ВАРНАЛІЙ Захарій Степанович (заступник директора Національного інституту стратегічних досліджень)

Сьогодні, наш Інститут виносить на розгляд цікаву, неординарну, складну, полісистемну проблему, якою є проблема тінізації економіки України, та шляхи її легалізації.

У своїй доповіді, я хочу зупинитися на актуальних проблемах та чинниках тіньової економіки, її наслідках та шляхах її легалізації.

В Україні, на жаль, до цього часу відсутнє офіційне визначення поняття "тіньова економіка". Науковці і ведуть дискусії щодо визначення самої категорії. Немає чіткої методики розрахунку рівня тіньової економіки. Міністерство економіки України розраховує рівень тіньової економіки за своєю методикою, але на жаль, ці показники не співпадають з показниками Держкомстату України. Не кажучи вже про розрахунки і експертні оцінки Світового банку, які в три рази вищі за офіційні показники.

Нас цікавить тіньова економіка, або процес тінізації як об'єкт дослідження, бо не знаючи її сутності, структури, складових, основних її чинників, ми не можемо на державному рівні виробити відповідні заходи щодо легалізації, щодо детінізації, у тому числі декриміналізації, не лише економіки але й політичних процесів, які сьогодні відбуваються і переходять частково в "тінь". І тому ми запросили представників органів державної влади, народних депутатів, науковців, представників громадських організацій, які знайшли час, прийшли щоб обговорити ці проблеми.

Все-таки необхідно дати визначення, а що ж таке тіньова економіка. На нашу думку, тіньова економіка це економічна діяльність суб'єктів господарювання, яка не враховується, не контролюється, і не оподатковується державою, та (або) спрямована на отримання доходу шляхом порушення чинного законодавства. Ми не претендуємо на абсолютну істину, але це найбільш повно розкриває сутність процесів тінізації.

Що є економічним корінням тіньової економіки сьогодні? В першу чергу, це суперечність між зростаючими потребами суб'єктів господарювання та обмеженими можливостями легального суспільного виробництва. Основною причиною існування тіньової економіки було і поки що залишається надмірне втручання держави в господарську діяльність суб'єктів підприємництва.

Дослідженнями тіньового сектору економіки в Україні займаються окремі наукові установи, в тому числі, і наш Інститут, і Інститут економіки та прогнозування НАН України, і інші наукові установи. Але на жаль, системне комплексне дослідження цієї проблеми, в Україні, практично, відсутнє. Необхідність здійснення відповідного аналізу обумовлена, по-перше, тим що тіньовий сектор серйозно впливає на всі соціально-економічні процеси в суспільстві, потребує врахування його при проведенні аналізу та при прийнятті управлінських рішень. Тобто, якщо ми не будемо враховувати тіньові процеси і рівень тінізації, то рішення, які будуть прийнятті - неадекватні. По-друге. Україна, як і більшість пострадянських країн, на жаль, на сьогодні є країною з критичним рівнем тіньової економіки і корупції. Що таке критичний рівень? До 40 % від ВВП рівень тінізації є "напівкритичним", а понад 40 % - це вже критичний рівень тінізації, коли всі суспільно-політичні та соціально-економічні процеси практично вже не підпадають під нормальне регулювання і управління з боку держави. І третя необхідність дослідження тіньової економіки обумовлена тим, що Україні сьогодні, які ніколи необхідно визначити власну довгострокову модель перебудови так званої тіньової парадержави на основі вивчення, переосмислення і використання світового досвіду протидії негативним проявам тіньової економіки, і в першу чергу, досвіду країн ЄС.

Декілька цифр щодо рівня тінізації економіки. За оцінками МВФ обсяг тіньової економіки у ВВП України у 2005 році становив майже 52 %. Серед країн СНД більший показник в Грузії - 63 % та Азербайджані - майже 60 %, тоді як в Росії - біля 40 %, а в інших - значно менший.

За розрахунками Держкомстату України рівень тіньової економіки в Україні становив в 2001 році - 16,3 % ВВП, у 2002 р. - 17,7 %, в 2003 р. - 17,2 %, у 2005 році - 18,1 %. Тобто, якщо порівняти, то приблизно ці показники в три рази менші порівняно з оцінкою МВФ.

Інший показник: за оцінками Національного банку України, сума готівкової валюти на руках у населення зросла за 2006 рік на 8,5 мільярдів доларів США. В цілому за 2000-2006 роки, обсяги накопиченої у позабанківському обігу валюти зросли на 18 мільярдів доларів США.

Ще один факт, який має велике значення, особливо щодо розвитку підприємництва в Україні. В традиційному рейтингу економічних свобод наша країна за результатами 2006 року зайняла "почесне" 125 місце, з 161 країни. Естонія - посіла 12 місце, Литва - 22, Вірменія - 32, Грузія - 35, Казахстан - 75, Киргизстан - 79, навіть наша сусідня Молдова - 101, Росія - 120.

Виходячи з аналізу стану проблем тінізації в Україні, можна визначити основні чинники тінізації економіки нашої країни на сучасному етапі.

Перший - це політична невизначеність, недовіра до дій влади та високий рівень бюрократизму. Це підтверджують і соціологічні дані, і та ситуація, яка сьогодні існує в Україні.

Другий - це недостатність інституційного забезпечення економічної політики в Україні.

Третій, неефективність управління державною власністю і захисту прав власників.

Четвертий, це системні вади податкової політики та недосконалість бюджетної політики.

П'ятий, незбалансованість державної регуляторної політики.

Шостий - це деформація структури зайнятості населення.

Сьомий, не менш важливий, особливо на сучасному етапі - рейдерство (це відносно нове явище в тіньовій економіці), яке пов'язане з наступним чинником.

Восьмий - слабкість та недосконалість судової влади.

Дев'ятий - це утворення тіньової парадержави.

Десятий - непродуктивний відплив капіталів та інші чинники тінізації.

На трьох останніх: тіньова парадержава, рейдерство і непродуктивний відплив капіталів, я хочу зупинитись трохи більше.

Що таке тіньова парадержава? Сьогодні цей термін, на жаль не завжди використовується, але разом з тим ми постійно стикаємося з цим явищем, починаючи з процесу вступу і навчання у вузі, і завершуючи виходом на пенсію. Тіньова парадержава - це утворення на макроекономічному рівні державного типу, в якому, внаслідок високого рівня корупції і тінізації державні послуги і суспільні блага розподіляються за ринковими принципами. Мається на увазі, що саме в такому утворенні остаточно формуються і ефективно діють корупційні ринки державних послуг і суспільних благ. Саме в умовах тіньової парадержави чітко діють ринкові відносини. Але там, де повинні надаватися суспільні блага на безоплатній основі - як ніколи діють ринкові умови.

Тіньова парадержава включає: ринок адміністративно-господарських рішень; ринок державних посад; неформальну кадрову політику; ринок державних привілеїв; тінізовану виборчу систему; ринок державного захисту прав і свобод громадян; ринок державної освіти і науки; рейдерство тощо.

А що ж таке рейдерство, як одна з форм тіньової держави, і які його наслідки? Хоча про рейдерство почали говорити лише

недавно, на нашу думку, воно постійно існувало в нашій економіці, просто воно не набувало таких критичних масштабів, про які треба не тільки говорити, а вже вживати відповідні дієві і навіть термінові заходи. Зокрема, озброєний захват тих чи інших об'єктів власності.

Рейдерство сьогодні, це силове захоплення або поглинання підприємств. Це об'єктивне явище, яке існує у всіх країнах, але в Україні, враховуючи нестабільність, воно набуває критичної межі. В Україні, рейдерство набуває значних масштабів, надмірного цинізму і агресії.

Які наслідки рейдерства? Їх декілька. По-перше, рейдерство негативно впливає на підприємницький клімат. По-друге, дестабілізує роботу вітчизняних підприємств. По-третє, рейдерство руйнує трудові колективи, які вже сформовані і формувалися роками. І, по-четверте, формує несприятливий інвестиційний клімат та імідж нашої країни.

Який рівень і обсяги рейдерства сьогодні в нашій країні? Я назву лише деякі факти, які самі по собі кажуть про великий масштаб рейдерства в Україні. Так, зокрема, за експертною оцінкою щорічний обсяг поглинань та злиттів (без приватизації) становить близько 3 мільярдів доларів США. 60-70 % поглинань мають так званий недружній характер рейдерських захоплень. Недружній - це недобросовісна конкуренція, це використання прогалин, нечіткості існуючої нормативно-правової бази тощо.

Рейдерство набуло в нашій країні системного характеру, і кількість захоплень сягає щорічно понад 3 тисячі. В Україні сьогодні діє, щонайменше 40-50 спеціалізованих висококваліфікованих рейдерських груп, які складаються з досвідчених юристів, економістів, і там як ніколи результативність дуже висока, і сягає майже 90 %.

Крім того необхідно зазначити що українське рейдерство має відчутну кримінальну складову. Протиправні дії чиняться із залученням збройних формувань, а подекуди навіть співробітників правоохоронних органів.

І ще одним дуже важливим чинником тіньової економіки є відплив капіталу. Відплив капіталу є об'єктивне явище. Але його треба поділяти на продуктивний і непродуктивний. Продуктивний відплив відбувається за операціями, які мають законний характер і є доцільним з точки зору зміцнення міжнародних зв'язків та позицій України на світовому ринку. Але існує зворотній бік відпливу капіталу, це так званий непродуктивний відплив капіталу - операції, здійснення яких має протиправний характер, або є неефективним для України. До таких відносяться операції з метою оптимізації умов інвестування, ухилення від оподаткування, легалізації коштів тощо.

Основними каналами і схемами непродуктивного відпливу капіталу є наступні: по-перше, це операції, які існують у сфері зовнішньоекономічної діяльності. По-друге, це інвестиційні операції. По-третє це операції з цінними паперами, операції фіктивного страхування і перестрахування.

Які ж обсяги непродуктивного відпливу капіталу з України? Ось лише деякі цифри. За розрахунками Національного банку України, непродуктивний відплив капіталу з України у 2002-2006 роках оцінюється у 22 мільярди доларів США. За даними Державного комітету фінансового моніторингу України протягом 2003-2006 року за сумнівними операціями, виведено за межі України майже 52 мільярди грн, тобто понад 10 мільярдів доларів США.

За оцінками науковців, щорічний обсяг непродуктивного відпливу капіталу України становить 1,5-3 мільярди доларів США. А якщо взяти період з 1991 року, то на сьогодні виведено за межі України понад 50 мільярдів доларів США. За розрахунками Організації Економічного Співробітництва і Розвитку (ОЕСР) обсяг капіталів, які виведенні за межі України з 1991 року становить понад 20 мільярдів доларів США.

І ще одне. За 2005 рік і 9 місяців 2006 року непродуктивний відплив капіталу за операціями, що фіксується платіжним балансом, становить 13 мільярдів доларів США. І таких фактів можна навести ще чимало. Все це є свідченням значного рівня тінізації економіки України.

Які ж наслідки тінізації для офіційного сектору економіки? Їх кілька.

Перше. Якщо ми виходимо з державницьких позицій, то повинні передусім говорити про те, що держава втрачає податкові надходження до бюджету, якщо такі суми не враховуються і не оподатковуються.

Друге. Це ускладнення виконання фінансових зобов'язань держави. Воно пов'язане з першим негативним наслідком тінізації.

Третє. Недієвість управлінських рішень. Тобто, якщо ми говоримо про офіційні дані, то треба робити відповідний коефіцієнт кореляції.

Четверте. Скорочення внутрішніх інвестиційних ресурсів. Крім того, є ще один негативний наслідок, який безпосередньо пов'язаний з попереднім - це зменшення інтересу потенційних інвесторів. Чим більше рівень тінізації, тим менше цей інтерес і привабливість.

І останнє, п'яте. Це зростання криміналізації суспільства, через збільшенні кількості економічних злочинів. Певно, що далеко не повний перелік негативних наслідків тінізації для офіційного сектору.

Не дивлячись на те, що сьогодні проводяться певні заходи щодо детінізації економіки, ми повинні говорити і про недостатність державних зусиль щодо подолання тінізації економіки, що, на жаль, обумовлює також певні негативні наслідки. Так, зокрема, сьогодні відбувається викривлення принципів громадянського суспільства, відбувається формування негативного іміджу країни серед міжнародної спільноти, стримуються надходження в Україну іноземних інвестицій, відбувається перешкоджання налагодженню торговельно-економічних стосунків українських підприємств із зарубіжними партнерами, відбувається стримування євроінтеграційних зусиль України тощо.

Все це вимагає активної дії держави, зокрема здійснення конкретних заходів щодо детінізації економіки.

Детінізація економіки - це цілісна система дій, яка спрямована передусім на подолання і викорінення причин та передумов процесів тінізації. Стратегічною метою детінізації економіки є істотне зниження рівня тіньової економіки шляхом легалізації тіньових капіталів, створення сприятливих умов для залучення легалізованих капіталів в легальну економіку, в реальний сектор.

Сам процес детінізації має чимало позитивного. З одного боку - це позитивно впливає на темпи зростання ВВП. З іншого боку - це суспільний позитив, як внутрішній, так і зовнішній. Сьогодні ми можемо говорити про деякі факти, що свідчать про ефективність заходів щодо детінізації економіки вжитих останнім часом. По-перше, відбулася лібералізація правового поля для підприємництва, зокрема скорочено кількість і тривалість перевірок підприємств, впорядковано процедуру реєстрації, ліцензування і т. ін. Представники малого і середнього бізнесу відчувають позитив спрощеної системи оподаткування і звітності, яка сприяє розвитку і становленню суб'єктів малого і середнього бізнесу.

По-друге, це зниження рівня бартерних операцій. Ми взагалі забули що це таке. У 1997 році майже половина операцій були бартерними, де вкрай сприятливе середовище для тінізації. В 2003 році обсяг бартерних операцій сягав всього лише 2,3 %, сьогодні менше 1 %. Тому ми навіть і не говоримо про таке явище як бартер, хоча він мають право на існування і існує, але це не загрозливі показники.

По-третє. Підвищення якості використання бюджетних коштів, шляхом обмеження негрошових форм розрахунків з бюджетом та переходом на казначейську форму обслуговування операцій.

По-четверте, ми забули про таке поняття як гіперінфляція. Україну мабуть внесли в книгу рекордів Гінесса - 10260 % рівень інфляції у 1993 році. Сьогодні ми маємо в середньому на рік рівень інфляції в межах 10 %.

По-п'яте, забезпечення надійності грошової одиниці, підвищення реальних грошових доходів населення, збільшення довіри до банківської системи. На сьогодні це є реальність.

І останнє, шосте, що можна було б умовно назвати легалізацією доходів та нерегламентованої зайнятості населення.

У цьому контексті необхідно вести мову про формування та реалізацію державної стратегії детінізації економіки. Що повинна в себе включати зазначена стратегія? По-перше, це створення сприятливих умов для легалізації зайнятості населення. По-друге, це сприяння розвитку банківської системи і забезпечення ефективної діяльності фінансових ринків. По-третє, скорочення рівня монополізації виробництва і розвитку конкурентного середовища. Це стосується всіх сфер, в тому числі й суб'єктів природних монополій, де більш за все відбувається "беспрєдєл" щодо ціноутворення.

По-четверте, підвищення ефективності економічних механізмів державного нагляду і контролю за підприємницькою діяльністю, посилення правового захисту майнових прав держави.

По-п'яте, підвищення ефективності системи управління корпоративними правами.

По-шосте, розробка відповідного правового забезпечення процесу легалізації доході тощо.

З метою подолання негативних наслідків процесу тінізації економіки України, значного зменшення його рівня, необхідно розробити та реалізувати низку заходів щодо протидії тінізації. Зокрема, це заходи щодо детінізації та декриміналізації економіки, запобігання непродуктивного відтоку капіталу, захисту суб'єктів господарювання від рейдерства та детінізації політичного процесу. Зазначені заходи запропоновані у проекті рекомендацій нашого "круглого столу".

Так, зокрема, заходи щодо детінізації економіки передбачають: "амністію" капіталів некримінального походження, в першу чергу тих, що спрямовуються в інноваційну сферу та інші суспільно значущі та пріоритетні сектори; запровадження податкових стимулів для нагромадження та інвестування коштів в інноваційний сектор юридичними особами, які пропонується надавати за фактичними результатами діяльності; звуження фінансової бази тіньового господарювання через зменшення рівня оподаткування фізичних осіб на величину документально підтверджених коштів, витрачених на розвиток людського капіталу (освіта, підвищення кваліфікації тощо); реальне і радикальне спрощення погоджувальних та дозвільних процедур щодо здійснення підприємницької діяльності, особливо в інноваційній сфері; впровадження наявних теоретичних розробок щодо виявлення напівлегальних фінансово-промислових угруповань та ліквідації виявлених схем іллегалізації капіталу; обов'язкове обґрунтування джерел походження грошових коштів при купівлі товарів, вартість яких перевищує заздалегідь визначену суму (житла, земельних ділянок, транспортних засобів та предметів розкоші); залучення до реалізації стратегії легалізації представників міжнародних організацій, спеціалізованих на протидії нелегальному господарюванню, та громадянського суспільства; запровадження у навчальних планах усіх економічних спеціальностей дисциплін "Тіньова економіка" та "Економічна безпека підприємницької діяльності".

Заходи щодо декриміналізації економіки включають: віднесення до переліку кримінальних злочинів "незаконного збагачення", що передбачено ст. 20 Конвенції ООН проти транснаціональної організованої злочинності; ратифікацію Конвенції про корупцію у контексті кримінального права; створення Національного бюро розслідувань; реформування системи звітності правоохоронних органів відповідно до стандартів розвинених країн; узгодження повноважень та контрольно-ревізійних функцій Державного комітету фінансового моніторингу, правоохоронних органів (МВС, Служби безпеки України, Генеральної Прокуратури, Державної податкової адміністрації) у сфері легалізації тіньових капіталів; розробку комплексної теоретико-методичної бази визначення обсягів та протидії кримінальній та тіньовій активності; активізацію участі у міжнародній системі протидії іллегалізації економічної діяльності на різних рівнях міжнародного співробітництва.

До заходів щодо запобігання непродуктивного відтоку капіталів з України слід віднести: забезпечення дієвого захисту та державних гарантій прав власників та інвесторів; забезпечення стабільності, прозорості та однозначності норм законодавства у сфері оподаткування та валютного регулювання, покращання інвестиційного та підприємницького клімату; подолання тіньових явищ у сфері зовнішньоекономічної діяльності, зокрема, у системі митного регулювання; прискорення розвитку фінансових ринків та корпоративного сектора у відповідності до європейських стандартів; істотне підвищення ефективності боротьби з корупцією та організованою злочинністю, зокрема у фінансовій сфері.

З метою захисту суб'єктів господарювання від рейдерства необхідно: створити при Міністерстві внутрішніх справ України відповідний підрозділ, який займався б виключно питаннями злочинних дій по відношенню до суб'єктів господарювання (рейдерстві) із щотижневим звітуванням про кількість злочинів у цій сфері та відсоток їх розкриття; створити при обласних державних адміністраціях робочі групи для координації діяльності правоохоронних органів і недержавних охоронних структур щодо економічного і фізичного захисту підприємництва, основними завданнями яких повинні стати: координація діяльності правоохоронних органів, підприємницьких об'єднань, недержавних охоронних структур щодо економічного і фізичного захисту підприємництва; вироблення пропозицій щодо формування законодавчої та нормативної баз з питань безпеки підприємництва; визнання та донесення до широкої громадськості інформації про те, що функціонування підприємств у тіньовому секторі ринку, а також злочинні дії по відношенню до суб'єктів господарювання є такими, що несуть загрозу розвитку суспільства та інтересам держави і підвищити рівень покарання за їх вчинення, а також налагодити систему поінформованості громадськості про хід розкриття такого роду злочинів; проводити щоквартальні форуми, присвячені співпраці владних структур та бізнесу, першочергове завдання яких - висвітлення практики захисту підприємництва в Україні від злочинних зазіхань, рейдерства.

І, нарешті, заходи щодо детінізації політичного процесу передбачають: моніторинг власності державних службовців і депутатів всіх рівнів шляхом добровільного декларування ними нерухомого майна та фінансових активів та обов'язкового декларування майна і доходів учасників передвиборчих кампаній (кандидатів на виборні посади) до і після виборів; заборону анонімних пожертв, внесків іноземних компаній та неприбуткових організацій на користь суб'єктів виборчого процесу; опублікування щорічних фінансових звітів діяльності політичних партій; проведення офіційного та громадського фінансового моніторингу використання виборчих фондів, забезпечення можливості фінансування передвиборчих кампаній лише зі спеціально створених рахунків та виключно у безготівковій формі; зняття обмежень щодо розміру виборчого фонду при одночасному посиленні контрольно-ревізійних заходів щодо джерел надходження коштів; посилення контролю за виконанням заборони на здійснення підприємницької діяльності державними службовцями, запровадження повної майнової відповідальності через механізм конфіскації власності державних службовців, причетних до процесу "відмивання грошей" та розкрадання державного майна і бюджетних коштів; запровадження прогресивного податку на нерухоме майно; реформування судової влади України тощо.

Реалізація зазначених та інших заходів щодо подальшої детінізації економіки сприятиме не лише формуванню повноцінного ринкового середовища, розвитку економіки, легалізації капіталу, процесу демократизації економіки і суспільства в цілому, а й значному підвищенню конкурентоспроможності економіки та усуненню реальних загроз національній безпеці держави.

Зрозуміло, що більшість з названих проблем знайшли відображення в колективній монографії Національного інституту стратегічних досліджень "Тіньова економіка: сутність, особливості та шляхи детінізації", яка вийшла наприкінці минулого року. У монографії на науково-теоретичному рівні, з відповідними методиками розрахунку, з великими додатками розкривається сутність та особливості тонізації української економіки, досліджуються шляхи, проблеми та перспективи детінізації економіки України. Видання цієї монографії стало можливим завдяки співробітникам нашого Інституту, Львівського регіонального філіалу НІСД, Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Ради національної безпеки і оборони України, Інституту законодавства при Верховній Раді України, фахівцям Національного банку України. Сподіваюсь, наша монографія найде свого читача (споживача) у питаннях з'ясування сутності та особливостей самої тіньової економіки, необхідності та шляхів її детінізації, яка сьогодні є вкрай актуальною проблемою. Саме цій проблемі ми і присвятили засідання нашого "круглого столу", метою якого і є визначення актуальних проблем, що пов'язані з процесами тінізації економіки України, визначення ефективних шляхів та конкретних заходів щодо детінізації та декриміналізації вітчизняної економіки.