МАЗУР Ірина Іванівна (докторант кафедри економічної теорії Київського національного університету імені Т. Шевченка)

Проблема тіньової економіки мене як науковця зацікавила після того, як я побачила різницю між кримінальною, з одного боку, і неформальною та прихованою економікою з другого.

Наукове дослідження дало підстави зробити наступні висновки:

Тіньова економіка, маючи об'єктивний характер, існує в будь-яких країнах світу. Якщо у високорозвинених країнах поведінка суб'єкта тіньової економічної діяльності пояснюється девіацією від норми, то в трансформаційних економіках крім девіації від норми, девіацією в межах норми, тобто причиною останньої є "прогалини" у чинному законодавстві, що дають можливість виходити у "тінь", не порушуючи чинного законодавства, прикладом цього може бути рейдерство. Отже, рішення про опортуністичну поведінку суб'єкт приймає на підставі співвідношення "чисті витрати - вигоди", тому тіньова економічна діяльність, маючи менші трансакційні витрати дає можливість отримати більшої вигоди. Збільшувати трансакційні витрати у тіньовому секторі економіки може вірогідність бути покараним за девіантну поведінку. Такий підхід дає можливість концептуально вирішити проблему створення інституційного середовища у трансформаційних системах за рахунок детінізації економіки, яка б створила більш вигідні умови працювати відкрито (легально), максимізуючи прибутки без девіантної поведінки.

Виходячи з твердження О. Й. Пасхавера щодо того, що тіньова економіка є породженням маргіналізації суспільства або тіньова економіка стає причиною маргіналізації суспільства в Україні, хочеться зазначити наступне. Дійсно, перші дослідники тіньової економіки, зокрема К. Харт, виходили з того, що насправді причиною тінізації суспільства була маргіналізація, але, як з'ясувалося пізніше, тіньова економіка існує та розвивається і в розвинених країнах світу. Це дало підстави зробити висновок, що умовою поширення тінізації є не стільки маргіналізація суспільства, скільки недосконалість ринкових відносин, що проявляється в суперечливому та стихійному їх характері, а також завдяки можливості тіньової економіки пристосовуватись до нових умов, її мобільності та маловитратності.

Поширення і масштабність тіньової економіки в Україні зумовлюється відсутністю усталених норм і правил економічної діяльності, їхніми постійними змінами та невідповідностями вимогам часу. Отже, вигідніше працювати в "тіні". Така ситуація призвела до інституціоналізації тіньової економіки в Україні, яка представлена закріпленням поведінки суб'єктів тіньового сектору в певні організаційно стійки форми, що визнаються всіма учасниками такої діяльності. Тому потрібно проводити з боку держави виважену соціально-економічну політику, яка має включати заходи з детінізації економіки.

Говорячи про детінізацію економіки, необхідно згадати про структурні елементи тіньової економіки. Їх ми виділяємо три: неформальна, прихована і підпільна (кримінальна). Неформальна економіка - це сегмент тіньової економіки, що виявляється в дозволеній, але формально не зареєстрованій, а отже не включеній до статистичної звітності економічній діяльності. Ця частина тіньової економіки в Україні виконує роль амортизатора, оскільки створює робочі місця та виробляє товари, які доступні для споживання найбіднішим верствам населення. Це той позитив, який у нестабільних політичних, економічних і соціальних умовах дає можливість для виживання найбіднішим верствам населення. Прихована економіка - легальна економічна діяльність, яка частково або зовсім не фіксується у статистичній звітності, а отже через приховування доходів ухиляється від оподаткування. Ця частина тіньової економіки хоча й носить аморальний характер, але загрози суспільству не несе. Вона носить вимушений характер, пов'язана з виживанням і розвитком власного бізнесу. Підпільна (кримінальна) економіка - це частина тіньової економіки, яка здійснюється навмисно, спрямована на збагачення, носить антисоціальний характер і більшою мірою є предметом дослідження правознавців. На наш погляд, подоланню і викоріненню підлягає лише підпільна (кримінальна) складова. Це може відбутися за рахунок адміністративно-каральних методів з метою оздоровлення української економіки. Щодо неформальної і прихованої частин тіньової економіки, які не мають кримінального джерела походження, то їх можна легалізувати безкарно виводячи доходи у легальну економіку з метою її зростання. Тому, з нашої точки зору, детінізації стосується лише неформальна і прихована частини тіньової економіки, оскільки детінізація економіки - це створення такого інституційного середовища, де були б гарантовані права і визначеність прав власності, де тіньова економіка була б неефективною. Тому для цього потрібно застосовувати методи стимулюючого характеру, а не репресивного.

В умовах інформаційного суспільства до якого ми прагнемо, вже існує таке поняття як комунікаційна тінь - економічна діяльність, що зумовлена новітніми технологічними досягненнями, яка не лише не підпадає під дію чинного законодавства та обліку офіційною статистикою, але подібно до факторів "третьої хвилі" (Е. Тоффлер) не може бути оцінена за якимось вже знаним механізмом ціноутворення, а отже і податкові надходження з такої діяльності складно визначити. Вона пов'язана з Інтернет-мережею де усе, що купується і продається дуже складно піддається обліку і контролю.