ЮХНОВСЬКИЙ Ігор Рафаїлович

Немає сумніву в тому, що в усіх напрямах виробництва, починаючи з виробництва голки і закінчуючи виробництвом ракети, проблема технологічного відставання, як і соціального відставання, фактично накладається на всю нашу історію, і на нашу політику.

Хочу пояснити ситуацію на принципах так званого "циклу Карно". Суть полягає в тому, що всі процеси, які є у нас на Землі, є циклічними. Кожний такий циклічний процес має неодмінно чотири дуже важливих гілки.

Рис. 1

Перша гілка (див. рис. 1 - ред.) зветься Т1, в термодинаміці це ізотерма. В суспільній системі - це досконалість суспільства. Досконалість, наче температура, характеризує здатність суспільства використовувати інформацію на виконання роботи. Одиниця досконалості - це величина роботи, яка може бути виконана, коли система вбирає біт інформації. На гілці досконалості Т1 система вбирає зовнішню енергію і інформацію, й виконує роботу, величина якої дорівнює площі під цією верхньою кривою. Докотиться до якоїсь першої вузлової точки, і далі система сама продовжує працювати за рахунок своєї внутрішньої енергії й опускається на нижню ізотерму, або нижню досконалість, вдовж якої система виділяє енергію, яку вона не змогла використати, тобто відходи. І тоді, за рахунок внутрішніх зусиль, використовуючи раніше використану роботу, повертається до початкового стану. І так щоразу розпочинається циклічний процес. Все наше життя пов'язане з такими циклічними процесами.

Ми прокидаємося, ми снідаємо, набираємо енергії, йдемо на роботу, і виконуємо роботу, тоді, скажімо, вивільняємо відходи, знову спимо, знову повертаємось до початкового стану.

Яка б машина не була, вона неодмінно має таких чотири основних етапи своєї діяльності. Я хочу зауважити, що два етапи цієї діяльності - це контакти, пов'язані із зовнішнім середовищем. Вздовж одного контакту зовнішнього середовища система бере енергію, інформацію, вздовж нижнього контакту з зовнішнім середовищем система виділяє відходи.

Проте, щоб перейти з перших досконалостей Т1 на другу досконалість, де вона виділяє відходи Т2, система весь час працює з допомогою внутрішніх зусиль.

Рис. 2

Тепер я хочу показати як виглядає співіснування більш досконалої і менш досконалої систем. Тут діє два цикли (рис. 2 - ред.). Верхній цикл - заштрихований цикл системи Y, це цикл більш досконалої системи, вона вздовж досконалості, на відтинку А-В, бере зовнішню інформацію і енергію та виконує роботу. Величина цієї роботи - це площа під верхньою кривою. Далі ця система за рахунок внутрішньої енергії йде по процесу, який характеризується кривою В. Це і сходить на нижню досконалість, досконалість Т2, вздовж якої, йдучи від точки С до точки D, вона виділяє відходи, тобто невикористану енергію, назовні. І вдовж тієї адіабати, або за рахунок внутрішньої енергії DА, вона повертається до початкового стану. Іще є система Х, менш досконала, ніж система Y. Відходи системи Y, її "second hand", є джерелом інформації і енергії системи Х, яка на його основі виконує свій циклічний процес, який характеризується кривими, що знаходяться між точками А'B'C'D'.

Рис. 3

Співіснування двох систем, коли одна працює в більш досконалих умовах, і замість того, щоб випрацьовувати весь свій режим, на півшляху зупиняється і віддає другій системі Х, а друга система Х тим "second hand" користується і виконує свій цикл, може існувати як завгодно довго. Воно вигідне першій системі, бо вона має куди подіти свій "second hand", вигідне і другій системі, бо "second hand" дешевий і, маючи дешеву робочу силу, вона може виконувати роботу.

В такому стані ми до цього часу знаходилися, Ми, фактично, є система Х. Система Y - це європейська спільнота, Сполученні Штати Америки. Така ситуація могла б існувати як завгодно довго. Питання про те, як нам піднятися, саме і є предметом нашого сьогоднішнього обговорення. Як перейти до інновацій? Як перейти від досконалості Т2 до досконалості Т1?

Повернення вгору відбувається по так званій адіабаті, тобто за рахунок внутрішніх зусиль (рис. 3 - ред.). Якщо ми працюємо між досконалостями Т2 і Т3, і хочемо піднятися до досконалості Т2ў, ми мусимо робити це вздовж адіабати Аў, Аўў, яка характеризує наші внутрішні зусилля. Тобто, щоб впровадити інновації, система має стати більш досконалою. Щоб оволодіти інноваціями, система має сама навчитися, або сама мобілізувати свої внутрішні сили.

Ми ніколи, в принципі, не піднімемося на верхню досконалість лише за рахунок зовнішніх вливань, ми маємо і самі стати здатні максимально успішно використати ці вливання.

От після того, я хочу сказати, що ми для цього робимо. Наприклад, в комісії, яка діє при Президенті України, по реформуванню наукової діяльності. Перш за все, ми обговорюємо проблему створення дослідницьких національних політехнічних інститутів. В нас є багато інститутів, багато національних. І все-таки ми хочемо вибрати в Україні декілька вузлових національних політехнічних університетів, скажімо, Львівський, Київський, Харківський, Донецький, Одеський, і зробити так, щоб кожний інститут, який має свою наукову технологічну школу, мав своє "технологічне вікно". Це "технологічне вікно" має бути . вікном, через яке має йти різноманітний трансферт технологій у виробництво.

Наприклад. Одеський політехнічний університет готує майже всіх спеціалістів по ядерній енергетиці України. Отже, ядерна енергетика - це вікно Одеського політехнічного університету. Через це вікно відбуваються, і відповідно вдосконалюються інновації, що відносяться до ядерної енергетики.

Наприклад, Львівський політехнічний університет. Він здавна займається цементами - це їхнє "вікно". Це вікно, фактично, будівельної індустрії. Фактично всі дослідження стосовно інновації, які відносяться до цієї ділянки, які відбуваються по всіх країнах світу, могли б іти через це вікно.

Ми прийняли у Верховній Раді закон, згідно з яким трансфер технологій набуває дуже великих пільг, з точки зору оподаткування на додану вартість, податку на прибуток і ввізного мита. Правда, Президент наклав на нього вето, але ми якось покращимо цей закон.

Це перший крок. Другий крок інноваційної політики. Я дуже радий доповіді, яку зробив А. А. Зацепін. Вона є абсолютно співзвучною з моїми думками. А суть її полягає в тому, що Україна в порівнянні з будь-якою іншою державою Європи є високоосвіченою і високонауковою країною, проте цей потенціал пропадає даремно. Все це має бути відповідним чином мобілізованим. Що ми для цього робимо? Вже на цей рік затрачено 10 млн. грн., щоб провести академічну оптоволокону мережу "Київ-Львів-Краковець", в сполученні з європейською академічною мережею "Піонер", і з академічною мережею ЄС "Джиант". Таким чином, потужність передачі інформації вдовж цього каналу - 10 ГБіт/с, це не 10 кБіт/с, які зараз є, а в мільйон разів більше. Таким чином, ми входимо в європейську наукову академічну систему, і в ту величезну масу різноманітних проектів, які реалізуються в Європі. На наступний рік ми хочемо провести нитку до Харкова і Донецька, далі, закриємо через Одесу, зробимо кільце, й усі інститути будуть сполучені такою швидкісною ниткою, як у європейських державах. Ми входимо в найвищу європейську інформаційну систему в Європі.

Наступне. Ви знаєте, що в Україні вже є два потужних обчислювальних кластери. Один - в Інституті фізики конденсованих систем у Львові, на 24 процесори, а другий - в Інституті кібернетики - на 64 двохрозрядних процесори. Швидкість передачі інформації, яку ми маємо зараз, це десь порядку трильйона біт. Величезна частота, і тим не менш, ми хочемо в 10 разів збільшити обчислювальну потужність України, створивши такі кластери у Львові, в Києві - два, і в Харкові - один, і, таким чином, через цю оптоволоконну мережу з'єднати їх з кластерною обчислювальною системою Європи. Таким чином, Україна входить в неймовірно потужну обчислювальну систему.

Нам не треба буде розв'язувати проблему, як поводиться літак в різноманітних повітряних потоках, влаштовуючи аеродинамічну трубу. Все це можна прорахувати до деталей в комп'ютері. Ми не займатимемося стендами різноманітних систем в хімії для того, щоб вибрати оптимальний хімічний процес, все це може бути змодельовано в комп'ютері.

Таким чином, уже створюючи ці два засоби, ми автоматично входимо в європейську спільноту на найвищому рівні її розвитку. Те що зветься системою знань.

І тепер, наприкінець, хочу сказати щодо інновацій. Ніяких інновацій у виробництві не буде доти, доки не перейдемо до системи, відкритої для ринку. Поки наші виробничники не бачитиметь, що, або вони помруть зі своїм виробництвом, або вони будуть його модернізувати. Іншого, окрім конкуренції і можливості отримання прибутку, засобу змусити наше виробництво працювати, ми не маємо, єдиний стимул введення інновацій в Україні - збагачення і необхідність виживання. Можуть бути дуже красиві розмови, але з них нічого не вийде.

Я вважаю, що організація інновацій в Україні має йти на державному рівні. Хочу навести приклад Франції. У Франції є спеціальне Міністерство науки і інноваційної політики. Це міністерство має певну кількість фондів, які навколо нього працюють, і 60 % величезних коштів, які Франція надає на вдосконалення своєї виробничої системи, вона виділяє цьому міністерству для того, щоб воно шукало по цілому світу, де робиться щось такого, що потрібно французькій виробничій системі, французьким підприємствам. Пропонуючи потім це відповідним власникам підприємств.

Таке міністерство має не лише внутрішньою наукою займатися, воно має займатися й світовою наукою: де що можна вкрасти, чи знайти, чи купити, щоб це притягнути сюди і запропонувати своїм міністерствам. Тільки тоді, коли бачитимемо, що є певний ефект, прибуток, на це підуть приватні підприємства.

І останнє. Фінляндія витрачає майже 4,5 % валового внутрішнього продукту на інноваційну діяльність. Це правда. Проте бюджет з того виділяє лише 20 % - а 80 % виділяють підприємства. Тобто вони самі в цьому зацікавлені. Наші підприємства поки що, на жаль, не зацікавлені в нашій науці. Найкраще я можу привести слова лауреата Ленінської премії, ще правда, за радянських часів, коли йому сказали, що Західний науковий центр може запропонувати такі й такі роботи, він мені сказав: "На чорта мені ваші роботи потрібні, якщо мені треба буде, я куплю за кордоном патент, і все в мене буде готово".

Отже, проблема не лише в тому, що наші товари не конкурують з іноземними, але не конкурує з іноземним і впровадження наших наукових досягнень.

Перед нами - досить складна проблема. Глибоко переконаний, що, якщо ми побудуємо ці електронні сполучення, і через найвищий рівень нашої діяльності, через наукову академічну і вузівську сфери з'єднаємося з Європою, ми ввійдемо в ЄС.

І останнє. Тут багато говорилося про Єдиний економічний простір і ЄС. Ми це все проаналізували. Вступ України в Єдиний економічний простір автоматично означає створення окремого блоку, типу ЄС, за участю України, Росії, Білорусі, Казахстану. Цей блок буде замкнутий. Створення такого блоку автоматично нас відріже від Європи. Тут можуть бути різні "заклинання", що є дружба, що ми споріднені, все це нісенітниці. Європейська спільнота набагато вище організована система, ніж Росія. І тому єдиний шлях України - це шлях у європейську спільноту. Це шлях до інновацій.