НА ТЕМУ "МОДЕЛЬ ЕКОНОМІЧНОГО ЗРОСТАННЯ УКРАЇНИ В УМОВАХ ДЕФІЦИТУ РЕСУРСІВ"

30 березня 2007 р. Регіональним філіалом НІСД у м. Львові спільно з Львівською комерційної академією за участю Регіонального відділення Академії Наук Вищої Школи України та Української асоціації економістів-міжнародників було проведено засідання "круглого столу" на тему "Модель економічного зростання України в умовах дефіциту ресурсів".

Засідання "круглого столу" проводилося у межах заходів, присвячених 15-річчю Національного інституту стратегічних досліджень та 190-річчю Львівської комерційної академії.

Метою "круглого столу" було запропонувати концептуальні засади економічного розвитку України у сучасних суспільно-політичних умовах на основі критичної оцінки ресурсного потенціалу держави. За результатами обговорення готуються рекомендації до органів державної влади різних рівнів щодо стратегії та тактики економічного зростання України, пріоритетних напрямів економічного розвитку в умовах дефіциту ресурсів.

На засіданні "круглого столу" були обговорені такі питання:

- методологія, стратегія та тактика економічного зростання України в умовах дефіциту ресурсів;

- критерії та індикатори економічного росту держави;

- ресурсні та інституційні обмеження економічного зростання України;

- якість людського капіталу та взаємообумовленість впливу його розвитку та економічного зростання держави;

- інноваційно-інвестиційна модель економічного росту.

У роботі "круглого столу" взяли участь провідні науковці, представники органів державної влади та місцевого самоврядування, недержавних установ, керівники громадських та асоціативних підприємницьких організацій, молоді вчені та інші професійно зацікавлені особи, серед яких Р.Сорока (начальник головного управління промисловості та розвитку інфраструктури Львівської ОДА), В.Голуб (заступник начальника головного управління економіки Львівської ОДА), В.Лука (голова Львівського регіонального відділення Української державної інноваційної компанії), О.Глущенко (заступник начальника регіонального відділу Державного комітету фінансового моніторингу України у Львівській області), Л.Довганик (директор Львівського обласного молодіжного центру праці), М.Яворський (президент Західно-Української регіональної асоціації інноваційних фірм "Львівтехнополіс"), І.Кульчицький (заступник директора Львівського центру науково-технічної та економічної інформації), А.Фітьо (голова адміністративної ради громадського об'єднання "Спілка консультантів "Експерт-група"), О.Романчук (головний редактор журналу "Універсум"), Б.Крошняк (генеральний директор Асоціації "Гал Авто"), Д.Кадермєєва (консультант Регіонального філіалу НІСД у м.Донецьку), представники Львівського національного університету ім. Івана Франка, Львівської комерційної академії та співробітники Регіонального філіалу НІСД у м.Львові.

Відкрив засідання перший проректор Львівської комерційної академії проф. П.Куцик. Він наголосив, що проблема обґрунтування моделі стратегічного економічного розвитку України залишається ключовою позицією на етапі пришвидшення процесів інтеграції економіки нашої країни у світове господарство. Необхідним також є системне моделювання динаміки зростання економіки з урахуванням гіпотези щодо обмежень на ресурси. Він також зазначив, що модель економічного зростання України в умовах дефіциту ресурсів може вдало реалізовуватися з використанням потенціалу кооперативного сектора, адже кооперативи є альтернативною формою нагромадження, збереження та покращання якості ресурсів (людських, матеріальних, інтелектуальних, духовних тощо).

Із вітальним словом звернувся до учасників засідання "круглого столу" директор Регіонального філіалу НІСД у м. Львові, проректор з міжнародних зв'язків Львівської комерційної академії д.е.н., проф. А.Мокій. У своєму виступі він обґрунтував доцільність використання моделі сталого обмеженого структурно-збалансованого економічного зростання в інтересах майбутніх поколінь громадян України. В основу цієї моделі повинні бути покладені такі гіпотези: 1) специфіка становлення і розвитку української державності та її окремих компонент (суспільства, української нації, політичної та економічної системи) потребує істотної модифікації для умов нашої країни моделей розвитку, апробованих світовою практикою; 2) неспроможність світового співтовариства ефективно впливати на негативні наслідки глобалізаційного процесу, у поєднанні з вразливістю української економіки до негативного впливу зовнішніх та внутрішніх чинників потребує обґрунтування національної парадигми розвитку, відмінної від застосовуваних у більшості постсоціалістичних і пострадянських держав;

3) структурна реформованість економіки та суспільства, а також інституційна недосконалість побудови соціально-економічної системи як асоціальної у стратегічній перспективі (домінування неформальних правил поведінки економічних агентів над офіційними і формування останніх в інтересах окремих прошарків суспільства, неефективність організацій у дотриманні офіційних норм) унеможливлює стратегічний розвиток; 4) нагромаджений від'ємний потенціал екологічного та техногенного характеру, вкрай негативні тенденції розвитку людського капіталу, вичерпання природних ресурсів та набутих переваг (матеріальної бази та інтелектуального капіталу) дозволяють стверджувати про істотні обмеження на ресурси для інтенсивного розвитку "суспільства споживання".

Головний науковий співробітник Регіонального філіалу НІСД у м. Львові, завідувач кафедри міжнародних економічних відносин, д.е.н., проф. В. Шевчук виступив із доповіддю на тему "Економічне зростання за умови "нестачі" фінансових ресурсів". Він заперечив "феномен" нестачі фінансових ресурсів в Україні, аргументувавши це тим, що в нашій державі найвищий рівень монетизації і найбільші темпи приросту грошової маси серед усіх країн Східної Європи. Недоцільність нарощування грошової маси він обґрунтував, використавши теоретичну модель раціональних очікувань, згідно якої збільшення грошової маси може зменшувати національний дохід, а також запропонувавши результати емпіричних досліджень, які свідчать про значний вплив динаміки грошової маси на рівень інфляції, відсутній вплив на обсяги виробництва у металургійному комплексі та машинобудуванні та негативний вплив на торговельний баланс. Як висновок, В. Шевчук запропонував шляхи підвищення ефективності використання фінансових ресурсів, серед яких виокремив: 1) зниження рівня інфляційних очікувань; 2) поліпшення сальдо бюджету; 3) підвищення попиту на інвестиції; 4) "витіснення" інвестицій з ринку нерухомості; 5) обмеження споживчого кредиту.

Завідувач відділу транскордонного співробітництва та європейської інтеграції, к.е.н. В.Борщевський присвятив свій виступ ліберальній моделі економічного розвитку України, доцільність якої обґрунтував позитивним досвідом Німеччини ("соціальна ринкова економіка"), Чилі (чилійське "економічне диво"), Великобританії ("тетчеризм"), США ("рейганоміка"), Китаю ("комуністичний лібералізм"), Польщі ("шокова терапія"), Індії ("технологічна революція"). Серед іншого він охарактеризував такі принципи економічного лібералізму, як 1) вільні ціни, які регулюються конкуренцією, а не державними органами; 2) обмеження монополізму, олігополій і картелів; 3) стабільна грошова одиниця, недопущення інфляції та дефіциту держбюджету; 4) низькі податки та незначна частка бюджетних видатків у ВВП; 5) відкритість ринків та зовнішньої торгівлі, і пояснив невдалу спробу запровадження "вашингтонського консенсусу" в Україні запровадженням усіх інструментів ліберальної політики одразу. В.Борщевський зупинився на проблемах вітчизняної економіки з точки зору ліберальної теорії (монополізація усіх сфер суспільно-політичного життя; застаріла, неконкурентоспроможна і низькотехнологічна структура економіки; моральна деградація суспільства; нездатність еліти сформувати конструктивні ідеї розвитку; підтримка самовідтворення діючого неконкурентного (олігархічного) порядку системою діючих "правил гри" у політиці та бізнесі) та обґрунтував ліберальні пропозиції для економічної політики України: скорочення податків і митних тарифів (крім акцизів на алкоголь, тютюн і розваги); спрощення процедури виходу на ринок і з ринку; бюджетна реформа; децентралізація влади; реформи систем освіти та охорони здоров'я.

Голова адміністративної ради громадського об'єднання "Спілка консультантів "Експерт-група" А.Фітьо виступив із доповіддю на тему "Сучасні методики та моделі розвитку України на прикладі стратегії розвитку Львівської області". Автором було запропоновано План дій щодо сталого розвитку Львова та Львівщини до 2025 року та схему розробки стратегії розвитку соціально-економічної системи (території). Серед можливих напрямів розвитку Львівщини виділено: 1) індустріальний (розвиток промисловості, розвиток логістично-транспортної мережі); 2) інноваційно-інтелектуальний (територія знань, територія творчості, територія культурно-історичної спадщини); 3) туристичний (традиційний, діловий туризм). Крім цього, А. Фітьо сформулював п'ять цілей синергетичного інтелектуального розвитку в межах Плану дій щодо сталого розвитку Львова та Львівщини до 2025 року, серед яких центр ділового туризму (бізнес-рекреації); фінансово-інвестиційний центр; центр чистого виробництва та інноваційних технологій; культурно-мистецький центр; освітній, науковий та спортивний центр.

Консультант Донецького філіалу НІСД Д.Кадермєєва виступила з доповіддю на актуальну тему "Деякі аспекти політики енергозбереження в Україні". У виступі були узагальнені ключові проблеми енергетичної безпеки України, окреслено її енергетичний потенціал. Автор зазначила, що обсяг видобутку нафти і газу в Україні не задовольняє внутрішні потреби країни, що узалежнює її від зарубіжних поставок. Подорожчання імпортних енергетичних ресурсів може призвести до зупинки провідних галузей економіки - металургійної і хімічної, які разом складають більше половини надходжень до державного бюджету. Тому необхідно вживати кардинальні заходи щодо часткової відмови від газу та переходу на альтернативні види палива. На думку доповідача, для вирішення проблем енергозабезпечення й енергозбереження в Україні необхідно: 1) збільшити потенційні можливості розвідування, видобутку та перероблення нафти й газу; 2) диверсифікувати імпорт енергоносіїв; 3) збільшити ефективність використання альтернативних джерел енергії; 4) максимальне використання вторинних енергоресурсів. Д.Кадермєєва зазначила, що найбільшої уваги заслуговують два останніх шляхи, оскільки перший шлях, хоча і є перспективним, є водночас дуже витратним, а другий означає посилення залежності від інших держав.

Начальник головного управління промисловості та розвитку інфраструктури Львівської ОДА Р.Сорока наголосив на актуальності тематики засідання "круглого столу", проте зауважив, що аналогічні засідання на цю тему відбуваються уже не вперше, на них обговорюються та розробляються конкретні прикладні рекомендації, проте до їх реалізації на практиці справа так і не доходить. На думку Р.Сороки, основна причина цього полягає у тому, що такі документи розробляють владні інституції та не залучаються професійні громадські середовища. З іншої сторони, розробивши той чи інший документ економічного розвитку регіону чи держави, органи державної влади "самоусуваються" від його виконання. Для забезпечення соціально-економічного розвитку регіону та держави необхідна активізація управлінських функцій органів державної влади. Одним з напрямів активізації діяльності органів державної влади Р.Сорока назвав побудову регіональних територіальних та галузевих кластерів. На його думку, необхідно розробити систему промислових пріоритетів, виявити існуючий виробничий потенціал та підвищити ефективність управління товарно-грошовими потоками. У Львівській області доцільно формувати економічно обґрунтовані об'єднання у таких сферах, як: автомобільне машинобудування, сільськогосподарське машинобудування, приладобудування, будівельний комплекс, деревообробна промисловість, нафтопереробний комплекс, біологічні технології, функціональні кластери у сфері енергозбереження тощо. Розвиток територіально-галузевих виробничих комплексів (кластерів) може стати основою розвитку інноваційного потенціалу регіону та держави загалом.

Заступник начальника регіонального відділу Державного комітету фінансового моніторингу у Львівській області О.Глущенко у своєму комплексному виступі на тему: "Макроекономічний аналіз впливу відмивання грошей на економічний розвиток", серед іншого наголосив на тому, що відмивання злочинних доходів, є причиною цілого ряду проблем ланцюгового характеру, оскільки воно має наслідком наступні негативні ефекти впливу на економічний розвиток держави: завдає значних макро- і мікрорівневих збитків державі; спотворює принципи і механізми конкуренції; витісняє з ринку легальний бізнес і накладає додатковий фіскальний тягар на нього; спотворює зовнішній сектор економіки - міжнародну торгівлю та потоки капіталу; скорочує виробництво в реальному секторі економіки через неефективне використання ресурсів та стимулювання корупції і злочинності, які сповільнюють економічне зростання (гроші, відмиті не через канали у фінансових установах, часто вкладають у так звані "стерильні" інвестиції, або інвестиції, які генерують малу додаткову продуктивність для економіки, такі як нерухомість, твори мистецтва, антикваріат, ювелірні вироби та дорогі автомобілі); руйнує фінансові установи шляхом здійснення різного роду фінансових махінацій; суттєво знижує довіру клієнтів до фінансової установи і тим самим підриває стійкість фінансової установи; руйнує цілісність фінансових інститутів, встановлює тотальний контроль над ними з боку організованих злочинних угруповань; уможливлює здійснення впливу на легальну економіку та політику, суттєво перешкоджає проведенню урядами країн ефективної економічної політики; допомагає підтримувати і фінансувати майбутню злочинну діяльність, включаючи найбільш небезпечні види міжнародної злочинності до яких слід віднести: наркобізнес, незаконне ввезення і вивезення мігрантів, торгівлю жінками і дітьми, сукупність екологічних злочинів, незаконний трансферт технологій, контрабанда матеріалів для виготовлення зброї масового знищення, торгівля зброєю, нелегальна торгівля дорогоцінним камінням і металами, порушення прав інтелектуальної власності, міжнародний економічний шпіонаж, піратство, тощо.

Резюмуючи вищезазначене, О.Глущенко особливо наголосив на наявності важливої проблеми, з якою Україна зустрілась вже сьогодні і яка стане ще більш актуальною невдовзі (у випадку, коли законодавець і надалі зволікатиме з імплементацією сучасних світових стандартів у сфері запобігання та протидії відмиванню злочинних доходів). Мова йде про наслідки асиметричного впровадження програм протидії відмиванню злочинних доходів різними юрисдикціями (країнами світу) у різний час. Оскільки впровадження зазначених програм в одній країні, спонукає організовані злочинні угрупування використовувати для відмивання злочинних доходів інші країни - ті в яких такі програми ще не запровадженні, або ж є менш ефективними. (Для прикладу: запровадження принципу "reversal burden of proof" - "оберненого тягаря доказу" у країнах Єврозони (відповідно до Варшавської Конвенції ради Європи про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансування тероризму від 16.05.2005р.) спричинить суттєве підвищення ефективності програм протидії відмиванню доходів у цих країнах, і як наслідок, концентруватиме фінансові потоки злочинного походження та канали їх відмивання у тих країнах (зокрема, в Україні), де запровадження принципу "оберненого тягаря доказу" у справах про відмивання навіть на порядку денному не стоїть. Довідково: принцип оберненого тягаря доказів (англ. reversal burden of proof) по суті є оберненим до принципу презумпції невинності (що діє в Україні) та полягає у обов'язку підозрюваного у справі про відмивання злочинних доходів довести легітимність походження усього свого майна та коштів, а у разі відсутності таких доказів майно та кошти конфіскуються.

Виходячи із зведених звітних даних Державного комітету фінансового моніторингу України, О.Глущенко на завершення свого виступу навів учасникам круглого столу аналітичну інформацію, яка у повній мірі дозволила оцінити масштаби явища, пов'язаного із відмиванням злочинних доходів як на рівні Львівської області (сумарний обсяг підозрілих на предмет відмивання фінансових операцій за період з червня 2003 року по 2006 рік включно співмірна із обсягом обласного бюджету Львівської області), так і по Україні в цілому за станом на початок 2007 року (109,2 млрд.грн., або ж 43,6 млрд грн. щорічно упродовж 2003 - 2006 років).

Завідувач відділу регіонального моніторингу Регіонального філіалу НІСД у м.Львові Т.Васильців відзначив, що вагомою компонентою національної безпеки та конкурентоспроможності країни, які становлять базис її подальшого соціально-економічного зростання, є належний рівень безпеки підприємництва. Рівень економічної безпеки підприємництва у більшості регіонів України є низьким, про що свідчать незадовільні показники фінансового стану та ефективності функціонування підприємств, використання ними ресурсного забезпечення; негативні тенденції щодо кількості діючих, новостворюваних та обсягів господарської діяльності підприємств; збільшення кількості кримінальних посягань, корупційних та дискримінаційних дій на підприємців; низький рівень конкурентоспроможності підприємств та їх інноваційної активності тощо. З метою зміцнення економічної безпеки підприємництва в Україні на загальнодержавному рівні видається необхідним посилення програмно-нормативного регламентування безпеки підприємницької діяльності в Україні та забезпечення підвищення мотивації органів місцевого самоврядування щодо здійснення заходів зі зміцнення економічної безпеки підприємництва. Забезпеченню економічної безпеки підприємництва на регіональному рівні сприятиме: 1) удосконалення регуляторної політики; 2) ліквідація проявів монополізму, "клієнтських" відносин та корупції у стосунках "влада-бізнес"; 3) посилення фінансової безпеки підприємництва регіону та активізація управлінських функцій органів місцевої влади у напрямі формування безпечного підприємницького середовища регіону.

Завідувач кафедри вищої математики Львівської комерційної академії д.ф.-м.н., проф. А.Пилявський звернувся до учасників засідання "круглого столу" із зауваженням, що доцільно розрізняти та враховувати у пропозиціях щодо забезпечення економічного зростання держави різні види ефективності, зокрема - алокальну, глобальну, технологічну ефективність тощо. Необхідність цього обумовлюється, наприклад, тим, що суб'єкт, який аналізується (йдеться, зокрема, про економіку України та окремих її галузей), може бути неефективним, проте продовжувати функціонувати тривалий період часу. Тому вкрай необхідним на сьогодні для забезпечення економічного зростання держави є політичне рішення її керівництва, оскільки без узгодження політичних інтересів усіх гілок влади держави неможливо забезпечити її економічний розвиток. Не зробивши цього, економіка України ще довго буде функціонувати, проте неефективно.

Доцент кафедри економіки підприємства Львівської комерційної академії к.е.н. Я.Качмарик зауважив, що при розробці документів стратегічного програмування соціально-економічного розвитку регіону чи держави загалом необхідно враховувати не лише наявність чи відсутність ресурсів, а в першу чергу - ресурсний потенціал економіки. Я.Качмарик навів як приклад недоліки Стратегії розвитку Львівської області до 2015 року та зокрема вказав на відсутність у цьому програмному документі обґрунтування ресурсного забезпечення запланованого значного збільшення соціальних виплат та скорочення кількості громадян, які живуть нижче рівня бідності у Львівській області. Окрім того, у цьому документі здійснюється планування аж до 2015 року, що не відповідає доцільним термінам планування згідно теорій економічного циклу, які обґрунтовують термін планування соціально-економічного розвитку на 5-тирічну перспективу. Я.Качмарик підсумував, що для забезпечення економічного зростання держави необхідно удосконалити стратегічні документи планування розвитку регіону та держави загалом з урахуванням принципів економічної теорії.

Заступник директора Львівського центру науково-технічної та економічної інформації І.Кульчицький погодився з попередніми доповідачами, що модель економічного зростання України з урахуванням дефіциту ресурсів є перспективною, адже успішна реалізація кожної моделі соціально-економічного розвитку залежить від достатності та якості вхідних параметрів. Він також зазначив, що з метою забезпечення економічного зростання необхідно, аби рекомендації засідання "круглого столу" були представлені на рівні органів державного управління і, відповідно, були втілені у реальні заходи державної політики. Крім цього, І.Кульчицький наголосив на необхідності залучення науковців для розробки програм державного та регіонального розвитку.

Завідувач кафедри менеджменту Львівської комерційної академії д.е.н., проф. Ф.Хміль зазначив, що вітчизняна система державного управління суперечить базовим принципам менеджменту, оскільки система управління нижчого рівня сформульована аналогічно системі вищого рівня управління. Таким чином, відбувається дублювання повноважень і функцій органів державної влади на національному і регіональному рівнях, що суттєво гальмує подальший економічний розвиток вітчизняної економіки. Він акцентував, що держава повинна не лише контролювати процес соціально-економічного розвитку, але й брати у ньому активну участь.

Голова Львівського регіонального відділення Української державної інноваційної компанії В.Лука зазначив, що на сьогоднішній день на державному рівні прийнято дві постанови Кабінету Міністрів України, спрямовані на підтримку інноваційно-інвестиційних проектів, які передбачають фінансову підтримку у розмірі 350 млн грн та пряме фінансування кредитів у сфері енергозбереження та альтернативних джерел енергії. Також розроблена інформаційна карта для подання пропозицій щодо фінансування інноваційних проектів підприємств.

Докторант Національного інституту стратегічних досліджень к.е.н. М.Флейчук відзначила необхідність детінізації вітчизняної економіки як ключового чинника економічного зростання. У зв'язку з цим нею були запропоновані заходи державної політики у трьох напрямах: заходи детінізації політичного процесу, заходи щодо декриміналізації економіки, заходи детінізації економіки. Зокрема, вона акцентувала увагу на наступних: "амністія" лише тих капіталів, що спрямовуються в інноваційну сферу та деякі інші суспільно значущі пріоритетні сектори; запровадження податкових стимулів до нагромадження та інвестування коштів в інноваційний сектор; зменшення рівня оподаткування фізичних осіб на величину документально підтверджених коштів, витрачених на відтворення людського капіталу; застосування наявних теоретичних розробок щодо виявлення напівлегальних фінансово-промислових угруповань та ліквідація виявлених схем іллегалізації капіталу; обов'язкове обґрунтування джерел походження грошових коштів при купівлі товарів розкоші; реформування системи звітності правоохоронних органів відповідно до стандартів розвинених країн; громадський моніторинг власності державних службовців та депутатів; заборона анонімних пожертв на користь суб'єктів виборчого процесу; опублікування щорічних фінансових звітів діяльності політичних партій; запровадження прогресивного податку на нерухоме майно.

Старший науковий співробітник Регіонального філіалу НІСД у м.Львові к.філос.н. Л.Харченко звернула увагу присутніх на те, що на процес економічного розвитку держави також мають вплив такі чинники, як конфігурація політичного режиму, рівень громадянського суспільства, культура населення тощо. Важливу роль при цьому повинна відігравати регіональна еліта, яка має безпосередній вплив на формування економічної парадигми регіону та держави. Відповідно, необхідним є запровадження низки дієвих заходів, які стосуються ролі регіональної еліти у покращанні економічної ситуації загалом. Зокрема: 1) окреслення чітких орієнтирів - політичних, економічних, духовних. Визначення регіональною елітою, до якої належать політики, що обіймають ключові посади (як на регіональному, так і на загальнонаціональному рівні) і суб'єкти економіки - підприємці, керівники економічних організацій тощо, головного принципу, за яким має розвиватися регіон; 2) сприяння створенню і розвитку громадських інституцій. Відсутність громадянського суспільства як важливого фактору в системі політико-економічного розвитку значно знижує можливість економічного зростання (чинник контролю за владою з боку представників третього сектора); 3) усунення практики відвертої боротьби політико-економічних кланів за владні позиції, адже економічна і політична еліта патологічно пов'язані між собою внаслідок невідділення бізнесу від політики. Відтак стратегічні цілі економічного розвитку держави визначаються і змінюються залежно від бажань і пріоритетів лобістських сил, які мають доступ до влади; 4) децентралізація влади. На даному етапі демократичних перетворень продовжує функціонувати радянська модель керування "згори". Надання певних свобод при формуванні політико-економічної моделі регіону представникам регіональної еліти сприятиме його розвитку особливо в умовах обмеженості ресурсів; 5) покращання морально-етичних якостей представників політичної і економічної регіональної еліти: почуття відповідальності, справедливості, чесності, самокритичності, надійності. Дефект цих якостей певною мірою деструктивно впливає на формування політичного і економічного курсу, і, у кінцевому підсумку, на настрій суспільства загалом; 6) визначення системи пріоритетів різних сфер як економічного розвитку, так і суспільного життя. Відсутність такої системи призводить до слабкої обґрунтованості економічної політики, що проводиться, і до великої кількості помилкових рішень.

Науковий співробітник Регіонального філіалу НІСД у м.Львові к.е.н. Р.Москалик відзначив, що, згідно нової теорії зростання, економічний ріст спричиняється підвищенням технологічного рівня країни, а торгівля забезпечує доступ до сучасних технологічних знань, інвестицій у інновації та ширше використання імпортних проміжних товарів їхніх торговельних партнерів. У цьому контексті для стимулювання економічного зростання України необхідне: 1) проведення ліберальної торговельної політики, орієнтованої на зовнішню торгівлю з високотехнологічними країнами. Для цього необхідно розробляти двосторонні та регіональні програми торговельного та технологічного співробітництва з такими країнами; 2) стимулювання імпорту високотехнологічних товарів та послуг тарифними (зниженням митних тарифів на імпорт технологічних груп проміжних товарів) та нетарифними методами (спрощення системи сертифікації та стандартизації у науково-дослідній, проектно-конструкторській діяльності, дозвіл на переміщення фізичних осіб-іноземців для надання послуг у науково-дослідній сфері, що є сумісним з правилами СОТ, тощо); 3) створення умов для надходження технологічних трансфертів іноземних фірм; спрощення процедури реєстрації патентів, у тому числі для іноземних винахідників; встановлення вимоги до обов'язкового ліцензування патентів у країні в певних важливих для національної економіки галузях, що є сумісним з правилами СОТ.

Науковий співробітник Регіонального філіалу НІСД у м. Львові Ю.Мігущенко зауважила, що Україна є країною, в основу моделі економічного зростання якої, зважаючи на досвід інших країн, можна закласти туристичний потенціал, оскільки туристичні ресурси є значними. Проте в Україні, незважаючи на позитивну динаміку туристичних потоків, кваліфіковані кадри туристично-рекреаційного профілю, а також визнання на законодавчому рівні туризму пріоритетною галуззю, він не забезпечує значних надходжень до бюджету і недостатньо підтримується на рівні як державних, так і місцевих органів влади. Зважаючи на це, в умовах дефіциту інших видів ресурсів для реалізації ефективної моделі економічного зростання в Україні необхідно: провести тотальну інвентаризацію природно-рекреаційних та бальнеологічних ресурсів з метою їх збереження, відновлення та контролю за їх використанням; для забезпечення працевлаштування випускників спеціалізованих туристичних закладів освіти та підвищення якості туристичних послуг збільшити обов'язкову кількість працівників туристичних підприємств з 30% до 50% і внести відповідні зміни до Закону України "Про туризм" та Переліку документів для видачі ліцензії; з метою розвиту туристично-рекреаційної інфраструктури та просування українських туристичних продуктів на міжнародний туристичний ринок сприяти створенню, з використанням досвіду іноземних держав, неурядової туристичної організації, яка б здійснювала пошук інвесторів, надавала їм консультації з питань організації бізнесу в Україні, інформацію щодо існуючих інвестиційних проектів, популяризувала та рекламувала туристичні можливості України; для активізації інвестиційного процесу у туристично-рекреаційній сфері надавати пільгові кредити на будівництво та реконструкцію об'єктів туристичної інфраструктури; запропонувати відтермінування сплати податку з прибутку в разі реалізації великих інвестиційних проектів у сфері розвитку туризму та рекреації.

Науковий співробітник Регіонального філіалу НІСД у м.Львові О.Чорний зауважив, що моделювання економічного зростання в умовах дефіциту ресурсів повинно враховувати інтенсифікацію процесів інтеграції України до світового господарства. Підвищення рівня показників лібералізації економічної системи, зокрема показників відкритості для потоків капіталу, товарів та послуг, згідно теорій ендогенного росту, відчутно впливає на можливості економічного зростання. Вступ України до СОТ та поглиблення євроінтеграційного процесу полегшить доступ до ресурсів інших країн, компенсуючи їх дефіцит в Україні. У сфері поглиблення інтеграції України у світове господарство, серед важливих чинників моделювання економічного зростання слід врахувати можливість використання дешевої робочої сили різного рівня класифікації деяких країн Азії та Африки; зниження вартості та покращення якості імпортних ресурсів, викликане зниженням торгівельних бар'єрів; покращання умов для абсорбції нових технологій через збільшення обсягів торгівлі із більш розвиненими країнами. Втім, реалізація переваг глибшої інтеграції у світове господарство передбачає розробку механізмів їх застосування. Так, використання іноземної робочої сили потребує чіткої регламентації можливостей роботи та проживання громадян інших країн на території України. Лібералізація зовнішньої торгівлі повинна проводитись поряд із використанням дозволених в межах СОТ інструментів захисту національного виробника. Основна ж проблема розвитку інноваційних ресурсів країни полягає не у можливості самій створювати провідні технології, а у можливості отримання та використання, створення зворотного зв'язку між країною-споживачем та країною-джерелом цієї технології.

Науковий співробітник Регіонального філіалу НІСД у м.Львові В.Засадко запропонувала, що для розв'язання проблеми дефіциту ресурсів, зокрема фінансових і технологічних, слід використовувати можливості налагодження партнерських зв'язків із регіонами сусідніх держав, посилювати їх інтегральну конкурентоспроможність шляхом: 1) розробки і реалізації регіональних програм цільового інвестування, які передбачатимуть формування бази даних потенційних цільових іноземних інвесторів; визначення галузей, що мають конкурентні переваги, належать до секторів зростання для зовнішнього інвестування і сприяють нарощуванню потужностей господарського комплексу регіону; здійснення спільної маркетингової кампанії з прилеглими регіонами з метою формування позитивного іміджу регіону і приваблення інвесторів та 2) створення вузькоспеціалізованих проектів міжнародного, транскордонного співробітництва між інституціями прикордонних регіонів двох країн (науково-дослідними установами, бізнесовими структурами, торгово-промисловими палатами, місцевими органами державної влади) з метою розвитку інновацій, підвищення ефективності бізнесу, що дозволить підвищити привабливість регіону і скористатися знаннями та досвідом закордонних спеціалістів за нестачі вітчизняних кваліфікованих кадрів у даній місцевості.

Науковий співробітник Регіонального філіалу НІСД у м.Львові І.Куревіна звернула увагу присутніх на те, що пріоритетним напрямом забезпечення економічного зростання нашої країни є розвиток людського капіталу. Зважаючи на те, що людський капітал є обмеженим ресурсом, для якісного розвитку людського капіталу слід вжити таких заходів: 1) збільшення інвестицій в освіту, охорону здоров'я, професійну підготовку, що сприятиме реалізації здібностей людини та її участі у виробництві та розподілі благ; 2) справедливіший розподіл доходів і національного багатства, що забезпечуватиме матеріальну базу розвитку широких верств населення і протидіятиме концентрації ресурсів у нечисленних груп; 3) збалансованість соціальних витрат та зміцнення економічної бази соціальної сфери.

Науковий співробітник Регіонального філіалу НІСД у м.Львові З.Гудзій наголосив, що для того, аби запропонувати адекватну модель економічного зростання для України в умовах дефіциту ресурсів, в першу чергу, варто визначити, які обмеження доцільно враховувати при побудові даної моделі. Для цього потрібно виділити пріоритетні сфери розвитку країни. Однією з основних рушійних сил економіки держави є розвиток підприємництва. За даних умов у сфері великого та малого бізнесу простежується недостатність фінансових ресурсів та низька якість людського капіталу. Вихід українських фірм на зовнішні ринки капіталів та розміщення акцій на фондових ринках розвинених країн світу дасть змогу вітчизняним підприємствам розширювати свій бізнес за рахунок вкладів інвесторів та значно підвищити професіоналізм працівників у зв'язку із зміною конкурентного середовища.

Менеджер відділу міжнародних зв'язків і стратегічного розвитку І.Польова відзначила, що значною мірою стримують економічне зростання держави відсутність стратегії залучення та комплексного використання інвестиційних ресурсів та їх ефективного перерозподілу. У зв'язку з цим видається доцільним реалізувати модель комплексного залучення інвестиційних ресурсів шляхом здійснення вдало структурованої та цілеспрямованої маркетингової політики, демонстрації позитивного досвіду реалізації інвестиційних проектів у відповідних галузях економіки. Йдеться, насамперед, про створення виваженої комплексної стратегії залучення коштів іноземних та внутрішніх інвесторів у ті галузі, які є визначальними для забезпечення економічного зростання економіки, а не у ті сфери, де відбувається найшвидший обмін ресурсів, висока дохідність і які, завдяки цьому, часто приваблюють короткостроковий спекулятивний капітал. Україну доцільно позиціонувати на ринку інвестиційних ресурсів як країну сприятливого інвестиційного клімату.

Аспірантка Львівської комерційної академії Г.Антонюк зауважила, що економічне зростання в агропромисловому комплексі України за умови обмеженості ресурсів (в першу чергу фінансових, паливно-енергетичних, людських) потребує проведення виваженої інвестиційно-інноваційної політики, яка повинна включати здійснення таких заходів: 1) підвищення інвестиційної привабливості сільськогосподарської галузі. З метою залучення іноземних інвестицій необхідно розробити і запровадити спеціалізовану інформаційну систему для іноземних партнерів щодо налагодження ділових зв'язків, яка має передбачати й інформаційний супровід вже встановлених контактів; 2) стимулювання розвитку територіально-виробничих та агротехнічних комплексів виробництва, переробки та реалізації сільськогосподарської продукції, наукового обслуговування сільськогосподарських виробництв. Це дозволить акумулювати обмежені фінансові активи агропідприємств і спрямувати їх на розробку і впровадження нових технологій у сфері сільського господарства, а також переробної та харчової галузей промисловості; 3) запровадження сучасних екологобезпечних і ресурсозберігаючих методів і засобів вирощування сільськогосподарської сировини, її безвтратного зберігання та комплексної переробки й організації збуту продукції; 4) використання на агропромислових підприємствах методів комплексної переробки вторинної сировини та відходів; 5) забезпечення фінансово-кредитного сприяння сільськогосподарським виробникам шляхом зниження плати за користування кредитами (до 5 % річних без урахування рівня інфляції).

Аспірантка Національного інституту стратегічних досліджень У.Ткачук наголосила, що потенціал церкви, її авторитет у суспільстві, довіра до неї громадян дає підставу до ширшого залучення основних церков в Україні до вирішення проблем соціально-економічного розвитку, розробки моделей регіонального розвитку, моделей економічного зростання держави. Зважаючи на обмеженість (кількісну та якісну) ресурсів в Україні (природних, фінансових, людських), при розробці та впровадженні моделі економічного зростання необхідно враховувати інші чинники, серед яких важливими є морально-духовні. Якість людського капіталу, який є основою економічного розвитку, безпосередньо залежить від середовища, в якому він розвивається. Вплив на моральне і духовне здоров'я молоді, формування морально-етичних принципів громадян України та їхньої активної громадянської позиції, відповідального ставлення до своїх професійних обов'язків - сфери, в яких діяльність церкви могла б дати позитивні результати (як при самостійній діяльності церкви та її інституцій, так і при співпраці з державними органами у відповідних сферах).

Аспірантка Національного інституту стратегічних досліджень О.Мокій відзначила важливу роль новітніх екологобезпечних технологій та інновацій у сучасній моделі економічного зростання, що зумовлено тим, що науково-технічні знання повинні стати стратегічним ресурсом як країни, так і окремо взятого регіону, корпорації чи фірми. Проте технології, що формуються, мають не лише позитивно впливати на розвиток промисловості та сприяти економічному зростанню, а й бути соціально спрямованими за екологічними, медичними, просвітницькими та іншими критеріями. Побудова ефективної моделі економічного зростання має полягати у створенні відповідної національної інноваційної системи (що формуватиметься на основі взаємозв'язків регіональних систем), основаної на співпраці між промисловістю, науково-дослідними установами, освітніми закладами та органами влади, що відповідають за технологічний розвиток суспільства.

Аспірантка Національного інституту стратегічних досліджень Н.Федоришин зауважила, що в умовах обмеження внутрішніх ресурсів для економічного зростання доцільним видається використання переваг від зовнішньоекономічної інтеграції, тобто використання усіх можливостей та усіх факторів, що ґрунтуються на спільних інтересах, для розвитку співробітництва. Причому у сучасних умовах уповільнення євроінтеграційного процесу під інтеграцією повинна розумітися комплексна система різних форм міжнародного співробітництва держав та їх суб'єктів у різних галузях господарства з метою реалізації спільних інтересів. У результаті такої моделі інтеграції (так звана секторально-регіональна модель) можна досягти таких позитивних ефектів, як: 1) покращання двох із чотирьох факторів виробництва, а саме: якості трудових та технологічних ресурсів; 2) підвищення продуктивності та конкурентоспроможності секторів, галузей та підприємств, що інтегруються; 3) акумулювання зарубіжних інвестицій у секторах та галузях, які найбільше потребують фінансових ресурсів.

Заступник начальника головного управління економіки Львівської ОДА В.Голуб погодився із попередніми доповідачами, що прийнята Стратегія розвитку Львівської області до 2015 року не є ідеальною, проте відзначив, що вона постійно вдосконалюється іншими допоміжними документами, які відповідають сучасним вимогам і змінам у суспільно-економічному середовищі. Крім того, розробляються і середньострокові стратегії розвитку регіону, зокрема, із такою Стратегією розвитку до 2011 р. громадськість уже може ознайомитися на інтернет-сторінці Львівської ОДА. Він запевнив учасників засідання "круглого столу", що їх ідеї та пропозиції знайдуть своє відображення у програмних документах розвитку Львівщини.