МУНТІЯН Валерій Іванович

Модель інноваційного розвитку держави стає як ніколи актуальною для стратегічного розвитку нашої держави. Для цього існує три основних причини.

Причина перша: в поточному році економіка України вийшла із фази зростання і перейшла у фазу затухання. Якщо у 2004 роц приріст ВВП становив 12,1 %, то за січень-листопад 2005 року - лише 2,8 %. Тому оптимальною моделлю для призупинення падінння темпів ВВП і забезпечення економічної стабілізації держави є інвестиційно-інноваційна.

Причина друга: для забезпечення національного відродження України насамперед необхідно вивести її на траєкторію сталого розвитку, а це під силу лише інвестиційно-інноваційній моделі розвитку економіки. Саме інвестиційно-інноваційна модель, за розрахунками експертів, забезпечує 50 % економічного зростання. Приблизно 21 % за рахунок інвестицій і 29 % - за рахунок інновацій.

Причина третя: нова влада визначила, що стратегічний курс України це шлях до Євроатлантичної інтеграції. Для того, щоб Україна реалізувала задекларовану стратегічну мету, їй необхідно мати статус країни з ринковою економікою, вступити в СОТ, відповідати вимогам, передбачении стандартами НАТО та ЄС. Для виконання цих завдань Україні насамперед необхідно перейти на модель інвестиційно-інноваційного розвитку. Без її впровадження буде проблематичним домогтися європейських стандартів в економічній, технологічній, екологічній та соціальній сферах. Але найголовніше, що перехід на таку модель відповідає в першу чергу національним інтересам нашої держави, дає реальну можливість збільшити економічну могутність та добробут населення.

Чому доленосна для нашої держави справа не переходить в практичну площину, а залишається на рівні розмов? Тому що не існує відповідного попиту на інновації як на рівні підприємств, так і на рівні Уряду. Яскравим свідченням цього є проект держбюджету на 2006 рік. Даний законопроект, незважаючи на запевнення Уряду, не відповідає критеріям розвитку. Так, погіршення інвестиційного клімату в країні не лише негативно відбилося на внутрішніх і зовнішніх інвестиціях, а й веде до інвестиційного занепаду, що в свою чергу ставить під загрозу реалізацію інвестиційно-інноваційної моделі розвитку в Україні. Наукомісткість виробництва промислової продукції в 2006 роцы складе 1,1 %, а витрати на інноваційну діяльність становитимуть лише 1,2 % ВВП.

Нереально забезпечити збільшення інвестиційної складової бюджетів усіх рівнів при загальному згортанні інвестиційно утворюючих джерел як внутрішніх, так і зовнішніх. Не можна також забезпечити і науково-технологічний прогрес, якщо передбачені ресурси на фінансування даного напрямку утричі нижчі критичної межі. Складається патова ситуація, коли з одного боку не вистачає додаткового потенціалу, який можна отримати лише від впровадження інновацій, а з іншого боку - не виділяються ресурси на те, щоб інновації впроваджувати, що робить національну економіку неконкурентоспроможною. Адже на світовій арені протягом останніх 20 років формується новий тип суспільства, який базується на знаннях та інформації й орієнтується на управлінні інноваціями. Тому Уряду при розробці економічної політики необхідно віддавати пріоритет інноваційним галузям та суб'єктам господарювання, які впроваджують інновації з метою забезпечення їхнього ефективного функціонування в умовах глобальної конкуренції.

Метою інноваційної стратегії є ефективне освоєння нових товарів, послуг, підвищення обсягів виробництва й експорту наукомісткої, екологічно безпечної продукції та товарів на світові ринки, а також впровадження інноваційних форм організації та стратегічного планування.

Проблеми економічного зростання, підвищення конкурентоспроможності в умовах інформаційно-технологічної революції необхідно вирішувати насамперед з допомогою ефективних інноваційних програм та стратегій. Тепер поглянемо на ситуацію в Україні. Влада декларує одне, а на практиці робить протилежне. Наведу лише один приклад. На протязі п'яти років лише говоримо, що кошти потрібно вкладати в інновації, а, коли з'являються кошти від приватизації, ніхто і не думає спрямовувати іх на інновації.

Збільшення дефіциту держбюджету-2006 планується виключно за рахунок зміни залишків готівкових коштів бюджету, джерелом яких є надходження від приватизації ВАТ "Криворіжсталь", оскільки Законом України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" не передбачено їхнього використання в повному обсязі. У 2005 році від продажу ВАТ "Криворіжсталь" повинно надійти до бюджету 19,9 млрд гривень (24,2 млрд гривень за мінусом 4,3 млрд гривень, які необхідно повернути колишнім власникам), з них на покриття дефіциту поточного року буде спрямовано 7,9 млрд гривень.

Залишок коштів від приватизації на 2006 рік становить 12 млрд гривень, з яких 6 млрд гривень пропонується спрямувати на покриття дефіциту бюджету наступного року та за рахунок 3 млрд гривень створити Стабілізаційний фонд держави. Ось таке маємо планування. Це при тому, що мінерально-сировинний комплекс України забезпечує 14 % світового видобутку залізної та 30 % марганцевої руд. Невже не зрозуміло, що продаж готових виробів по вартості в десятки, а деяких - і в сотні разів перевищує вартість сировини. Що то за політика, коли ми майже за безцінь (за 2,4 виручки, яку отримало підприємство у 2004 році), продаємо ТНК рентабельне виробництво (рентабельність понад 30 %)? Замість того, щоб продавати його конкурентоспроможну продукцію і впроваджувати інновації у розвиток виробництва, ми перетворюємось на сировинного постачальника ТНК і накопичувача екологічно небезпечних відходів. І це при тому, що ВАТ "Криворіжсталь" має замкнений цикл виробництва. Коли доменні печі на заводах Німеччини, Франції і Бельгії виводитимуться з експлуатації на сумарну величину потужності 8 млн тонн сталі, саме "Криворіжсталь" може виступити ідеальним компенсатором цих втрат. Але, крім Європи, ми повинні боротись за ринки Азії, адже, за прогнозами експертів, протягом 20 років Китай вийде на друге, а Індія - на третє місця за економічним потенціалом після США. Динаміка економічного зростання цих країн становить 8 % на рік, тоді як в країнах Західної Європи - лише 1,2 %; почала знову набирати економічну могутність Японія - в усіх цих країнах існує попит на метал, тому у світі й зростають ціни на металопродукцію. Це - лише один із прикладів безсистемної економічної політики Уряду. І як її проводити, коли закінчується фінансовий рік, а держава не має Щорічної доповіді Президента України про внутрішню і зовнішню політику України, Доктрини, Концепції, Програми, Стратегії соціально-економічного розвитку держави, тобто основних інструментів економічної політики? Управління поступово переходить до рук ТНК, що представляє загрозу національним інтересам України.

Венчурний бізнес чекає припливу капіталу, а він туди не йде, тому що інвесторам незрозумілий сценарій економічного розвитку країни. Адже не виконуються норми закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність", яким передбачалось виділення бюджетних асигнувань не менше 1,7 % від ВВП. А фактично виділяється 0,47 %.

Уряду необхідно провести інвентаризацію законодавчих актів, які мають безпосереднє відношення до бюджетної системи України. Для прикладу, на виконання норм, передбачених чинними законодавчими актами, необхідно було б виділяти 40 % від ВВП. А у проекті держбюджету 2006 запланована сума доходів становить 24 % від ВВП. Розрив у номінальній величині дорівнює 100 млрд. грн.

Держбюджет-2006 запланований таким чином, що він, як і попередній, виконуватиме суто фіскальну функцію. А про те, щоб він забезпечував економічне зростання, не йдеться, не кажучи про інвестиційно-інноваційну спрямованість. Так, в законопроекті передбачено виділити на реалізацію інвестиційних проектів, впровадження енергозберігаючих технологій в галузях економіки 600 млн гривень, на довгострокове кредитування впровадження передових технологій в агропромисловому комплексі - 500 млн гривень, впровадження заходів, спрямованих на зменшення витрат на виробництво, передачу та споживання теплової енергії - 600 млн гривень.

Необхідно усвідомити, що основою стабільності бюджетної системи, в першу чергу, є оздоровлення фінансів суб'єктів господарювання, домогосподарств та населення країни. Тому необхідно забезпечити захист платників податків, спростити процедуру оподаткування, знизити рівень оподаткування до меж, за якою стає невигідно виходити в тінь, а податки стимулюють впровадження інновацій.

В усіх індустріальних країнах нововведення є одним із пріоритетних напрямів у політиці уряду, адже це - основа національної незалежності й економічного розвитку. Держава створює сприятливі умови для інноваційної діяльності, формуючи єдині прозорі та зрозумілі принципи, правила і механізми, що зумовлюють розвиток усіх суб'єктів інноваційної сфери.