Почувши виступи основного доповідача пана Р.П. Безсмертного та інших виступаючих, приходимо до висновку, що потреба у проведенні кардинальної реформи адміністративно-територіального устрою в Україні є вкрай необхідною.

Разом з тим, виходячи з питань для обговорення, на мою думку, не прозвучало у виступах мети адміністративно-територіальної реформи. Вважаю, що мету потрібно поділити на такі дві складові:

Стратегічна мета адміністративно-територіальної реформи полягає у створенні реальних передумов щодо вступу України до ЄС через виконання ратифікованої Україною Європейської Хартії самоврядування. Зокрема, Україні потрібно визначитися про територіальний устрій нашої держави: унітарної, унітарної з автономними утвореннями, федеративної чи іншої якоїсь. У країнах ЄС напрацьовано великий досвід у питаннях механізмів регулювання регіонального розвитку, підтримки депресивних територій, економічного та бюджетного вирівнювання. Ми повинні використати цей досвід, адаптувавши його найвагоміші досягнення до умов України, що є одним із завдань сьогоднішнього обговорення. Тобто цей устрій держави повинен відповідати вимогам Європейської Хартії самоврядування;

Тактична мета адміністративно-територіальної реформи в Україні не повинна бути прив’язаною до термінового виконання завдань, заявлених Майданом під час “помаранчевої революції”. Вважаю, що вона повинна полягати у оздоровленні економіки України через реформування економічних відносин. Під час розробки цієї реформи потрібно враховувати такі завдання, як:

- розбудову системи державного управління, демократизації та формування громадянського суспільства;

- запровадження на регіональному рівні інноваційно-інвестиційної моделі розвитку через забезпечення регіонів подальшим науково-технологічним, інноваційним та людським потенціалом, підвищенням конкурентоспроможності їх економік як на внутрішньому так і на зовнішньому ринках; підвищенням екологічної безпеки та охорони навколишнього природного середовища.

Для цього, вважаємо, потрібно подрібнення вже існуючих областей. Можна було б створити 35-37 адміністративно-територіальних одиниць, які можна було б назвати волостями або департаментами (як робоча назва).

До політичних причин такого поділу можна віднести:

• такими волостями або департаментами легше керувати з Центру (спрощення управління);
• опозиція, маючи певний досвід і великі території областей, буде об’єднувати навколо себе населення з метою перешкоджати новій владі. Тому потрібно “розмити” існуючу регіональну еліту.

Як приклад, Кримська автономна республіка. Сьогодні дуже складно вирішити політичні, економічні, соціальні проблеми цього адміністративно-територіального утворення. Думаю, що й для ЄС не зрозуміло існування в державі з унітарним устроєм автономної республіки. Щоб позбутися таких проблем, можна подрібнити Крим, наприклад, на 5 таких департаментів або волостей з метою їхнього самоврядування та керованості із Центру.

До економічних причин можна віднести:

- задоволення потреб людини через наближення послуг до неї;

• активізацію економічного життя регіонів через формування та реалізацію державної регіональної політики з наближенням кордонів ЄС до України і прагненням вступу до Світової організації торгівлі. Що, у свою чергу, підвищить вимоги щодо конкурентноздатності регіонів в умовах відкритої економіки;
• прозорість здійснення економічних відносин. За таких умов тінізація в економіці буде не вигідною. Отже, проголошена новим урядом політика на детінізацію економіки також буде виконуватися як комплексне завдання через проведення адміністративно-територіальної реформи.

Підсумовуючи, потрібно зазначити, що адміністративно-територіальна реформа не може виконуватися такими швидкими темпами про які нам тут доповідали. Це неможливо хоча б тому, що не задіяна наука. Наука повинна стояти на першому місці та давати відповіді – наскільки ефективно (чи ні) буде працювати та чи інша модель. Отже, потрібно щонайменше розробити дві моделі адміністративно-територіального поділу України.

Перша, на нашу думку, може запропонувати процеси укрупнення, здійснивши, наприклад, об’єднання усіх існуючих областей (і АРК) в 7-8 Земель (Департаментів тощо) і довести (або ні) їхню ефективність.

Друга модель може запропонувати подрібнення, обґрунтувавши їхню ефективність як з політичної, соціальної так і з економічної точки зору.

Отже, не потрібно пришвидшувати темпи проведення адміністративно-територіальної реформи в Україні без її наукового обґрунтування. Навпаки, необхідно досконало вивчити історичний досвід проведення таких реформ у Європейських країнах, зокрема Польщі та Франції за часів де Голля і лише тоді проводити її в Україні. Дякую.