7. РОЛЬ І МІСЦЕ МІЖНАРОДНОЇ НАУКОВО-ВИРОБНИЧОЇ КООПЕРАЦІЇ В СТАНОВЛЕННІ ІННОВАЦІЙНОЇ МОДЕЛІ РОЗВИТКУ УКРАЇНИ

Практика сучасних світових економічних відносин доводить значний вплив, якого завдає на перебіг інноваційних процесів в національних економіках участь у міжнародній науково-виробничій кооперації.

Традиційно науково-технічна кооперація України відбувалася в межах сформованих у масштабах СРСР потужних науково-виробничих комплексів, які виготовляли сучасну продукцію (переважно для оборонних потреб) з високим вмістом доданої вартості. З розпадом Радянського Союзу відбувся злам системи цієї кооперації. На сучасному етапі перед Україною постає перспектива розвитку науково-виробничої кооперації на багатовекторних засадах.

Так, одним із базових документів здійснення науково-виробничої кооперації України з державами СНД є "Угода про загальні умови і механізми підтримки розвитку виробничої кооперації підприємств і галузей держав-учасниць СНД" (ратифікована ВР України у 1995 р.). Завдяки зусиллям у цій сфері збережена українсько-російська науково-виробнича кооперація у найбільш важливих проектах авіакосмічної сфери та деяких інших проектах. Між тим, недовикористаний потенціал розвитку залишається вельми значним.

Розширилась сфера конкурентної боротьби між українськими і російськими науковцями та виробниками інноваційної продукції як на внутрішніх ринках обох країн, так і на ринках третіх країн. Країни намагаються більш широко залучати вітчизняні суміжні підприємства до співпраці та обслуговування високоінноваційних сфер, зокрема авіа- та космічної галузей. Це обумовило, наприклад, зниження обсягів замовлень з боку РФ українському заводу "Хартрон" та ін., та їхнє розміщення на власних російських підприємствах.

Подальший розвиток науково-виробничої кооперації з розширеним ЄС безпосередньо пов'язується із завданнями Сьомої дослідницької рамкової програми ЄС на 2003-2013 рр. під назвою "Будівництво європейського дослідницького простору". Програми ЄС розглядають Україну важливим партнером у досягненні поставленої мети, обмежуючись, втім, здебільшого залученням можливостей України до роботи в єдиному науковому просторі ЄС у форматі дослідницьких рамкових програм. На жаль, поле інтересів Євросоюзу обмежується, насамперед, питаннями, які стосуються геоекономічних орієнтирів об'єднання. Зокрема, щодо України та країн СНД в документі ставиться мета стабілізувати науковий потенціал цих держав, сприяти вирішенню проблем, що становлять взаємний інтерес, в сферах енергетики, нерозповсюдження озброєнь, поліпшення охорони здоров'я й забезпечення екологічної безпеки, включаючи ядерну.

Активізації виробничої кооперації України на децентралізованих засадах сприяє зростання обсягів прямих іноземних інвестицій в Україну. При цьому слід відзначити тенденцію поступової концентрації контролю над такою кооперацією в руках іноземного капіталу. Зокрема, після етапу активного створення спільних підприємств у середині 90-х років, починаючи з 2000 року їхня кількість поступово скорочується. При цьому зростає кількість підприємств із 100-відсотковим іноземним капіталом.

Про позитивний вплив підприємств з іноземними інвестиціями на включення України до міжнародного поділу праці свідчить те, що, за оперативними даними Держмитслужби, ними за результатами першого півріччя 2005 року було сформовано понад 80 % позитивного зовнішнього сальдо в торгівлі товарами. За останні п'ять років ці підприємства майже вдвічі збільшили свій внесок у формування загальних обсягів товарного експорту України, який складає 28,2 % за результатами першого півріччя 2005 року. На цей час підприємства з іноземним капіталом формують 26,2 % зовнішньоторговельного обороту товарів та послуг України (проти 14,5 % у 2000 році), причому темпи зростання експорту та імпорту цих підприємств відчутно перевищували відповідні темпи зростання зовнішньоторговельних потоків в цілому.

Найефективніше потенціал підприємств з іноземними інвестиціями як чинника розвитку виробничої кооперації використовується у співпраці з розширеним ЄС. За підсумками першого півріччя 2005 року, понад 37 % товарного експорту до ЄС-25 здійснюють підприємства з іноземним капіталом. При цьому у взаємовідносинах з Австрією ці підприємства здійснювали 74 % усього експорту, Данією - 65,4 %, Нідерландами - 61,3 %. Зважаючи на те, що станом на 1 липня 2005 року 49,2 % прямих іноземних інвестицій з ЄС-25 зосереджено в реальному секторі економіки - сільському господарстві та промисловості, логічним є висновок про позитивний вплив такої кооперації на розвиток високих технологій в Україні, який спрощує входження українських виробників на досить зарегульовані ринки Євросоюзу.

Водночас у кооперації з підприємствами країн розширеного ЄС широко використовуються давальницькі схеми. За підсумками 2004 р. на ЄС-25 припадає 51 % імпорту давальницької сировини та 69,4 % експорту готової продукції, виробленої із давальницької сировини. В основному давальницькі схеми застосовуються щодо переробки та виробництва продукції текстильної промисловості, хімічної промисловості, недорогоцінних металів (в першу чергу, кольорових - алюмінію та міді), мінеральних продуктів (нафти та продуктів її переробки).

Принагідно зазначимо, що підприємства з іноземними інвестиціями широко використовуються як засіб проникнення на внутрішній ринок України. Так, в першому півріччі 2005 року вони забезпечили 47 % товарного імпорту до України з ЄС-25.

Кооперація підприємств України з партнерами з країн ЄЕП базується на більш диверсифікованій основі. Зокрема, експорт до РФ лише на 26,3 % відбувається через підприємства з прямими іноземними інвестиціями, Білорусі - 36,1 %, Казахстану - 27,3 %.

На жаль, позитивні тенденції нарощування обсягів виробництва та реалізації інноваційної продукції у промисловості не підтверджуються якісними структурними змінами товарного експорту України.

Так, підприємства машинобудування, маючи найвищу частку інноваційної продукції у структурі реалізації (18,1 % за 9 місяців 2005 року проти 6,3 % в цілому по промисловості), не забезпечують адекватного рівня продукції машинобудування у товарному експорті, частка якого у поточному році знижується (13,4 % за підсумками 9 місяців 2005 року проти 18,6 % за аналогічний період 2004 року).

Натомість, у структурі реалізації підприємств металургії інноваційна продукція складає лише 3,3 %, тоді як обсяги і частка товарного експорту металів і виробів з металу має стійку тенденцію до зростання (41,8 % за підсумками 9 місяців 2005 року та 40 %, відповідно, у 2004 році). Це значною мірою обумовлено нарощуванням завантаженості наявних малоінноваційних виробничих потужностей.

Це свідчить про низьку ринкову конкурентоспроможність багатьох інноваційних розробок, та орієнтацію на традиційні схеми виробництва і ринки збуту у конкуренції українських підприємств на зовнішніх ринках.

Рівень міжнародної кооперації між вітчизняними та іноземними підприємствами у сфері послуг засвідчує низьку продуктивність використання наявного національного науково-технічного потенціалу. За останні роки суттєве зростання імпорту ділових послуг (роялті, ліцензійних послуг, операційного лізингу та НДіДКР) не балансується відповідним нарощуванням їхнього експорту як вітчизняними, так і спільними підприємствами.

Особливо відчутно зросла вартість імпорту послуг роялті та ліцензійних послуг - з 13,2 мільйона доларів у 2002 році до 92,2 мільйона доларів у 2004 році, а за перше півріччя 2005 року він вже становив 86,1 мільйона доларів. Щодо цього виду послуг Україна є майже чистим імпортером.

Нарощуються обсяги імпорту послуг з операційного лізингу, вартість яких зросла з 7,3 мільйона доларів у 2002 році до 27,3 мільйона доларів у 2004 році. За результатами першого півріччя 2005 року обсяги імпорту навіть перевищили обсяги експорту на 1,5 мільйона доларів. За підсумками 2004 року понад половину імпорту таких послуг отримано з ЄС-25 - Кіпру (14,8 мільйона доларів, або 54,8 % всього імпорту операційного лізингу), Німеччини (4,8 мільйона доларів, або ж 17,7 %) та інших країн.

Обмін послугами НДіДКР нарощується переважно за рахунок використання потенціалу співробітництва України з країнами ЄЕП, на які у 2004 р. було спрямовано понад 50 % експорту за цією статтею, у т. ч. у РФ - 46,4 %, Білорусь - 2,9 %, Казахстан 2,0 %. Імпорт послуг НДіДКР із РФ складає майже 67 % від всього імпорту таких послуг.

Майже 15 % послуг НДіДКР експортується до Китаю, з яким Україна реалізує спільну програму науково-технічного співробітництва.

Отже, сучасний стан міжнародної науково-технічної кооперації України поки що не дає підстав очікувати від неї зміцнення інноваційного розвитку держави. Ознаками цього є:

- низькі можливості національних суб'єктів, у першу чергу фінансові, брати участь у міжнародних проектах на паритетних умовах, внаслідок чого іноземні суб'єкти можуть домінувати у розподілі прибутку і результатів кооперації та у прийнятті рішень щодо розміщення ключових виробництв або наукових центрів на території власних держав. Прикладом є проект транспортного літака "Руслан", щодо якого нестача фінансових можливостей та належної політичної тактики призвела до марнування накопиченого значного технологічного потенціалу;

- знецінення національних науково-технологічних розробок та дешевий висококваліфікований персонал. Іноземні суб'єкти намагаються долучити поки що вагомий національний дослідницький потенціал України до реалізації власних потреб і, згодом, отримати права на українські розробки у найдешевший спосіб;

- нівелювання інноваційних здобутків від міжнародних науково-виробничих проектів через загальну низьку ефективність національної економіки та її слабку здатність до абсорбції інновацій;

- скорочення національної науково-інноваційної бази, що поступово призводитиме до зниження якості науково-виробничої кооперації, віддалюючи Україну від опанування ключових позицій в регіональних промислово-технологічних ланцюгах;

- відсутність національних ініціатив у здійсненні науково-технічної кооперації. Йдеться про неоформленість національних ініціатив стосовно науково-технічної (український дослідницький простір, тощо) кооперації як в європейському, так і в євразійському напрямах, внаслідок чого відбувається використання національного наукового потенціалу для задоволення потреб більш розвинених економічних систем.

З метою зміцнення складової інноваційного розвитку у міжнародній виробничій кооперації на державному і корпоративному рівні повинні відбутися суттєві зміни в напрямі підвищення ефективності міжнародного кооперування та недопущення дискримінації національних інтересів у здійсненні міжнародної науково-виробничої кооперації.

Відповідно до цього Україна повинна сформулювати національну концепцію науково-технічного співробітництва, яка б передбачала комплексну систему міжнародного науково-виробничого кооперування, орієнтованого на підвищення технологічної укладності національної економіки і досягнення лідерства на стратегічних ринках: на рівні фірм (стимулювання інтеграції зусиль та коштів національних й іноземних компаній для розробки спільних проектів); державному (формування пакету спільних науково-технічних програм з регіональними економічними угрупованнями, зокрема СНД, ЄС, та потужними державами-регіональними лідерами, зокрема Китаєм, Індією); а також глобальному (програму розвитку глобального співробітництва в авангардних галузях НТП).

Серед пріоритетних заходів слід передбачити:

- формування програмних орієнтирів обміну з іншими країнами науково-технічними досягненнями на комерційних засадах;

- заходи посилення вагомості України у переговорах під час реалізації міжнародних проектів, зокрема можливість надання преференцій щодо розміщення на території України міжнародних наукових центрів;

- стимули до створення спільних підприємств, які виготовляють інноваційну продукцію, конкурентоспроможну на національному та світовому ринках;

- залучення в Україну підрядів на виконання проектів з виробництва інноваційної продукції V-VI технологічних укладів шляхом поширення інформації щодо наявного в Україні та її конкретних регіонах науково-технологічного та кадрового потенціалу;

- вирішення правових суперечностей щодо збільшення експорту лізингових послуг з України до інших країн, особливо в авіаційній та космічній сферах;

- розширення регіонального науково-виробничого співробітництва з Китаєм, Індією та іншими азійськими економічними лідерами;

- поглиблення співпраці з США та ЄС у можливостях залучення України в глобальні проекти.

* * *

Перехід до інноваційної моделі розвитку економіки може відбутися саме в результаті здійснення комплексу узгоджених дій в усіх основних сферах економічної політики держави. Внаслідок цього очікується зміна чинників економічного зростання та переорієнтація на ті з них, які базуються на розширенні внутрішнього споживчого та інвестиційного попиту, зміцненні конкурентоспроможності національної економіки. Впровадження інноваційних технологій до традиційних галузей української економіки повинне суттєво підвищити їхню конкурентоспроможність на внутрішньому та зовнішніх ринках, забезпечити оптимізацію використання національних ресурсів. Кінцевим чином, слід очікувати формування економічної системи, яка самостійно генерує стимули до прискореного розвитку сфери високих наукоємних технологій, які лежать в основі становлення в Україні конкурентоспроможної ефективної економіки європейського зразка.