назад содержание вперед

МАЗУР Ірина Іванівна,

провідний науковий співробітник відділу регіональної політики
Національного інституту стратегічних досліджень,
докторант Київського національного університету ім. Тараса Шевченка

Почувши виступи основного доповідача пана Р.П. Безсмертного та інших виступаючих, приходимо до висновку, що потреба у проведенні кардинальної реформи адміністративно-територіального устрою в Україні є вкрай необхідною.

Разом з тим, виходячи з питань для обговорення, на мою думку, не прозвучало у виступах мети адміністративно-територіальної реформи. Вважаю, що мету потрібно поділити на такі дві складові:

Стратегічна мета адміністративно-територіальної реформи полягає у створенні реальних передумов щодо вступу України до ЄС через виконання ратифікованої Україною Європейської Хартії самоврядування. Зокрема, Україні потрібно визначитися про територіальний устрій нашої держави: унітарної, унітарної з автономними утвореннями, федеративної чи іншої якоїсь. У країнах ЄС напрацьовано великий досвід у питаннях механізмів регулювання регіонального розвитку, підтримки депресивних територій, економічного та бюджетного вирівнювання. Ми повинні використати цей досвід, адаптувавши його найвагоміші досягнення до умов України, що є одним із завдань сьогоднішнього обговорення. Тобто цей устрій держави повинен відповідати вимогам Європейської Хартії самоврядування;

Тактична мета адміністративно-територіальної реформи в Україні не повинна бути прив’язаною до термінового виконання завдань, заявлених Майданом під час “помаранчевої революції”. Вважаю, що вона повинна полягати у оздоровленні економіки України через реформування економічних відносин. Під час розробки цієї реформи потрібно враховувати такі завдання, як:

- розбудову системи державного управління, демократизації та формування громадянського суспільства;

- запровадження на регіональному рівні інноваційно-інвестиційної моделі розвитку через забезпечення регіонів подальшим науково-технологічним, інноваційним та людським потенціалом, підвищенням конкурентоспроможності їх економік як на внутрішньому так і на зовнішньому ринках; підвищенням екологічної безпеки та охорони навколишнього природного середовища.

Для цього, вважаємо, потрібно подрібнення вже існуючих областей. Можна було б створити 35-37 адміністративно-територіальних одиниць, які можна було б назвати волостями або департаментами (як робоча назва).

До політичних причин такого поділу можна віднести:

Як приклад, Кримська автономна республіка. Сьогодні дуже складно вирішити політичні, економічні, соціальні проблеми цього адміністративно-територіального утворення. Думаю, що й для ЄС не зрозуміло існування в державі з унітарним устроєм автономної республіки. Щоб позбутися таких проблем, можна подрібнити Крим, наприклад, на 5 таких департаментів або волостей з метою їхнього самоврядування та керованості із Центру.

До економічних причин можна віднести:

- задоволення потреб людини через наближення послуг до неї;

Підсумовуючи, потрібно зазначити, що адміністративно-територіальна реформа не може виконуватися такими швидкими темпами про які нам тут доповідали. Це неможливо хоча б тому, що не задіяна наука. Наука повинна стояти на першому місці та давати відповіді – наскільки ефективно (чи ні) буде працювати та чи інша модель. Отже, потрібно щонайменше розробити дві моделі адміністративно-територіального поділу України.

Перша, на нашу думку, може запропонувати процеси укрупнення, здійснивши, наприклад, об’єднання усіх існуючих областей (і АРК) в 7-8 Земель (Департаментів тощо) і довести (або ні) їхню ефективність.

Друга модель може запропонувати подрібнення, обґрунтувавши їхню ефективність як з політичної, соціальної так і з економічної точки зору.

Отже, не потрібно пришвидшувати темпи проведення адміністративно-територіальної реформи в Україні без її наукового обґрунтування. Навпаки, необхідно досконало вивчити історичний досвід проведення таких реформ у Європейських країнах, зокрема Польщі та Франції за часів де Голля і лише тоді проводити її в Україні. Дякую.

назад содержание вперед