ЗВІТ

про проведення Другого Міжнародного Форуму

“Європа-Україна” 27-29 лютого 2008 року

м. Київ, Україна

На виконання Указів Президента України від 25 жовтня 2007 р. № 1012 „Про підготовку та проведення міжнародного форуму „Європа – Україна” та від 29 січня 2008 р. № 63 „Питання підготовки та проведення міжнародного форуму „Європа – Україна” 27-29 лютого у Києві відбувся Другий Міжнародний Форум „Європа-Україна”, що є складовою загального проекту Економічного Форуму в Криниці. Співорганізаторами Форуму виступили Національний інститут стратегічних досліджень та Інститут східноєвропейських досліджень (Польща).

Мета Форуму - подальша активізація політичного і культурного діалогу між Україною і Європейським Союзом, підвищення ефективності євроінтеграційних програм України.

Велика кількість учасників Форуму, високий рівень і широка географія представництва делегатів засвідчили велику увагу до цього заходу. Загалом на Форумі були присутні біля 500 делегатів, серед яких представники структур ЄС і ГУАМ, керівники держав і урядів, посадові особи державного рівня, політики, експерти, науковці, підприємці, вищі представники духівництва, які репрезентують основні конфесії в Україні (православні, греко-католики, мусульмани та ін.), громадські діячі, представники засобів масової інформації як з України, так і з країн Центральної та Східної Європи, Центрально-азійського регіону, США, Росії, Туреччини тощо. Це надало широкі можливості для партнерського незалежного обміну поглядами, думками й досвідом.

Присутній на офіційному відкритті в якості спеціального гостя Президент України В.Ющенко відзначив, що Форум можна розцінити як якісно “новий майданчик для обговорення євроінтеграційних процесів”, який за своїм значенням має стати “другим Давосом” з обговорення проблем європейської інтеграції. У своїй промові Віктор Ющенко зробив наголос на вже досягнутих практичних результатах співробітництва України з ЄС, серед яких відмітив успішне завершення переговорів по СОТ, просування переговорного процесу щодо укладання нової посиленої угоди з ЄС і офіційний початок переговорів про створення поглибленої зони вільної торгівлі. Президент вказав також на важливість українсько-російського партнерства, що має будуватись на спільних інтересах України і Росії в Європі.

Виступ Президента України був високо оцінений як вітчизняними фахівцями так і зарубіжними гостями і задав тон подальшій дискусії в рамках тематичних панелей.

Під час Форуму відбулась презентація публікацій вітчизняних і зарубіжних науково-аналітичних установ:

1. Презентація Звіту «Україна 2007. Доповідь з трансформаційних процесів».

2. Презентація Експертної доповіді НІСД «Україна: процеси, результати, перспективи».

3. Презентація Звіту «Україна: підсумки шістнадцяти років незалежності», Центр Стратегічних і Міжнародних Досліджень (США), підготовлений для Партнерського комітету США - ЄС з питань України.

Робота Форуму проводилась у форматі тематичних дискусійних панелей, що були присвячені різноманітним аспектам відносин України з ЄС в рамках реалізації євроінтеграційного курсу України, інтеграції України у трансатлантичні структури, українсько-російським відносинам в європейському контексті тощо.

Протягом роботи Форуму відбулись засідання 15 тематичних дискусійних панелей, а саме:

1. Пленарне засідання: Перспективи для українсько–європейської інтеграції.

2. Новий Лісабонський Договір ЄС та перспективи України в Новому Базовому Договорі з ЄС.

3. Відносини Україна – ЄС: економічний вимір.

4. Презентація Доповіді Партнерського Комітету США–ЄС з питань України «Україна: Підсумки 16 років Незалежності».

5. Інтеграція України у трансатлантичні структури: Виклики та перспективи для співробітництва.

6. Українсько–російські відносини в європейському контексті.

7. Українські інвестиції в ЄС.

8. Свобода пересування людей: кордони в центрі Європи.

9. Пленарне засідання «Виклики для співробітництва України і ЄС».

10. Історична пам’ять та європейська ідентичність.

11. Перспективи інвестицій в Україні.

12. ЄВРО 2012. Шанси та виклики для інтеграції регіону.

13. Дискусійна панель «Чи мають ЄС та Україна спільні інтереси?».

14. Україна в системі енергетичної безпеки Європи.

15. Українська зовнішня політика: старі і нові підходи.

28 лютого 2008 р.

Пленарне засідання «Перспективи для Українсько-європейської інтеграції».

Засідання відкрив Голова Ради Національного банку України Петро Порошенко, який сказав, що підхід до питання інтеграції України з боку ЄС стає останнім часом дедалі більш прагматичним. Він наголосив на суттєвих демократичних трансформаціях, що відбуваються в Україні, зокрема протягом останніх трьох років, результати яких видно вже сьогодні. Серед найважливіших питань для України і на сучасному етапі П. Порошенко виокремив: візовий режим, вступ України до СОТ і створення зони вільної торгівлі з ЄС.

Прем’єр-міністр Литви Гедемінас Кіркілас та колишній Президент Естонії Арнольд Рюйтель підкреслили взаємне зацікавлення і спільні виклики для України і своїх країн, які повністю підтримують євроінтеграційні устремління України. Обидва наголосили на важливості двосторонніх політичних, економічних та культурних контактів, а також цінності досвіду Литви і Естонії на шляху до вступу у ЄС.

Виконавчий секретар Економічної комісії ООН для Європи Марек Бєлка, посилаючись на слова Президента України Віктора Ющенка про євроінтеграційні та трансатлантичні прагнення України, наголосив на існуванні фундаментальних розбіжностей між членством у НАТО (технічно легко, але політично достатньо ризиковано) та в ЄС (політично легко, але технічно дуже важко). Пан Бєлка підкреслив також важливість часто недооціненого безпекового фактору, що його надає членство в ЄС. Він звернув увагу на те, що ЄС складає являє фактично найбільш стабільний регіон світу і є світовим лідером в сферах торгівлі та створення робочих місць. Він також закликав Україну підтримати зусилля з набуття членства в ЄС, і висловив переконання, що наше членство є винятково питанням часу, оскільки держави-члени ЄС перебувають зараз на етапі розгляду подальших кроків в розширенні ЄС, збираючи з силами після попередніх етапів інтеграції.

Голова Комітету парламентської співпраці ЄС-Україна в Європейському Парламенті Андріан Северін розпочав дискусію зі ствердження, що Україна є європейською державою, яка згідно з трактатом Євросоюзу має право подання заяви на членство в ЄС. Однак наголосив, що спекуляції навколо часу вступу можуть створювати нереалістичні надії і зайві побоювання. Тому пан Северін закликав українців зосередитись Україні на політичному співробітництві та економічній інтеграції в конкретних сферах, наприклад, в координації зовнішньої політики, особливо щодо енергетичної безпеки, а також на вдосконаленні механізмів інституціональної взаємодії між ЄС і Україною.

На думку Анни Фотиги, Голови Канцелярії Президента Республіки Польща, абсолютно точно, що Україна раніше чи пізніше набуде членства в ЄС, особливо беручи до уваги, що для внутрішніх перетворень немає більшої мотивації, ніж через перспективу членства в ЄС та НАТО. На закінчення свого виступу пані Фотига ще раз висловила підтримку з боку Польщі українських інтеграційних прагнень.

Річард Спрінг, британський парламентарій, заявив, що питання розширення ЄС без виключень знаходить повну підтримку британської Палати Общин і закликав Україну до формулювання чіткого месиджу, без тіней сумнівів, свого майбутнього вступу. Він також підкреслив вирішальний вплив вступу України до СОТ на українські інституції й економіку.

Дискусійна панель «Новий Лісабонський Договір ЄС та перспективи України в Новому Базовому Договорі з ЄС».

Модератор панелі - Кшиштоф Лісек, Голова Комітету у закордонних справах польського Сейму, наголосив на значущості європейської інтеграції України для майбутнього всього континенту і висловив надію, що новий Лісабонський договір забезпечить поступ в цій сфері.

Заступник Глави Секретаріату Президента України Олександр Чалий визнав, що ЄС здолав інституційну кризу завдяки прийняттю Лісабонського договору. Однак, він зазначив, що розуміння Європи без України є неприйнятним, і Україна поза будь-якими сумнівами долучиться до кола держав-членів ЄС, хоч питання термінів приєднання залишається відкритим. “Європі потрібна Україна” – стверджував заступник Глави Секретаріату Президента України – “оскільки вона є невід’ємною складовою європейської системи безпеки. Це означає, що держави-члени ЄС повинні прагнути до залучення України в процеси прийняття рішення в рамках Спільноти”.

Анна Фотига в своєму виступі підкреслила, що Польща має моральний обов’язок допомогти Україні в здобутті статусу члена ЄС. “Ми, поляки, - сказала п. Фотина, – після років поневолення, є щасливими перебувати в потрібному місці в потрібний час. Те, чого нам вдалось досягти, ми завдячуємо не лише багаторічними прагненням і наполегливій праці, але також сприятливим обставинами, в яких ми діяли. Зараз ми повинні поділитись своїм успіхом з Україною, і підтримуючи її про європейські прагнення з тим, щоби не допустити загрози її суверенітету не лише в аспекті політичному сфері, але також і в енергетичному”.

Заступник Керівника парламентської групи французько-української дружби Національної Асамблеї Франції Тьєррі Маріані сказав, що для французів немає сумнівів, що Україна є частиною Європи. Водночас, він зауважив, що певним крокам в напряму подальшого розширення ЄС повинні передувати дебати щодо кордонів Європи, що і визначатиме межі розширення ЄС в майбутньому.

Дискусійна панель «Відносини Україна – ЄС: економічний вимір».

У рамках панелі учасники Форуму висловили свої думки з приводу умов, які необхідно забезпечити Україні для збільшення притоку іноземних інвестицій. Серед основних умов були визначені: чітка фіскальна політика, прозорі правила ведення бізнесу та адміністративного регулювання.

Представник Міжнародного Валютного Фонду Балаш Хорват (Угорщина) наголосив на низці позитивних ознак трансформації української економіки, зокрема, високих темпах економічного зростання, прогресі щодо вступу у СОТ і значних зусиллях щодо реалізації євроінтеграційних намірів країни. Однак, паном Хорватом були визначені також основні виклики та загрози українській економіці, а саме: неконтрольована інфляція, нестача енергетичного виробництва та сталої грошової політики.

В свою чергу, Микола Азаров, Голова комітету ВРУ з питань фінансів і банківської діяльності, зазначив, що враховуючи всі позитивні тенденції в економіці нашої держави, українським політикам все ж таки не варто квапитись із запровадженням нових реформ.

Директор ЄБРР у Польщі Казімеж Марцінкевич вбачає основну проблему української економіки у прогресуючій корупції, що, на його думку, створює невідповідний клімат для потенційних іноземних інвесторів. Він вважає, що довгостроковим завданням для України має стати збільшення об’єму іноземних інвестицій та співпраця у побудові спільного регіонального фондового ринку.

Презентація Доповіді Партнерського Комітету США–ЄС з питань України «Україна: Підсумки 16 років Незалежності».

Модератором презентації виступив Фолькер Рюе, Співголова Комітету з партнерства ЄС–США по Україні, колишній міністр оборони Німеччини. Він розпочав презентацію з оприлюднення листа З. Бжезінського, в якому було викладено головні положення та тези доповіді. Далі Ф. Рюе підкреслив значущість поняття демократії для сучасної України.

В презентації доповіді також взяли участь інші співавтори: Стівен Пайфер, старший радник Центру стратегічних та міжнародних досліджень США, Януш Бугайскі, директор проекту Нових європейських демократій, Центр стратегічних та міжнародних досліджень США та Кейт Сміт, старший дослідник Програми з енергетики та національної безпеки Центру стратегічних та міжнародних досліджень США. Вони обговорили основну тематику, представлену в чотирьох розділах Доповіді, яка торкається енергетичної безпеки, консолідації інститутів демократії, необхідності конституційної реформи, а також реформування зовнішньої політики України. Після досить стислої презентації розпочалась жвава дискусія.

Основною темою доповіді виступили здобутки та невдачі України за період з 1991 р. і до сьогодні. В якості здобутків визначаються створення власної національної державності; консолідація демократії і демократичних інститутів; створення засад потужної ринкової економіки і подолання тенденції погіршення економічної ситуації, що розпочалась в 1990 р.; розвиток міцних відносин з країнами Європи та Євразії.

Перепонами в забезпеченні поступу України, є нездатність до знаходження політичного компромісу; зростаюча корупція; втручання уряду в економіку; серйозні проблеми в енергетичному секторі; а також брак спільного погляду на певні суттєві питання закордонної політики.

Доповідь закінчуються рекомендаціями для урядів України, держав-членів ЄС і США в сфері пріоритетних завдань, спрямованих на посилення процесу перетворення України в сучасну європейську державу і просуванню її подальшої інтеграції в європейські та євроатлантичні структури.

Дискусійна панель «Інтеграція України у трансатлантичні структури: Виклики та перспективи для співробітництва».

Директор представництва Фонду Аденауера в Україні Ніко Ланге зауважив, що приєднання України до Плану дій щодо членства є лише сходинкою до самого набуття членства України в Альянсі. При цьому він вказав на важливість для членства країни в НАТО покращення громадської думки в Україні стосовно цієї перспективи. Але ще більш важливою умовою представник Фонду Аденауера також назвав адаптацію Українського законодавства та політичних практик до стандартів Альянсу, передусім – у галузі боротьби з корупцією. Запорукою успіху України в реалізації цієї стратегічної мети Н. Ланге вважає злагоджену роботу в цьому напрямі Президента та Прем’єр-міністра України.

Торкаючись перспективи ухвалення рішення про приєднання України до ПДЧ на Бухарестському саміті НАТО, пан Ланге припустив, що воно буде позитивним. За його словами, жодна з держав-членів Альянсу не налаштовані принципово проти членства України в ньому, але окремі країни мають певний скептицизм щодо відповідності країни визначеним критеріям у даний момент.

Директор Центру запобігання конфліктів та раннього попередження (Румунія) Юліан Кіфу заявив про зацікавленість Румунії як господаря саміту у позитивному рішенні стосовно приєднання України до ПДЧ. Певним викликом для України він назвав можливі суперечності щодо бюджетних витрат у процесі виконання Плану. Ю. Кіфу також послався на досвід своєї країни: серед коштів, витрачених на виконання Румунією ПДЧ, близько 40% складали витрати на реформування системи безпеки, решту – витрати на розвиток громадянського суспільства.

Заступник голови Турецько-Азійського центру Мурат Більхан вказав на відмінність між критеріями, які висувають до своїх потенційних членів НАТО та Європейський Союз. Північно-Атлантичний альянс як оборонний союз, на його думку, зміцняється двома речами: міркуваннями безпеки та захистом політичних, економічних і культурних цінностей його членів.

Голова Грецької асоціації атлантичного та європейського співробітництва Теодосіс Георгіу присвятив свій виступ ролі трансформації політичної свідомості українських громадян для інтеграції України в трансатлантичні структури. На його думку, «останнє слово має сказати народ», тому українська влада повинна створити своїм діям широку громадську підтримку. Таким чином, головним завданням Т. Георгіу назвав проведення масштабної інформаційної кампанії серед українського населення. Перше, на що слід звернути увагу – спільні цінності, які захищає Альянс і які мають бути зрозумілі кожному українцеві, друге – користь для самої України від членства в НАТО.

Директор Центру міжнародної та регіональної політики (Росія) Борис Кузнєцов наголосив на важливості діалогу з Росією в процесі інтеграції України до НАТО. На його думку, головне, що турбує його країну сьогодні – це поспішність України на шляху до Альянсу. Б.Кузнєцов також спрогнозував, що керівництво Російської Федерації навряд чи застосовуватиме по відношенню до України стратегію на блокування приєднання до НАТО. Досвід попереднього десятиліття свідчить, що вона так і не принесла очікуваних успіхів.

Голова Комітету Верховної Ради України з питань європейської інтеграції Борис Тарасюк засудив опозиційні парламентські фракції, і насамперед Партію регіонів, у прагненні відстоювати інтереси сусідньої держави та в лицемірстві. Він нагадав, що у 2002 році нинішня опозиція проголосувала за рішення Верховної Ради про підтримку приєднання України в майбутньому до Альянсу, а у 2003 році – за Закон «Про основи національної безпеки України», де ця мета була задекларована.

Б.Тарасюк також висловився проти будь-яких переговорів із Росією стосовно членства України в НАТО, оскільки це питання є внутрішньою справою України.

Народний депутат України, член парламентської фракції Блоку Юлії Тимошенко Сергій Шевчук сформулював поточні завдання уряду в галузі трансатлантичної інтеграції: вжиття заходів щодо приєднання України до ПДЧ; ухвалення Закону «Про зовнішні відносини»; миротворча діяльність під егідою ООН; забезпечення виконання міжнародних договорів.

Говорячи про позицію фракції щодо проблеми всеукраїнського референдуму, парламентар заявив, що оптимальним шляхом для вступу України до НАТО було б проведення референдуму після надіслання державі офіційного запрошення. Він відкинув крайні варіанти – вступ без референдуму та негайне оголошення всенародного плебісциту.

Директор Фонду «Демократичні ініціативи» Ілько Кучерів відзначив, що головним провалом державної політики в галузі трансатлантичної інтеграції України є провал інформаційної кампанії. Свідченням цьому, на його думку, є підтверджуваний численними опитуваннями громадської думки низький рівень поінформованості українських громадян щодо стратегічних цілей та поточної діяльності НАТО.

Дискусійна панель «Українсько–російські відносини в європейському контексті».

Модератор панелі Лілія Шевцова, провідний науковий співробітник московського Центру Карнегі, започаткувала дискусію, чи впливають, і якою мірою, двосторонні українсько-російські відносини на відносини між цими країнами та ЄС.

Вірсма Ян Марінус, член Європарламенту підкреслив, що Україна в своїй зовнішній політиці цілком виразно вибрала європейський курс. Пан Вірсма також зазначив, що, на його думку, питання членства в ЄС є непростим, оскільки загалом вимагає докладання величезних зусиль і часу. Позитивним сигналом, що відповідає європейському курсу України, є набуття нею членства в Світовій організації торгівлі. Він також наголосив на своїй незгоді з думкою, що умовою членства України в ЄС повинен бути вступ до НАТО.

Директор Національного інституту стратегічних досліджень Юрій Рубан підтримав думку попереднього виступаючого щодо впливу вступу України до СОТ на реалізацію її про-європейських устремлінь. Стосовно питань відносин Росії і НАТО Ю. Рубан підкреслив, що в документі 1997 р. (переукладеного в 2007 р.) обидві сторони підтвердили, що не вважають один одного супротивниками. Він також зазначив, що на відміну від Росії, Україна – беручи зразки з багаторічних традицій Європи – формує свою тотожність у “позитивний” а не “негативний” спосіб (тобто не всупереч Росії).

Президент федеральної асоціації Німецького бізнесу в Україні Єлена Хофман, колишній член Бундестагу, коротко представила “німецьку перспективу” обговорюваного питання. Посилаючись на виступ Президента України Віктора Ющенка під час відкриття Форуму зауважила, що з боку української сторони незвично часто звучать теплі і позитивно забарвлені слова про відносини України та ЄС. Пані Хофман також згадала, що від 1992 р. ЄС підтримав різнопланові ініціативи в Україні обсягом 2 млрд. доларів США. Однак, на її думку, бракує однозначного сигналу з боку ЄС щодо питання членства України.

Член парламенту сейму Республіки Польща Павєл Залєвскі висунув тезу, що в більш віддаленій перспективі – 20-30 років – до інтересів Росії належатиме членство Росії і в ЄС, і в НАТО. Посилаючись на нинішню активну політичну дискусію в Україні, п. Залєвскі зауважив, що на відміну від європейського курсу інтеграції, щодо якого існує широкий консенсус між більшістю політичних сил, питання членства України в НАТО має багато супротивників.

Нікіта Бєлих, голова опозиційної російської партії “Союз правих сил”, застеріг, що його думка не є офіційною позицією влади РФ. Пан Бєлих зазначив, що відносини Росії і України не є дружніми. Російські ЗМІ формують негативно і агресивно забарвлений імідж України, яка в нинішній Росії асоціюється з політичними скандалами, заборгованостями в оплатах за газ, іншими негативними образами. Він підкреслив, що в Росії постійно присутній досить потужний “пострадянський” синдром і це виявляється, зокрема, в зверхньому, а не партнерському ставленні до України.

У дискусії також взяли участь Юліан Фота, директор Національного оборонного коледжу (Румунія), Євгєній Кожокін, директор Інституту стратегічних досліджень (РФ), В. Марков (РФ) та Сергей Марков, депутат російської Державної Думи. Останній піддав гострій критиці про-європейські устремління України, пропонуючи натомість створення потужної сфери вільної торгівлі між Росією та Україною як економічної противаги ЄС, що має спільне багатовікове цивілізаційне коріння.

Дискусійна панель «Українські інвестиції в ЄС».

Модератор панелі Олександр Пасхавер, президент Центру економічного розвитку (Україна), звернув увагу учасників панелі та той факт, що відплив капіталу з України є троякого виду: “простий” відплив грошей; придбання нерухомості і придбання підприємств.

Колишній міністр торгівлі і промисловості Молдови Александра Кан зауважила, що перехід ринкової економіки в країнах колишнього СРСР було досить тривалим і становило близько 15 років. Це мало наслідком погіршення економічної ситуації в деяких з цих країн, в числі яких перебувала Молдова. Пані Кан звернула увагу учасників панелі на той факт, що в Європі практично не відбувається видобуток корисних копалин промислового характеру. 80 % продукції європейських країн виробляється в Азії. Вона також наголосила, що жоден інвестор не вкладатиме кошти в соціально та політично нестабільні країни.

Президент Бізнесової Ради ЄС – Україна Ентоні Фішер (Велика Британія) підкреслив, що бізнесове середовище перебуває в очікуванні наступних кроків з боку ЄС, які б відкривали доступ до ринку, а одночасно забезпечували більшу юридичну прозорість інвестиційного клімату на європейському континенті. Результати дослідження громадської думки дворічної давнини показують, що більшість з тих, хто взяв участь в опитуванні бажали б, по-перше, забезпечення більшої юридичної прозорості; по-друге, збільшення кількості ініціатив, спрямованих на допомогу українським підприємствам. Більшість коштів, які приходять з України до Кіпру – це українські кошти, які згодом повертаються до країни. Якщо ж йдеться про відплив грошей з України, то перше місце посідає Польща (залучає найбільше українських інвестицій), на другому – Велика Британія, на третьому – Іспанія. Нині Україна реалізує структурні реформи, які мають на меті підвищити адаптованість до європейських стандартів, що сприятиме входженню українського капіталу на ринки ЄС.

Модератор панелі підкреслив той факт, що Україна, як і Росія, мають власний потужний національний капітал. Це риса, яка відрізняє Україну від інших країни Східної Європи.

Президент Development Construction Holding Олександр Ярославський (Україна) апелюючи до історії своєї бізнесової діяльності спробував довести, що України є найкращим місцем для розміщення капіталу. Він підкреслив також, що для ведення свого бізнесу не бачить більш цікавого і прибуткового місця, ніж Україна.

Підводячи підсумки панелі, модератор звернув увагу учасників, що вивезення капіталу не обов’язково є засобом вирішення безвихідній ситуації. Те, що український капітал набуває статусу міжнародного капіталу, може зробити для стандартизації значно більше, ніж діяльність урядовців.

Дискусійна панель «Свобода пересування людей: кордони в центрі Європи».

Відкриваючи засідання модератор Максим Стріха, заступник Міністра освіти і науки України, наголосив, що українські очікування стосовно угоди щодо вільного пересування кордонів не реалізувалися повністю.

В свою чергу, Кшиштоф Становскі, Держсекретар міністерства національної освіти (Польща), звернув увагу учасників Форуму на те, як нова геополітична ситуація в Європі після 1989 року вплинула на світосприйняття поляків, що зіткнулися з можливістю вільного пересування та вільної торгівлі.

Голова комітету у європейських справах пан Матяш Еорсі (Угорщина) зазначив, що подальше просування в бік відкритості кордонів між Європою та Україною було заблоковано шляхом останнього розширення Шенгенської зони. Говорячи про європейську інтеграцію України, він заявив, що це не лише справа розширення ЄС, але й повернення до первинного status quo. Також представник Угорщини виразив впевненість у тому, що візова політика стосовно України повинна бути модернізована, як то в системі процедурних строків, так і в плані цін на візи. До того ж, на думку пана Еорсі, подання заяв на видачу віз повністю не відповідає правам націй.

29 лютого 2008 р.

Пленарне засідання «Виклики для співробітництва України та ЄС».

Член Європейського парламенту, колишній Прем’єр-міністр Польщі (1997-2001) Єжи Бузек у вступному слові наголосив, що в галузі співробітництва між Україною та ЄС існує по одному виклику для кожної зі сторін. Для Європейського Союзу – це потреба відкрити двері для України, надати хоча б віддалені перспективи членства. Головний виклик для України – бути готовою до інтеграції в Євросоюз, для чого необхідне проведення цілого ряду економічних та політичних реформ. При цьому курс на європейську інтеграцію має бути послідовним, незалежним від зміни урядів. Необхідною умовою успішної співпраці України та ЄС європарламентар назвав її „взаємну вигідність”.

Віце-прем’єр-міністр України з питань європейської інтеграції Григорій Немиря охарактеризував стосунки між Україною та Європейським Союзом до 2005 року як період «втрачених можливостей», відзначивши, що Помаранчева революція створила умови для глибоких системних змін у нашій країні. На його думку, на сьогоднішній день успішність співпраці залежить від досягнення політичної стабільності та від внутрішніх змін в Україні. Після 3 виборчих кампаній (протягом 3 років підряд) нарешті сформований уряд, який здатен узяти на себе відповідальність за реалізацію євроінтеграційного курсу. Водночас подальше протистояння у Верховній Раді може на виконанні вже існуючих міжнародних зобов’язань України, у тому числі перед Світовою організацією торгівлі, членом якої наша країна нещодавно стала.

Найближчим питанням порядку денного Г.Немиря назвав створення зони вільної торгівлі між Україною та ЄС, а також співпрацю в енергетичній сфері. При цьому завданням Кабінету Міністрів на сьогодні є створення прозорих механізмів такого співробітництва.

Віце-прем’єр-міністр Польщі Вальдемар Павлак торкнувся ролі польсько-української співпраці для євро інтеграції України. У політичній співпраці він назвав пріоритетним обмін досвідом щодо реформування механізмів функціонування державних інститутів та розвитку громадянського суспільства. Пріоритетами економічної співпраці польський урядовець вважає використання спільного енергетичного потенціалу двох країн, взаємне інвестування та збалансування торговельного сальдо.

Віце-прем’єр-міністр Грузії Георгій Барамідзе заявив про необхідність включення українсько-грузинської співпраці до порядку денного Європейської політики сусідства. Механізмами такої співпраці він назвав міжнародні організації – ГУАМ та Організацію чорноморського економічного співробітництва (ОЧЕС). Урядовець особливо підкреслив той факт, що Україна на сьогоднішній день є для Грузії головним економічним та політичним партнером.

Серед основних очікувань від Євросоюзу власне для Грузії Г. Барамідзе назвав: лібералізацію візового режиму та створення зони вільної торгівлі; транспортне співробітництво, насамперед щодо шляхів транспортування енергоносіїв. Позитивним прикладом транскордонної співпраці він вважає співпрацю ЄС та Молдови.

Президент Парламентської асамблеї ОБСЄ Горан Леннмаркер розвинув ідею Г. Барамідзе про використання регіональних організацій для економічної та безпекової співпраці між ЄС та його сусідами. На його думку, країни Балтійського моря завдяки транскордонній співпраці змогли досягти високого рівня економічного і соціального розвитку. Польща та держави Балтії вже стали повноправними членами Європейського Союзу. Цей досвід Г. Леннмаркер запропонував використати і державам Чорноморського басейну, зокрема, Україні та Російській Федерації.

Колишній президент Румунії (1996-2000) Еміл Костантінеску відзначив спільні для України та Румунії проблеми – політичну нестабільність та високий рівень корупції. Водночас він пояснив дуже прискіпливі вимоги до України як потенційного члена ЄС з боку європейських держав тим місцем, яке вона займає в регіоні, та величезним впливом на ситуацію в ЄС у випадку прийняття до його складу України. Якби Україна сьогодні вступила до Європейського Союзу, вона стала б найбільшим за територією та п’ятим за кількістю населення його членом.

За словами румунського політика, демократичні зміни, що сталися в Україні після повалення тоталітарного режиму, мають відчуватися державами-членами ЄС. У зв’язку з цим актуальною є проблема взаємне поширення інформації між ЄС та Україною про основні події політичного та економічного життя.

Народний депутат України, Голова парламентської фракції блоку свого імені Володимир Литвин заявив, що тісній співпраці між Україною та Європейським Союзом заважають проблеми, які має кожна зі сторін. Основними проблемами України, на його думку, є такі: а) низький рівень політичної відповідальності української еліти (з урядів, що працювали за часів Незалежності, жоден не відзвітував про результати своєї діяльності); б) криза державності, що виявляється у неспроможності політиків запропонувати новий зміст української держави, що й досі побудована за радянським зразком. Водночас, Європа також зіткнулася зі своїми власними викликами: 1) криза внаслідок відставання розвитку механізмів державного управління від розвитку європейських суспільств; 2) руйнування світопорядку через події у Косово.

Актуальним питанням для України, таким чином, залишається її участь у підготовці стратегій розвитку європейського континенту. Для успішного розвитку з країнами Євросоюзу, на думку В.Литвина, Україна повинна вживати таких заходів:

1. Досягати високого рівня розвитку, достатнього для здійснення ефективної зовнішньої політики.

2. Відмовитися від «споживацького» ставлення до інтеграції з ЄС, яке полягає в прагненні отримання короткострокової вигоди (все і зараз).

3. Зближення історичної свідомості громадян України та ЄС, у тому числі через написання підручників із історії своїх партнерів.

4. Використання української діаспори в державах Європейського Союзу як провідника європейського курсу України.

Дискусійна панель «Історична пам’ять та європейська ідентичність».

Піж час секції активно обговорювалося питання, чим є історична пам’ять народу та наскільки вона пов’язана з європейською ідентичністю. Секція стала найбільшою за кількістю виступаючих – свою точку зору висловили 10 учасників.

Член Європейсько парламенту Гіорги Шопфлін (Угорщина) в контексті дискусії відзначив, що укладання Версальського мирного договору є травмою для угорської історичної свідомості. Однак пошуки нових шляхів взаєморозуміння для майбутнього, наприклад через спільні спортивні справи, є важливішими від територіальних конфліктів після І світової війні і важливіші від зосередження над долями колишніх жертв війни. Він також наголосив, що українцям слід нарешті жити сьогоденням, орієнтуватися на майбутнє, а не лише на трагедії, що залишилися в минулому.

Валдіс Шталс, генеральний директор Державного архіву Латвії, намагався говорити від імені латвійського покоління, яке 50 років тому позбавили батьківщини. Валдіс побажав усім українцям більшої віри в себе та відповідальності перед прийдешніми поколіннями: «Свято шануйте свою землю, це ваша Батьківщина. Не забудьте також навчити своїх дітей історії. Нехай вони говорять російською, англійською, французькою, але не допустіть того, щоб вони не мислили українською мовою».

Тезу про нові шанси та нові перспективи нашої держави підтримав Ендрю Вілсон, старший викладач Школи слов’янських та східноєвропейських досліджень, Лондон. На його думку, Україна може стати для Європи «альтернативним сходом» і відігравати важливу роль у житті європейських народів. «Європейська історія неможлива без історії української, й річ не тільки в Трипільській культурі», — зазначив Ендрю Вілсон.

Точку зору про спільність історії, сьогодення та майбутнього для всіх європейських народів обстоював Гунтер Заатхофф, Член правління Фундації «Пам’ять, відповідальність та майбутнє» з Німеччини. Він зазначив: «Кожна нація має право на минуле, на самоідентифікацію. Але треба дивитися не тільки у власне дзеркало, а й у дзеркало сусіда…Саме європейська спільнота здатна врятувати кожного свого члена від поразки, Німеччина, наприклад, не сама вилікувалася від нацизму». Дане твердження викликало незгоду в Павла Лісіцкі, головного редактора газети Rzeczpospolita в Польщі. На його думку, в сучасній Європі не існує власне такого явища, як спільна історична пам’ять. Поза тим, в Європі існує таке явище, як спільне усвідомлення універсальних прав людини. Сучасному світу загрожує, передусім, довільне змішування різноманітних національних культур пам’яті і створення штучної культури духовної єдності, якої де-факто не існує. Сучасна колективна свідомість європейських народів все більше підпадає під вплив менш стрімких економічних процесів.

Представник Центру вивчення Голокосту та геноциду Карел Беркхофф (Нідерланди) зазначив, що українці можуть спостерігати наявність спільних цінностей в Західній Європі після 1945 р. Голокост є чинником, який творить спільну тотожність всіх народів Європи, імпульсом для дальшого процесу європейської інтеграції. Заперечення Голокосту повинно бути покаране всіма європейськими державами, оскільки це явище отруюватиме діалог між народами в майбутньому.

Томас Хіо, Член правління Естонської фундації дослідження злочинів проти людства, наголосив, що історична свідомість естонців позначена братовбивчою боротьбою естонців по різні боки під час ІІ світової війни – на боці Вермахту та Червоної Армії. Кожна офіційна історична політика повинна бути піддана певній державній цензурі, доповнена сформованими ЗМІ уявленнями і особистими спогадами учасників історичних подій.

Дискусійна панель «ЄВРО 2012. Шанси та виклики для інтеграції регіону».

Відкрив секцію модератор Міхал Лісткєвіч, Голова Польського Союзу Футболу.

Голова Української Футбольної Федерації Григорій Суркіс зазначив, що проведення ЄВРО-2012 є унікальним шансом для досягнення суспільної стабілізації в країні і підвищення загальних стандартів життя. Пан Суркіс закликав всі сили, політичні і підприємницькі, до співпраці над цим проектом, що несе із собою величезний потенціал. За його словами, Україна має величезні ресурси у плані робочої сили і туристичних можливостей. При цьому Г. Суркіс підкреслив, що вже розпочато співпрацю із закордонними дипломатичними представництвами в Києві з метою залучення іноземних інвестицій. Незабаром очікується впровадження відповідної регулятивної бази, що має сприяти притоку прямих іноземних інвестицій.

Міністр Спорту Польщі Мірослав Джевієцкі додав, що така подія як ЄВРО-2012 не може бути організована без тісної співпраці з УЄФА, Міністерством Закордонних Справ РП а також урядом.

За словами Джорджіо Маркетті, Директора департаменту професійного футболу УЄФА, ЄВРО-2012 стане безпрецедентною подією, яка змінить обидві країни, ставши каталізатором розвитку і об’єднавши різні інтереси. Хоч на порядку денному УЄФА на першому місці стоїть власне футбол, не можна забувати, що Чемпіонат Європи є глобальною подією, що несе із собою надзвичайні можливості. Тому УЄФА заохочує Україну і Польщу докласти спільних зусиль і ефективно співпрацювати на користь успіху Чемпіонату.

Нуно Мігель Магалаес, Заступник Голови Комітету у європейських справах Парламенту Португалії, а також Державний Секретар Міністерства Внутрішніх Справ під час ЄВРО-2004, поділився досвідом у сфері організації безпеки і контролю під час подій, що відбуваються за умови великого скупчення людей.

Лаурентіно Діас, Державний секретар з питань молоді та спорту Уряду Португалії, підсумовуючи дискусію заохотив Польщу і Україну замислитись над тим, що хоча ЄВРО-2012 створює величезні можливості для економік обох цих держав, успішне проведення Чемпіонату потребуватиме зусиль як з боку урядів, так і приватного бізнесу, які мають керуватись спільною національною стратегією.

Євген Червоненко, Голова Національного агентства з питань підготовки та проведення в Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу, закликав не сіяти паніку щодо відсутності зрушень на шляху підготовки до Євро-2012 і запевнив, що ведеться активна робота за планом. Пан Червоненко висловив також впевнене переконання, що Євро-2012 в Україні відбудеться на належному рівні.

Дискусійна панель «Чи мають ЄС та Україна спільні інтереси?».

Під час панелі обговорювалися проблеми політичного і екон омічного розвитку. Третій віце-спікер Парламенту Швеції Ліселотт Хагберг зазначила, що економічне зростання і модернізація в Україні пришвидшать реалізацію зусиль країни, спрямованих на досягнення членства у ЄС. Пані Хагберг підкреслила важливість контактів країн ЄС та України. На її думку, разом з Україною ЄС стане більш впливовим гравцем на міжнародній арені і, в тому числі, в економічному змаганні з Азією та Америкою.

Подібну позицію висловив також Член Палати Громад Великобританії Річард Спрінг. Він зазначив, що Україна може відігравати особливу роль в політиці пошуку консенсусу між Росією та ЄС. Досвід українців, які жили і працювали деякий час в Західній Європі, є важливим для розбудови демократії в їх рідній країні. Постійна підтримка Україною всіх міжнародних миротворчих операцій (як під егідою НАТО так і ООН) також сприяє розвитку діалогу з ЄС. Пан Спрінг також закликав країни Заходу до більш широкого залучення у розвитку сільського господарства України.

Голова Комітету з європейської інтеграції Верховної Ради України Борис Тарасюк навів дані щодо торговельних відносин між Україною та ЄС. Він зазначив, що серед торгівельних партнерів ЄС Україна займає лише 25-те місце, у той час як переважна частина іноземних інвестицій в Україну надходять з країн ЄС. Більше 80 % енергоносіїв, що споживає ЄС, транспортуються територією України. Серед іншого, пан Тарасюк відзначив в якості позитивного факту ратифікацію Верховною Радою угоди між Україною і ЄС щодо спільної супутникової системи для цивільних потреб.

Член Бундестагу Німеччини Райндер Стенблок заявив, що Україна та ЄС поділяють спільні економічні інтереси у стратегічному вимірі. Для того щоб якнайшвидше наблизитися до економічного рівня ЄС, Україна має підвищити внутрішні соціальні та економічні стандарти. Перед Україною стоїть особливе завдання у європейській політиці сусідства щодо Центральної Азії, Молдови, Грузії, Вірменії та Азербайджану.

Богуміла Бердиховска, генеральний секретар Польсько-Українського Форуму відзначила, що економічний потенціал України залишається ще майже невивченим Заходом. Серед фундаментальних основ, що поєднують Україну і ЄС – єдині цінності, права людини і ліберальні прагнення. З часу здобуття політичної незалежності і до сьогодні Україна залишалась поза увагою західних інвесторів, натомість Україна представляє собою величезний ринок збуту для західних виробників. Пані Бердиховска відзначила, що особливо чутливим питанням для ЄС залишається проблема нелегальної імміграції в Україну зі Сходу, що за деякими оцінками становить більше 30 тисяч людей на рік.

Дискусійна панель «Україна в системі енергетичної безпеки Європи».

Віталій Гайдук, Голова Комітету Радників Прем'єр-міністра України зазначив, що одним із стратегічних завдань України є гарантування енергетичної безпеки держави. Задля досягнення цієї мети необхідним є диверсифікація джерел постачання енергетичних ресурсів. Україна, як транзитна країна, є дуже важливим партнером Європи у створенні єдиної системи енергетичної безпеки. Водночас, необхідно більше інвестувати у модернізацію української транзитної системи і впроваджувати європейські стандарти в Україні. Іншим важливим елементом є вироблення, спільно з Європою, моделі кооперації, яка має гарантувати можливість диверсифікації постачань енергетичних ресурсів. Нарешті, ще одним важливим питанням відносно консолідації української і європейської енергетичних систем є посилення тісної кооперації з країнами Каспійського регіону і Центральної Азії.

Ганс Свобода, член Європейського парламенту від Австрії, нагадав, що, як відомо, Україна і ЄС не є самодостатніми у термінах забезпечення енергоресурсами. З метою забезпечення енергетичної безпеки вони мають, перш за все, шукати нові джерела постачань, впроваджувати сучасні транзитні системи енергоресурсів і працювати над підготовкою спільних єдиних стандартів. «Ми здатні вести вільний діалог з Азербайджаном, так само як і з Іраном. Не дивлячись на це, з метою створення ефективної спільної системи енергетичної безпеки слід працювати пліч-о-пліч і вибудовувати взаємодовіру шляхом спільних інвестицій в енергетичний сектор. Непрозорість українських регуляторних стандартів є бар’єром на шляху повномасштабної кооперації, що породжує недовіру серед європейських інвесторів.»

На думку Кейта Сміта, Експерта Центру Стратегічних і Міжнародних Досліджень (CSIS), Україна є важливим пунктом на геополітичній карті Європи, з точки зору підтримання європейської енергетичної безпеки. Пан Сміт вказав, що питання належності українських енергорозподільчих мереж є досить непевним. Ще одним фактором, що заважає розвитку співробітництва є недостатня прозорість українських регулятивних стандартів, що призводить до зменшення довіри серед європейських партнерів. Наслідком цього, серед іншого, є будівництво енерготранзитних мереж, що оминають територію України. «Україна повинна зосередитися на проблемі ясності юридичної бази, оскільки за умови існування чітких і зрозумілих правил гри буде легше досягти цілей енергетичної політики.», - підсумував пан Сміт.

Дискусійна панель «Українська зовнішня політика: старі і нові підходи».

У своєму виступі голова Національного центру з питань євроатлантичної інтеграції України Володимир Горбулін висловив позицію, що перспективи приєднання України до Плану дій щодо членства в НАТО (ПДЧ) під час квітневого саміту в Бухаресті можуть мати розвиток принаймні за трьома сценаріями. За словами Горбуліна, перший варіант передбачає прийняття рішення членами Альянсу щодо приєднання України до ПДЧ. Це, зокрема, значно зміцнить позиції Президента України у зовнішньополітичній сфері, створить позитивні передумови для процесу євроінтеграції України, пришвидшить реформування сектору безпеки держави, зазначив експерт. Серед негативних наслідків розвитку такого сценарію він назвав можливість посилення акцій протесту антинатовських сил, політичного та економічного тиску з боку Російської Федерації.

У разі відмови Альянсу стосовно приєднання України до ПДЧ на саміті в Бухаресті, на думку Горбуліна, тимчасово зменшиться риторика проти НАТО в Україні, і Київ може отримати певні преференції з боку Росії. Крім того, виникне необхідність прискорення та прийняття закону України про засади зовнішньої політики, зауважив експерт. Водночас, на його думку, це призведе до послаблення позицій Президента на зовнішньополітичному напрямі, посилення домінування з боку Росії в економічній, політичній та інформаційній сферах.

Володимир Горбулін не виключив також можливості третього варіанту – компромісного. У цьому разі звернення України може бути взяте до уваги та запропоновано завершити виконання Цільового плану Україна - НАТО 2008 року з перспективою приєднання України до ПДЧ у 2009 році. Водночас він висловив сподівання, що незалежно від прийняття рішення Альянсом стосовно України, держава продовжуватиме курс на євроатлантичну інтеграцію.

Тим часом учасники дискусії з боку Румунії та Словаччини висловили впевненість, що їх країни підтримають Україну в питанні її приєднання до ПДЧ під час саміту НАТО в Бухаресті, запланованого на 2-4 квітня 2008 року.

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ.

Плідні дискусії, що відбулися в рамках кожної дискусійної панелі, засвідчили спільне бачення вітчизняних учасників Форуму і зарубіжних гостей майбутнього України як члена ЄС. Обговорювались шляхи реалізації євроінтеграційних прагнень України, досягнення державою відповідності Копенгагенським критеріям. Особливий акцент було зроблено на питаннях економічного і інвестиційного співробітництва і економічної інтеграції до ЄС, проблемах візового режиму.

Форум засвідчив близькість позицій українських і європейських експертів щодо ключових питань європейської безпеки, особливо наголошуючи на її енергетичній складовій. За підсумками обговорення учасники Форуму підтвердили готовність докласти спільних зусиль для просування України в напрямку європейської і євроатлантичної інтеграції. Представники низки держав, зокрема країн Балтії, Польщі, висловили готовність поділитися з Україною досвідом інтеграції до ЄС і НАТО.

Обговорення в рамках дискусійних панелей засвідчили великий інтерес з боку іноземних гостей до євроінтеграційної політики України і стали майданчиком для доведення офіційної позиції української влади.

ВИСВІТЛЕННЯ ФОРУМУ ЗАСОБАМИ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ.

Другий Міжнародний Форум «Європа-Україна», як представницький дискусійний майданчик, привернув до себе велику увагу засобів масової інформацій. Особливий інтерес з боку мас-медіа викликав виступ Президента України.

ТСН, 1+1 відзначили у виступі Президента акцент на налагодженні стабільних україно-російських відносин та набуття Україною статусу асоційованого партнера ЄС (як зазначив В.Ющенко, таку ідею Україна висловила спільно із Францією).

Велику увагу ЗМІ приділили висвітленню дискусій щодо подальшого шляху інтеграції України до євроатлантичних структур безпеки. Зокрема у програмі «Подробности» (Інтер) журналісти навели слова екс-посла США в Україні С. Пайфера, який зазначив, що перш ніж запрошувати Україну НАТО хоче побачити внутрішній політичний консенсус з приводу вступу і що референдум доцільно проводити дещо пізніше.

Своє висвітлення у ЗМІ, зокрема в програмі “Факти” (ІСТV), отримали не тільки офіційні обговорення під час роботи дискусійних панелей, але й не менш плідне і жваве спілкування учасників Форуму у кулуарах і в перервах між офіційними заходами.

“Вікна-Новини” (СТБ) навели висловлювання А.Северин: “Україна повинна вирішити, де саме лежать її стратегічні інтереси. Бо може бути тільки один набір цілей. На мою думку, він має збігатися з європейськими. Але це не означає, що Україна не може поліпшувати відносини з Росією. Що глибші вони будуть, то простіше Києву виконувати роль містка між Європою та Кремлем”.

Форуму було присвячено низку публікацій у друкованих ЗМІ (“КоммерсантЪ-Україна”, “Газета по-киевски”, “Экономические известия”, „Україна молода”, “День” та ін.).

Як пише “КоммерсантЪ», у своєму виступі на відкритті Форуму, Президент України В.Ющенко прагнув запевнити європейців у тому, що Україна є стабільною, демократичною і привабливою для інвестицій країною. Президент заявив, що задоволений діалогом з РФ та ЄС. Він відзначив, що Київ сподівається на фіксацію перспективи асоційованого членства в ЄС в посиленій угоді між Україною і ЄС.

Як зазначає “Україна молода”, Президент своїм виступом надав прискорення інтеграційному руху. Заявивши, що Україну найбільше влаштовує статус асоційованого члена ЄС, він також наголосив, що така ідея вже розглядається в ЄС. В. Ющенко вважає, що дискусія навколо НАТО, принаймні у ВРУ, є надуманою. Президент вважає, що в умовах, коли Україну в Альянс ще не запрошують, недоцільно “проводити референдум з питання, якого не існує”.

“День” звертає увагу на те, що за словами Президента, Форум надає можливість проаналізувати процеси, які відбуваються в Україні. Особливо підкреслюється, що в своєму виступі Президент України, в першу чергу, приділив увагу РФ. Президент відзначив, що серйозного вирішення вимагають проблеми енергетичних стосунків з РФ. Ющенко зазначив, що Україна знаходиться на радикально новому етапі відносин з ЄС, але вважає передчасними вимоги проведення референдуму з питань вступу до НАТО, оскільки Альянс не робив відповідних пропозицій Україні. Водночас він підтвердив, що приєднання до НАТО відбудеться за рішенням референдуму.

“Газета по-киевски” у своїй публікації основну увагу приділила виступам закордонних учасників Форуму, зокрема, наводить фрагменти виступу голови комітету парламентської співпраці “Євросоюз-Україна” А.Северин, у якому висловлюється ідея по необхідність швидкого подання України заявки на членство в ЄС. Газетою також наводяться дані, що були озвучені керівником парламентської групи Національної Асамблеї Франції Т. Маріані — 75 % французів позитивно ставляться до можливості вступу України в ЄС.