БАЗИЛЮК Антоніна Василівна (завідувач кафедри фінансів та банківської справи Національної академії управління)

Як економічне явище тіньова економіка в Україні набула значного поширення на початку 90-х років минулого століття, співпавши за часом з глобальними перетвореннями господарської системи. За майже 15 років розбудови економіки ринкового зразка постійним гальмівним фактором цих перетворень виступала тіньова економіка, яку, попри всі намагання, за ці роки так і не вдалося суттєво обмежити. Вона і досі стримує темпи зростання ВВП, посилює соціальну та майнову нерівність, спотворює конкурентне середовище, знецінює моральність ділової етики, що зрештою не дозволяє повною мірою проявитися перевагам ринкової моделі господарювання. За ці роки в Україні так і не з'явився а ні ефективний власник, а ні потужний середній клас, на яких покладається особлива місія в розбудові ринкової економіки. Натомість за ці роки у переважної більшості населення сформувалося доволі стійке уявлення того, що тільки за допомогою всілякого роду тіньових дій можна реалізувати своє право на гідне існування та процвітання. Цим обумовлена лояльність всіх членів суспільства до тіньової економіки, яка робить неефективними будь-які спроби подолати це явище.

Тривалість значних масштабів поширення тіньової економіки в Україні має своє пояснення. Передусім, це економічна складова: поширення кризових явищ в економіці, значні масштаби погіршення якості життя переважної більшості населення, деформація відтворювальних пропорцій виробництва, які звузили легальні можливості розв'язання проблем життєзабезпечення всіх суб'єктів економіки. Щоправда, економічна складова тінізації економічної діяльності була присутня в усіх країнах, які зазнавали криз. Виходом з такого становища у цих країнах була корекція моделі економічного розвитку, яка усувала відповідні неузгодженості. При цьому гарантом справедливого розв'язання конфлікту з урахуванням балансу інтересів всіх суб'єктів виступала держава, яка дотримувалася принципів нейтралітету стосовно будь-якої сторони, орієнтуючись на наукові досягнення у вирішенні проблем економічного розвитку.

В Україні, на жаль, через прорахунки в економічній політиці не вдалося поліпшити економічний клімат, створити паритетні умови для всіх агентів економічної діяльності, внаслідок чого вони змушені були прилаштовуватися до нових умов, шукаючи шляхи реалізації своїх вузько відомчих інтересів. Найбільш ефективним методом розв'язання цієї задачі виявилася участь у політично-владних структурах, що давала можливість отримати привілеї для реалізації власних економічних інтересів або взаємопов'язаних осіб та угруповань. За рахунок цього відбулася мутація легальної і тіньової економіки, з'явилася економіка політично-олігархічних кланів, яка легалізувала деякі тіньові схеми або забезпечила їх реалізацію під надійним прикриттям. Сьогодні легальну економіку не можна оцінити навіть статистично, адже офіційні її параметри коригуються з урахуванням тіньової економіки. Таким чином створений гібрид отримав офіційний статус. Отже, за період тривалої, як для існування тіньової економіки, еволюції її розвитку в Україні, вона із засобу виживання переважної більшості населення перетворилася на загрозу економічній безпеці у формі узурпації влади, поглиблення протистояння між кланами, загострення економічних протиріч, посилення структурних диспропорцій, зменшення відтворювальної основи економічного розвитку тощо.

Враховуючи те, що тіньова економіка за останні роки еволюціонувала, змінилася і її сутність. Якщо на початку 90-х років її цілком об'єктивно розглядали як діяльність, яка не обліковувалася статистикою і здійснювалася поза межами правової регламентації, то сьогодні її необхідно кваліфікувати як діяльність, яка пов'язана з привласненням доходів неринковими методами, а саме: на основі необґрунтовано встановлених пільг, компенсацій, монопольного доступу до фінансових потоків, торгів з продажу майна за заниженими цінами тощо.

Треба визнати, що завуальовані тіньові схеми перерозподілу фінансових ресурсів на користь наближених до влади структур або окремих персоналій зараз постійно оновлюються і удосконалюються. Це ускладнює процес їх виявлення, а значить і попередження з метою подальшого обмеження або припинення незаконних вчинків. Складність цього становища полягає у тому, що за наявності в системі законодавчої влади осіб або угруповань, зацікавлених у перерозподілі на свою користь фінансових потоків, довести необґрунтованість такого розподілу дуже важко або практично неможливо.

Тому сьогодні на законодавчому рівні розробляються і впроваджуються анти ринкові, корисливі схеми фінансового перерозподілу, які мають законний легальний статус. На їх основі у решти суб'єктів економічних відносин, в тому числі мало спроможних, на законних засадах вилучаються кошти, які за всіма ознаками можна віднести до тіньових.

Специфічність сучасних форм реалізації тіньової економіки вимагає адекватних заходів їхньої локалізації. Це має бути система дій економічного, політичного, нормативно-правового характеру, спрямованих на ідентифікацію відповідних проявів тіньової економіки, формування наукового апарату ринкової регламентації взаємодії окремих суб'єктів економіки з урахуванням збалансованості їхніх фінансових інтересів. В цьому аспекті варто провести ревізію діючої моделі регулювання економіки і окремих її складових, виявити недоліки і штучні диспропорції в системі розподілу вартості створеного продукту, сформулювати і законодавчо закріпити ринкові принципи взаємодії суб'єктів економіки, що спонукали б їх до підвищення ефективності, прибутковості, інноваційності за умов паритетності їхнього функціонування. Для реалізації цієї задачі необхідно системно переглянути основи політики регулювання доходів населення, цін, системи оподаткування.

Сьогодні не варто боятися підвищення заробітної плати. Її навіть необхідно і бажано підвищувати випереджаючими за зростання виробництва темпами, що усуватиме диспропорції, які утворилися у попередні роки. Між тим цей процес має відбуватися в умовах цінової стабільності, яка має підтримуватися переважно ринковими методами. Це дасть можливість створити економічну мотивацію для легалізації тіньових доходів за рахунок зменшення диспропорцій фінансового розподілу. За цих умов буде відбуватися заплановане зменшення рентабельності загальноекономічної (з урахуванням тіньової складової) діяльності, що може посилити супротив відповідним заходам. У цьому плані варто з посиленням адміністративних важелів впливу на суб'єктів, які саботують виконання відповідних заходів, застосовувати і стимулюючі, заохочувальні дії. Зокрема впровадити зміни до діючої системи оподаткування, зменшивши тиск на підприємства, які скорочують витрати, збільшують рентабельність виробництва, реалізують інноваційно-інвестиційну стратегію.

Водночас необхідно виправити диспропорції в системі відтворення основних виробничих фондів. В умовах поширення тіньової економіки було вигідним занижувати вартість майна з метою його привласнення за суто символічну плату. Це призвело до суттєвого зменшення капіталізації виробництва і скорочення в зв'язку з цим природних фінансових джерел оновлення виробничого потенціалу. За умов високого рівня зношеності основних фондів штучно зменшений (через заниження їх вартості ) обсяг амортизаційних відрахувань не дозволяє сьогодні вирішувати питання оновлення виробництва, забезпечення техніко-технологічного прориву. Поміж іншим, це є доволі суттєвою перешкодою для легалізації тіньових капіталів, які знаходяться за межами країни. Для їх репатріації необхідно створити привабливі для інвестицій умови, включаючи і адекватні механізми відтворення капіталу.