(Тези виступу Я.А.Жаліла на засіданні круглого столу)

Прискорення, починаючи з квітня-травня 2006 р., темпів економічного зростання підвищило оптимістичність коротко- та середньострокових прогнозів внутрішніх та міжнародних експертів, дозволило втримати проголошений рівень соціальних зобов'язань. Проте воно не повинне вкотре призвести до відмови від необхідних структурних зрушень та здійснення економічних реформ.

Домогтися ефектних макроекономічних показників в поточному, навіть наступному році можливо завдяки екстенсивному розвитку та експлуатації кон'юнктури зовнішніх ринків. Проте щоб забезпечити тривке динамічне економічне зростання як підґрунтя послідовного поліпшення якості життя населення України, має відбутися перехід до якісно іншої моделі розвитку, на основі модернізації економічного та соціального устрою, оволодіння сучасними чинниками конкурентоспроможності.

По-перше, зважаючи на пріоритетність завдання постійного підвищення доходів та рівня життя громадян, важливим магістральним напрямом реформування є забезпечення в довгостроковій перспективі активної ролі споживчого попиту як чинника економічного зростання. Нині акцент споживчого попиту дедалі більше переміщується до імпортного сектору та до фінансової сфери, або створює локальні перегріви на деяких специфічних ринках (зокрема, ринок житла).

А отже, конче необхідні дії щодо розвитку внутрішнього ринку - розбудови його інфраструктури, інструментів цінового регулювання, захисту добросовісної конкуренції та обмеження проявів монопольної поведінки, запобігання надмірній експансії з боку імпорту, адаптації економіки та соціально-трудової сфери до членства в СОТ тощо.

По-друге, нагромаджуючись в банківському секторі, вільні кошти населення відіграють нині роль акселератора споживчого кредитування, а не інвестицій. Це дедалі більше утруднює утримання належної динаміки доходів і соціальних виплат, водночас створюючи інфляційну загрозу, яка обмежує монетарну політику держави. Відтак нагальним завданням є активізація інвестицій у зміцнення конкурентоспроможності, підвищення енергоефективності економіки, заохочення інноваційної активності. Мають бути створені відповідні стимули та інструменти концентрації інвестиційних ресурсів, причому підбір інструментів реалізації стратегічних завдань обмежений умовами їх відповідності міжнародно прийнятній практиці, нормам рівності конкурентного середовища, рівнодоступності стимулів, що закладено в міжнародних зобов'язаннях України та досить жорстко контролюється міжнародними організаціями та зовнішньоторговельними партнерами України.

Важлива роль приділяється державному інвестуванню. А відтак має бути терміново розроблена та впроваджена дієздатна система відбору інвестиційних проектів, забезпечення ефективності державних капіталовкладень, цільового використання державних видатків розвитку.

Досить очевидним є те, що першочерговим пріоритетом інвестиційних та інноваційних процесів сьогодні в Україні має бути енергозбереження. Держава, зі свого боку, має запропонувати економічні важелі заохочення енергозбереження, ринкові механізми ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів, заходи щодо диверсифікації джерел постачання та структури споживання енергії. Саме на енергозбережних проектах може бути відпрацьована методика цільової орієнтації інвестиційних та інноваційних проектів загалом.

По-третє, високий показник співвідношення зовнішнього товарообороту і ВВП робить критично важливим підтримання активної експортної динаміки. В разі збереження нинішньої структури експорту, при високому рівні ресурсо- та енерговитратності економіки подорожчання імпортованих енергоресурсів робить дедалі очевиднішим вичерпання цінових конкурентних переваг. Глобальна конкуренція виштовхуватиме Україну на індустріальну периферію постіндустріального світу, в якому основна додана вартість концентрується тими, хто оволодів інноваційними чинниками конкурентоспроможності.

Для досягнення позитивних зрушень має бути, окрім згаданої вище структурної модернізації національної економіки, також реформована система забезпечення експортної діяльності - експортного кредитування і страхування, відшкодування ПДВ, запобігання прихованому витоку капіталу, розширено спектр засобів підтримки українських експортерів на зовнішніх ринках. Має бути розроблено програму застосування інструментів СОТ для реалізації позитивного потенціалу членства України в цій організації.

По-четверте, значний негативний соціальний ефект сьогодні і, водночас, значний потенціал розвитку містить майже нереформована досі система аграрного виробництва. У цій сфері мають відбутися радикальне удосконалення системи господарювання, організаційних форм, відносин власності, земельних відносин, забезпечення розвитку інфраструктури аграрного ринку. Важливою складовою є приведення механізмів податкової та бюджетної підтримки сільського господарства у відповідність з вимогами СОТ.

По-п'яте, зміни мають торкнутися соціально-трудової сфери - наближення системи оплати праці до ринкових засад, формування дієвого ринку праці. У соціальній сфері потрібні кроки щодо підвищення адресності та ефективності надання послуг, реформування житлово-комунальної сфери. Без раціоналізації соціальної сфери не видається можливим узгодити завдання прискореного економічного розвитку та його соціальної орієнтації.

По-шосте, зміни, які відбулися в суспільстві, в тому числі - політична реформа, вимагають пріоритетного розвитку інститутів співпраці влади, бізнесу та громадянського суспільства. Йдеться про підвищення публічності дій уряду, залучення фізичних та юридичних осіб, їх об'єднань, територіальних громад до оцінки та моніторингу заходів економічної політики, забезпечення підзвітності влади, відповідальності посадових осіб за погіршення параметрів соціально-економічного розвитку держави, невиправдане втручання в діяльність бізнесу та приватних осіб.

Наведений перелік не є новим - на необхідності цих заходів неодноразово наголошувалося, в тому числі - й на круглих столах у НІСД. Але нині час говорити про їх практичне впровадження відповідними політичними документами. Для найближчої перспективи таким документом є Державна програма економічного і соціального розвитку України на 2007 р., проект якої прийнятий за основу 3 жовтня 2006 р. Верховною Радою України.

Аналіз проекту показав, що загалом цей документ відповідає основним положенням Універсалу національної єдності. В проекті зроблено наголос на основних стратегічних пріоритетах, які є важливими і актуальними для сучасного етапу розвитку суспільства. В проекті Програми слушно відзначається необхідність трансформувати економіку у конкурентоспроможний господарський комплекс, який має забезпечити подальший соціальний і гуманітарний розвиток суспільства.

Водночас доводиться визнати, що хоча, за задумом авторів Програми, 2007 рік повинен стати роком проведення найважливіших структурних реформ з метою закладення фундаменту стійкого і довгострокового економічного зростання, насправді досягнення основних пріоритетів програми передбачається здебільшого за рахунок підвищення ефективності використання традиційних інструментів державної політики, а не завдяки якісним позитивним змінам в економічному та соціальному устрої. Проект не пропонує конкретних кроків щодо здійснення соціально-економічних реформ за пріоритетними напрямками, які було наведено вище. Замість запровадження об'єктивних ринкових інструментів уряд пропонує збільшити роль адміністративного розподілу ресурсв згідно критеріїв, як, як правило, не знайшли висвітлення у проекті.

Отже, в цілому вітаючи спрямованість пріоритетів проекту Програми, вважаємо за необхідне його суттєве доопрацювання Кабінетом Міністрів України спільно з міністерствами і відомствами, профільними комітетами Верховної Ради України, науковими установами, громадськими об'єднаннями з урахуванням необхідності включення до нього перерахованих стратегічних пріоритетів.