства на основі вкраденої або зекономленої за рахунок підвищення якості технологій продукції на державних підприємствах та були, як правило, під контролем урядових чиновників. За оцінками Інституту Росії НАН України частка тіньової економічної діяльності у часи СРСР становила на перших порах 3-8 % легальної, але у зв'язку із зменшенням експорту нафти та газу і погіршенням економічної ситуації ця частка досягла 20 % національного доходу. Особливо бурхливий розвиток тіні спостерігався у сільському господарстві, де приписки та втрати досягали 30 %, потім йшли будівництво, транспорт, зв'язок, промисловість.

У період становлення самостійності в Україні (1991-1995 роки) починається різке зростання масштабів тіньової економіки, визначальну роль для якого мали явні прорахунки та помилки у проведенні економічних реформ. Серед конкретних причин варто виділити:

- неефективну та довгострокову за часом перебудову економіки на ринкові відношення;

- відсутність доступу підприємств до своїх фінансових активів та до банківських кредитів внаслідок кризи банківської системи та високих процентних ставок;

- неплатоспроможність бюджетних організацій та різке скорочення власних оборотних коштів, внаслідок чого керівництво підприємств цікавилося не розвитком виробництва, а отриманням особистих прибутків від здачі площ в оренду;

- затяжна фаза гіперінфляції, яка досягла свого максимуму 10240 % у 1993 році.

Крім того, в умовах спаду економіки, ускладненого недобудовою ринкової інституціональної та правової бази, багато господарюючих суб'єктів були вимушені ховатися в тінь, щоб урятуватися від розорення та зберегти свій бізнес. Паралельно кримінальні структури, користуючись прогалинами законодавства, проникли у більшість сфер української економіки. Створювалися фінансові піраміди, продавалися великі підприємства за мізерні ціни у період ваучеризації тощо.

Найбільшого розквіту тінізація в Україні набула у 1996-2000 роках. Її рівень протягом зазначеного періоду становив 41-50 % до офіційного ВВП (за розрахунками Мінекономіки). Слід зауважити, що Держкомстат вже дораховує до обсягу валового внутрішнього продукту України близько 15-20 % за рахунок тіньової діяльності. Отже, відношення обсягу тіньової діяльності до легального ВВП становило 61-72 %. Тіньова економіка бурхливо розвивається у разі нездатності держави виконувати функції макрорегулятора соціально-економічної системи.

Світова практика доводить, що у випадку, коли обсяг тіньової діяльності досягає 30 % ВВП (у деяких авторів - 40 %), настає критична межа, перевищення якої свідчить про створення в країні відтворювальної системи тіньових відносин. Значні масштаби тіньової економічної діяльності істотно впливають на обсяги і структуру ВВП та призводять до спотворення офіційних даних про його величину.

Немає жодної країни в світі, де питання розвитку тіньової економіки не було б актуальним, за виключенням хіба що Кувейту.

Це обумовлено відсутністю в цій країні податків на прибуток фізичних осіб, як на заробітну плату, так і на прибуток від комерційної діяльності; податку на додану вартість, податку на нерухомість та інших. Оподатковуються тільки компанії, зареєстровані на Кувейтській біржі (загальним числом - 95 компаній), які сплачують 2,5 % від чистого прибутку .

В індустріально-розвинених країнах питома вага тіньового сектору зазвичай не перевищує 5 - 15 %. За підрахунками Світового банку, у 2002-2003 роках середній рівень обсягів тіньової економіки для 21 країни ОЕСР становив 16,4 % ВВП .

При цьому, найменша частка тіньового сектору була у США - 8,6 % ВВП, Швейцарії - 9,5 %, Австрії - 10,8 %, Японії - 11,0 %. Найбільшою частка тіньового сектору виявилася в Іспанії та Португалії - 22 %, Італії - 27 %, Греції - 28 %. Слід зазначити, що для країн ОЕСР обсяги тіньового сектору економіки лінійно залежать від рівня соціальних зобов'язань та розмірів оподаткування.

Для країн з перехідною економікою Європи та Азії середній рівень обсягів тіньової економіки становив 38 % ВВП. Найменша частка тіньового сектору була в Словаччині - 18,9 %, Чехії - 19,1 % та Угорщині - 25,1 %. Найбільша в Азербайджані - 60,6 %, Грузії - 67,3 % . Обсяг тіньового сектору економіки в Росії за різними оцінками коливається від 20-25 % до близько 40 % ВВП .

Надмірне податкове навантаження визнається одним з найвагоміших факторів, що стимулюють тінізацію у країнах з будь-яким типом економіки, але його дія в кожній країні відрізняється характерними рисами. Наприклад, у США особливий вплив має прибутковий податок. У країнах, що здійснюють політику протекціонізму, особливий вплив мають високі ставки експортних та імпортних тарифів. Так, у Греції, Італії та Бельгії найвищі податки в Європі (72-78 %) і, як наслідок - найбільш розвинений тіньовий сектор. У той же час розвинені країни з найменшим рівнем податкового навантаження - Швейцарія та Німеччина (9,7 % і 12,2 % відповідно) - мають порівняно невелику частку тіньового сектору (9-16 %).

В Україні процес росту тінізації економіки вдалося зупинити, починаючи з 2000 року. З 2000 по 2006 рік обсяг тіньового сектору економіки скоротився майже на 20 відсоткових пунктів і станом на 1 січня 2007 року, за розрахунками Мінекономіки, він становить 28 відсотків до офіційного ВВП.

Цьому сприяло, зокрема, прийняття розроблених Мінекономіки, як головного органу центральної виконавчої влади з питань детінізації економіки України, наступних нормативно-правових актів:

- Указів Президента України від 20.03.2001 № 183 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 25 січня 2001 року "Про заходи щодо детінізації економіки" та від 05.03.2002 № 216 "Заходи щодо детінізації економіки України на 2002-2004 роки";

- розпорядження КМУ від 05.07.04 № 414 "Про затвердження додаткових заходів щодо детінізації національної економіки на 2004-2005 роки".

Серед основних стратегічних орієнтирів економічної політики Уряду України - продовження цілеспрямованої державної політики щодо обмеження обсягів тіньового сектору економіки та створення сприятливих умов для легальної економічної діяльності суб'єктів господарювання, використання тіньових капіталів на користь суспільства, прискорення соціально-економічного розвитку країни та наповнення на цій основі дохідної частини бюджету. З цією метою прийнято розпорядження КМУ від 23.08.05 № 367 "Про затвердження заходів щодо детінізації національної економіки на 2006-2007 роки". Крім того, питання детінізації знайшли відображення у проекті Програми дій Уряду на 2007-2011 роки, проекті постанови КМУ "Основні напрями економічної політики на 2008 рік".

Розпорядженням передбачено удосконалення нормативно-правової та законодавчої бази щодо фінансової сфери, здійснення державного регулювання і контролю за діяльністю гральних закладів та осіб, що проводять лотереї, посилення інтенсивності державного нагляду за додержанням законодавства про оплату праці. Організаційні заходи включають ведення Єдиного реєстру об'єктів державної власності, проведення моніторингу виконання умов надання ділянок надр, вжиття заходів до припинення несанкціонованого використання геодезичної і картографічної інформації, що є державною власністю, забезпечення взаємодії органів державної податкової служби, митних, правоохоронних органів та органів Держфінмоніторингу з метою виявлення схем та технологій відмивання доходів, одержаних злочинним шляхом, у зовнішньоекономічній діяльності, запобігання і протидії фактам незаконного бюджетного відшкодування податку на додану вартість, запобігання незаконному перерахуванню коштів за кордон, зокрема підприємствам з ознаками фіктивності тощо.

Досягненнями процесу детінізації за підсумками 2006 року можна вважати припинення в лютому 2006 року активного моніторингу ФАТФ відносно України; введення обов'язкової перевірки проектів законів та інших нормативно-правових актів щодо наслідків їх прийняття для суб'єктів природних монополій та споживачів їхніх товарів (послуг) стосовно розміру цін і тарифів на товари (послуги), що виробляються (надаються) такими суб'єктами; зростання обсягу торгів цінними паперами на організованих ринках, який порівняно з 2005 роком зріс на 12,6 млрд грн. або на 77 % (за інформацією Державної комісії цінних паперів та фондового ринку) тощо.

Завадили зниженню рівня тінізації економіки порівняно з 2005 роком ряд негативних факторів. Розглянемо деякі з них.

1. Наявність значної кількості порушень при використанні державного і комунального майна.

Фактів його незаконної передачі до інших форм власності та недостач виявлено на суму 185 млн гривень, не облікованого або облікованого за заниженою вартістю (за даними МВС) майна - на суму 4,2 млрд гривень.

2. Значні порушення при операціях з металобрухтом.

З 5,2 тис. перевірених суб'єктів підприємництва, діяльність яких пов'язана з металобрухтом, за даними МВС, викрито майже 3,1 тис. крадіжок металобрухту, 2 тис. порушень порядку здійснення операцій з металобрухтом. Вилучено 1,5 тис. тонн металобрухту та внесено 162 подання про припинення дії ліцензії на право заняття цим видом діяльності.

Незадовільний стан управління корпоративними правами держави та державним майном, і в першу чергу тим, що в процесі приватизації не увійшло до статутних фондів господарських товариств.

Проведеними протягом 2006 року ревізіями встановлено, за даними Головку, факти безпідставного чи з порушенням встановленого порядку відчуження майна суб'єктами господарювання державного сектору економіки на загальну суму 136,2 млн гривень.

Не дозволили досягти всіх поставлених цілей приватизації та забезпечити максимальну віддачу від вкладених бюджетних коштів такі чинники:

- відсутність стратегічного плану реформування економіки держави та недосконалість нормативно-правового поля;

- нескоординованість дій різних органів влади, причетних до процесів роздержавлення та управління державним майном;

- неналежний розвиток біржової системи торгівлі державними пакетами акцій;

- рейдерські атаки.

За підсумками 2006 р., за даними Держпідприємництва, 10 відсотків звернень громадян та суб'єктів підприємницької діяльності становлять скарги на рейдерські атаки. Незаконне захоплення підприємств є вкрай небезпечним для сталого економічного розвитку, посяганням на основу основ успішної ринкової економіки - права власності. Жоден серйозний інвестор не працюватиме в країні, де права власника не захищені, де цими правами маніпулюють суди і чиновники.

Уряд приймає рішучі заходи щодо подолання цього негативного явища. Постановою КМУ вiд 21.02.2007 № 257 створено Міжвідомчу комісію з питань протидії протиправному поглинанню та захопленню підприємств на чолі з Першим віце-прем'єр-міністром, Міністром фінансів України Азаровим М. Я., проведено два засідання зазначеної комісії. Було вирішено створити оперативні міжвідомчі групи, укомплектовані найкращими фахівцями, для розгляду ситуацій, що склалися навколо підприємств, справи яких надійшли на розгляд комісії.

Проблема "рейдерства" набагато глибша і складніша, ніж це здається на перший погляд. Рейдерське захоплення підприємств неможливе без залучення реєстраторів акцій, судової гілки влади та державної виконавчої служби. Тому найближчим часом необхідно внести зміни до існуючого законодавства. Істотно вплинути може на ситуацію і створення Єдиного державного реєстру судових рішень, який має об'єднати, з метою оприлюднення, всі без винятку судові рішення, ухвали та постанови. Уряд готовий всебічно допомогати комісії, результатом роботи якої має стати припинення рейдерських атак.

Основними інструментами "тінізації" вітчизняної економіки є приховування підприємствами реального обсягу доходів з метою ухилення від сплати податків, зайнятість значної частини населення у тіньовому секторі, поширення корупції у владних органах, проведення експортних операцій через офшорні зони, незаконне повернення ПДВ, створення фіктивних фірм та ін.

За даними Рахункової палати України тільки у першому півріччі минулого року сума невідшкодованого податку на додану вартість зросла на 1,11 млрд грн. При цьому загальний обсяг заявленого до відшкодування податку на додану вартість станом на 01.07.2006 становив 10,43 млрд грн., з яких не підтверджено право на відшкодування у сумі 769 млн грн., за той же період недоїмка з податку на додану вартість збільшилась на 0,7 %.

Всього у 2006 році, за даними ДПА України, під час перевірок заявлених до відшкодування сум податку на додану вартість, за рішеннями органів державної податкової служби зменшено задекларовані до відшкодування суми податку на 2,4 млрд гривень. За виявленими фактами намагання безпідставно отримати бюджетне відшкодування ПДВ порушено 669 кримінальних справ.

Також, у цій сфері, припинено протиправну діяльність близько 4,4 тис. фіктивних підприємницьких структур, ліквідовано 332 "конвертаційні" центри, в результаті чого до бюджету додатково надійшло 46,2 млн гривень.

Протягом року зібрано матеріали та подано до судів 2,2 тис. позовів про скасування державної реєстрації або визнання недійсними реєстраційних документів виявлених фіктивних підприємств та 1,4 тис. позовів про визнання недійсними господарчих угод між ними та реально існуючими підприємствами, з яких вже задоволено відповідно 1,4 тис. та 565 позовів.

Одним з найнебезпечніших наслідків розвитку тіньової економіки є її вплив на криміналізацію суспільства. Слід усвідомлювати й посилення впливу тіньового капіталу на різні сфери суспільного життя, його зрощування з державним апаратом, зростання корупції. Небезпечною для суспільства є багатовекторність тіньових відносин - їхнє поширення практично на всі неекономічні сфери.

Значні обсяги фінансових ресурсів, які знаходяться в "тіні" не приймають участь у розвитку вітчизняної економіки. Так, в Україні кошти населення і підприємств, що знаходяться на банківських рахунках, лише в 2,5 разу більше обсягу готівки, що обертається поза банківською системою. У той же час у США та Канаді цей показник складає 15 разів, Австралії - 17, Великобританії - 36.

Має місце незбалансована грошово-кредитна політика, коли середньозважена ставка рефінансування банків НБУ за всіма інструментами становить станом на 01.02.2007 - 8,6 %, а відсоткові ставки за кредитами суб'єктам господарювання - 13,6 %, що значно вище рівня інфляції. Співвідношення між депозитами населення і обсягами отриманих ними кредитів погіршилося з 2,18 разу на 1.01.2006 р. до 1,36 разу на 01.01.2007 року.

Незадовільно продовжує функціонувати механізм кредитування з державного бюджету. Законом про Державний бюджет на 2006 рік затверджено обсяги повернення кредитів у сумі 2,208 млрд грн., а надійшло лише 858,7 млн грн., або близько 39 % плану. Відповідно, у І півріччі 2006 року зовсім не надавалися кредити на реалізацію інвестиційних проектів впровадження енергозберігаючих технологій в галузях економіки, технологій з виробництва альтернативних джерел палива .

Рівень тіньової економіки та частка інвестицій в основний капітал у ВВП знаходяться в обернено-пропорційній залежності. Детінізації економіки відповідає збільшення частки інвестицій в основний капітал і навпаки.

Для подальшої детінізації економіки України пропонуються додаткові заходи, які доцільно включити до переліку заходів з детінізації економіки України на 2008 рік, що передбачається розробити Мінекономіки у другому півріччі 2007 року.

Створення інституту первинних дилерів, який сприятиме подальшому розвитку як ринку державних цінних паперів, так і фондового ринку України в цілому. В результаті цього підвищиться ефективність бюджетної та грошово-кредитної політики.

Зменшення адміністративного тиску на підприємців, спрощення процедури регулювання підприємницької діяльності та зменшення податкового тиску, тобто, поліпшення бізнес-середовища. Для цього необхідно впорядкувати дозвільну систему на основі європейських стандартів, довести тривалість процедури реєстрації до одного дня, а з врахуванням часу постановки на облік - до трьох днів; врегулювати питання контролю та перевірок суб'єктів господарювання з боку органів влади усіх рівнів; сприяти впровадженню нових ефективних механізмів державної підтримки малого підприємництва, розвитку відповідної інфраструктури та полегшення доступу підприємців до фінансово-кредитних ресурсів.

Провести судову реформу, створити Єдиний державний реєстр судових рішень.

На законодавчому рівні ввести 30-денну відстрочку для набрання чинності судових рішень щодо зміни майнових корпоративних прав. Таким чином сторони суперечок отримують час на відстоювання своєї позиції у судовому порядку. Це, а також впорядкування внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відомостей про керівників підприємств має захистити бізнес від рейдерських атак.

Детінізація економіки на сьогодні є одним з найбільш актуальних завдань державної політики країни. З метою подальшої детінізації Урядом України розробляється проект Податкового кодексу, яким буде значно послаблено податковий тиск на підприємництво. Міністерство економіки України на даний час доопрацьовує Програму дій Уряду на 2007-2011 роки, якою передбачається подолання тіньової економіки шляхом сприяння законодавчому врегулюванню правових гарантій непереслідування власників "тіньових" некримінальних капіталів у разі їхньої легалізації та спрямування на інвестиційні потреби, закріплення принципу відкритості центральних та місцевих органів виконавчої влади перед суспільством, приведенню законодавства відповідно до міжнародних актів щодо протидії корупції.

Рішенням Уряду Міністерство економіки працює над удосконаленням Стратегії соціально-економічного розвитку України до 2015 року, один з розділів якої буде присвячено питанням детінізації економіки. З цією метою створено міжвідомчу робочу групу із провідних науковців, яку безпосередньо очолив Міністр економіки А.Кінах.

Крім того, проектом Основних напрямів економічної політики на 2008 рік передбачено створення системи взаємодії центральних органів виконавчої влади з метою виявлення чинників, які впливають на зміну рівня тінізації окремих видів економічної діяльності, та вчасного реагування на можливе чи існуюче підвищення зазначеного рівня; створення системи аналізу проектів нормативно-правових актів щодо їх впливу на рівень тінізації економіки України.

Наявність тіньової економічної діяльності суттєво впливає на збільшення диференціації населення за доходами, зменшує конкурентоспроможність національної економіки, дохідну базу державного бюджету та викликає деформацію відтворювальної структури економіки.