МАНДИБУРА Віктор Омелянович (професор Київського національного університету імені Тараса Шевченка)

Я не буду вести мову про детінізацію "тіньової економіки".

Адже "корупцію" та "економічну злочинність", що також знаходяться у "тіні" необхідно не детінізувати, а знищувати.

Небезпека цієї " несолодкої" для суспільства парочки полягає:

По-перше, у тому, що корупція та економічний кримінал провокує хаос та економічну нестабільність;

По-друге, кримінальна економіка бруднить господарські відносини, а корупція розбещує апарат владних структур;

По-третє, існування масштабної кримінально-чорної економіки і корупції є основною причиною того, що солідний іноземний інвестор до цього часу не бажає вкладати свої капітали в Україну і ми втрачаємо конкурентоспроможність;

По-четверте, ці явища загрожують не лише економічній, а й національній безпеці, адже корупціонери є зрадниками інтересів держави.

Що ж треба робити окрім декларації намірів та імітації "заходів з боротьби".

Для того щоб здолати ворога, його треба знати.

Тому необхідно науково чітко відповісти на начебто прості питання. Що таке корупція? Хто її суб'єкти. Та що є її об'єктом?

Корупція являє собою системно організоване, ієрархічно побудоване хабарництво, суб'єкти-учасники якого жорстко дисципліновані, абсолютно владно прикриті від покарання та поінформовані щодо потенційних небезпек і загроз у їхній державно-зрадницькій діяльності.

Слід наголосити, що як у корупційному, так і звичайному підприємництві (тобто вільного від системи хабарництва) об'єкт і суб'єкт є ті ж самі, хоча негативні наслідки корупції є на порядок більш суспільно руйнівними.

Об'єктом і хабарництва і корупції є хабар.

Перша ознака хабара - це є плата або подарунок, що надається посадовій особі (суб'єкту корупції, або хабарництва, тобто хабарнику, або корупціонеру).

Друга - хабар надається хабародавцем з метою уникнення законного службово-державного утиску, або підкупу посадової особи на протиправні дії, що є корисними для хабародавця.

Форми хабара досить різноманітні.

За типом це є різноманітні побори, підношення, дари, гостинці, принос, могорич та інше, що отримується у грошовому, матеріально-натуральному вигляді, або у вигляді послуги.

Для корупції хабарі у вигляді готівкових коштів є абсолютною домінантою, оскільки суми первинних грошових хабарів можуть легко поділятися та передаватися каналами корупційних схем, аж до верхівки ієрархії - корупційних сюзеренів.

Поставимо питання, чи ще існують якісь інші шляхи подолання корупції окрім силових заходів?

Відповідь буде позитивною.

Так, у вирішені цього стратегічного завдання надзвичайно важлива роль належить різним економічним, організаційним та нормативно-правовим заходам, системам і механізмам, що дозволяють державі попереджати і ефективно викорінювати ті чи інші прояви економічної злочинності та корупції.

Але як це зробити конкретно?

Спочатку дамо відповідь на запитання: "Чи можливо зробити так, щоб ніхто у суспільстві не крав і не брав хабарі, а також не об'єднувався для цього в корупційні спільноти"?

Думаю, що на це питання будь-яка прагматично налаштована людина, що не уражена синдромом "маніловщини", відповість "ні".

А якщо питання поставити по іншому: "Чи можливо максимально ускладнити і навіть зробити безглуздим крадіжку казенних грошей, привласнення хабарів у вигляді грошових сум"?

Тоді відповідь буде "так". І це засвідчує світова практика, що переважно базується на попередженні легалізації грошей, отриманих злочинним шляхом, тобто можливості використовувати ці грошові ресурси на задоволення потреб корупціонерів, криміналітету та членів їхніх родин.

Проте ця система може діяти по справжньому ефективно лише за умови її обов'язкового паралельного доповнення практичною реалізацією значної сукупності системних економічних, організаційних та правових заходів.

До найбільш важливих з них можна віднести наступні.

Перше, реалізація нормативно визначеної регламентації щодо максимального обмеження можливості використання так званих "живих грошей", або грошової готівки в економічних стосунках. Так, наприклад, у США шляхом безготівкових грошових розрахунків, що здійснюються з використанням банківських чеків, магнітних карток та інших сучасних засобів, які не передбачають у розрахунках використання грошової готівки, здійснюється більше ніж 90 % всіх платіжних операцій фізичних осіб. Зазначене також стосується і юридичних осіб.

Друге, держави, що реально проводять, а не лише імітують боротьбу з економічною злочинністю, реалізують широкий комплекс економіко-правових заходів, які максимально ускладнюють, або навіть унеможливлюють процес внесення готівки на банківські рахунки, без проходження складної процедури попереднього підтвердження законності походження цих коштів.

Третє, оскільки практично у всіх ринкових країнах населення сплачує майнові податки, це дозволяє державі мати у своєму розпорядженні (шляхом здійснення паспортизації та контролю за рухом особистого майна, передусім нерухомості, яким володіє найбільш заможна частина населення) необхідну інформацію, що дозволяє оцінити легітимність способу життя тих чи інших осіб.

Четверте, світова практика також свідчить про відхід від абсолютного застосування принципу презумпції невинуватості у сфері підтвердження легітимності доходів, якщо сальдо витрат - задекларовані доходи - не співпадає у бік перевищення витрат над доходами, отриманими фізичною особою. Особливо, коли статки особи не відповідають рівню її доходів.

Тобто, у цьому разі не держава, якщо в неї є підозри, має доводити правомірність походження ДОДАТКОВИХ особистих доходів, а громадянин обов'язково має надати вичерпну інформацію відповідним органам, щодо підтвердження легітимності джерел їхнього походження. Якщо він цього не бажає, або не може зробити, то він за законом є злочинцем, і до нього мають бути застосовані відповідні санкції.

Тому до нового Кримінального кодексу необхідно обов'язково ввести наступну правову норму: "Приводом для порушення кримінальної справи становить наявність у власності фізичної (а у окремих випадках і юридичної) особи нерухомості, майна, коштовностей, грошової та валютної готівки, антикварних та художніх виробів, депозитів, цінних паперів тощо, реальна вартість яких не відповідає рівню фактичних доходів, що були задекларовані та оподатковані і джерела походження яких можуть бути підтверджені на законних підставах".

Прийняття цієї статті є лакмусовим папером для корупціонерів, тобто тих, хто буде проти її прийняття (як аргумент буде кричати про права людини та при цьому ще почне звинувачувати у спробах повернути 37 рік).