КРЕДІСОВ В'ячеслав Анатолійович (голова правління Всеукраїнського громадського об'єднання "Нова Формація")

Необхідно визнати, що формування масштабного тіньового сектора в Україні протягом перших років незалежності значною мірою обумовлене послабленням управління економічними процесами з боку держави, суттєвими недоліками економічної політики, в тому числі незадовільним станом господарського законодавства.

Тіньовий сектор постійно поширює зв'язки з легальним сектором економіки, конкурує з ним та витісняє його з найбільш зарегламентованих сфер господарювання. Тіньова економіка створює реальну загрозу національній безпеці та демократичному розвитку держави, негативно впливає на всі сторони суспільного життя: економіку, політику, управління, соціальну та гуманітарну сфери, громадську свідомість, міжнародні відносини з іншими країнами.

Тінізація економіки тісно пов'язана з незаконним масовим вивезенням українського капіталу за кордон, що набуло неприпустимо широких масштабів у той час, як реальний сектор економіки відчуває гостру нестачу інвестицій.

Основним стратегічним вектором продовження економічних реформ слід визначити створення соціально орієнтованої ринкової економіки на базі відродження та прискореного розвитку перспективних секторів вітчизняного виробництва, моделювання його за оціночним критерієм приросту економічного ефекту, а головним завданням поточного періоду є надання більшої керованості процесам, що відбуваються в економіці і соціальній сфері України.

Серед основних заходів, спрямованих на вирішення існуючих проблем, можна визначити насамперед створення національної доктрини економічного реформування в Україні, яка б висвітлювала стратегію державного регулювання економіки, співвідношення важелів управління на різних його рівнях в ринкових умовах із врахуванням тих змін, що відбуваються у зовнішньому середовищі.

Першою причиною існування тіньової економіки є високі податки та нерівномірний їх розподіл. Існуюча податкова система фактично має виключно фіскальний характер, зосереджена на виконанні одного завдання - максимального залучення надходжень до бюджету, без урахування можливих негативних наслідків надлишкового фіскального тиску на суб'єктів господарювання та громадян, що спонукає їх до приховування результатів своєї економічної діяльності.

Причиною збільшення "тіні" є не високі податки самі по собі, а неефективне і дискреційне застосування податкової системи і нормативних актів державного управління.

Крім того, значна кількість пільг звужує базу оподаткування та створює надмірний податковий тиск на платників податків. Високе загальне податкове навантаження спонукає окремих суб'єктів підприємницької діяльності суттєво зменшувати обсяги офіційної звітності та вести подвійну бухгалтерію, збільшувати готівкові розрахунки. Особливо це стосується виплати заробітної плати з урахуванням високих нарахувань на фонд оплати праці.

Наступна ключова причина - надмірне регулювання підприємницької діяльності, недосконалість законодавства, правова незахищеність, невідповідність між владними діями і економічними інтересами суб'єктів господарювання. Існує неузгодженість дій центральних, місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування з принципами, закладеними в ідеологію державної регуляторної політики (скорочення витрат підприємців на виконання регуляторних актів, спрощення та прозорість змісту актів законодавства, адекватність відповідальності за розміри заподіяної підприємцям шкоди).

Незважаючи на те, що процедура реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності в Україні спрощена, післяреєстраційні процедури складні та довготривалі, що негативно впливає на розвиток підприємництва.

Ще одна з причин - висока вартість кредитів. Банківський кредит залишається недоступним для більшості суб'єктів підприємницької діяльності. Банківські установи, не маючи достатньої законодавчої захищеності своїх прав як кредиторів, не зацікавлені в кредитній підтримці малих підприємств через значну собівартість цих послуг та високі кредитні ризики. Фактично не діє механізм гарантування кредитів.

Поряд з вищеназваними, серед причин слід назвати також приховану зайнятість, недостатню ефективність управління державним майном, тіньовий перерозподіл власності, відплив за межі держави капіталів та приватних заощаджень, зокрема за рахунок недосконалості міжурядових угод, недосконалість законодавства у сфері страхової діяльності.

За висновками зарубіжних експертів, Україна належить до країн з найбільш тінізованою економікою. Рівень її тінізації за їхніми оцінками становить близько 50 %. Для порівняння, серед країн колишнього СРСР найвищий рівень тінізації мали Грузія - 63 % до ВВП та Азербайджан - 59 %, Росія - 41 %.

Між тим, незнання дійсного обсягу тіньової економіки спотворює параметри, якими керується уряд при визначенні економічної політики та не дає можливості приймати виважені рішення.

Недооцінка темпів економічного розвитку може призвести до його стимулювання з боку уряду за рахунок розширення грошової маси і впливу на попит - збільшення державних витрат, пом'якшення кредитно-фінансової політики. Це, в свою чергу, може викликати зростання темпів інфляції.

Неврахування цін у тіньовому секторі може призвести до невірного визначення темпів інфляції і, як наслідок, до вибору помилкової антиінфляційної політики.

Недооблік числа зайнятих у тіньовій економіці веде до помилкової оцінки рівня безробіття. Результат - невиправдане збільшення державних витрат на створення нових робочих місць і виникнення браку робочої сили.

Недоотримання значної кількості податків призводить до невиконання доходної частини бюджету.

Завданнями державної політики щодо детінізації економіки України мають бути наступні:

- реформування податкової системи в напрямі забезпечення рівномірності розподілу податкового тиску на платників податків, спрощення процедури податкового адміністрування;

- удосконалення грошово-кредитної та банківської систем, оптимізація механізму кредитування;

- удосконалення управління державними корпоративними правами та ринкових механізмів управління в сфері економіки, посилення контролю за діяльністю адміністрації підприємств через ефективну систему корпоративного управління;

- посилення контролю у бюджетній сфері, запровадження прозорих механізмів розподілу та використання бюджетних коштів;