Високо оцінюючи представлену нам сьогодні роботу, за загальною редакцією Жаліло Я.А., хотілось би зазначити, що вона є необхідною і вчасною. Хоча, як уже зазначалося професорами Кваснюком Б.Є. і Варналієм З.С., українськими дослідниками вже опубліковані ґрунтовні дослідження, або готуються до друку.

Разом з тим, хотілось би зазначити, що виходячи з самого визначення у "Сучасному економічному словнику" конкуренції - як цивілізованої, легалізованої форми боротьби за існування та як одного з найбільш дієвих механізмів відбору та регулювання у ринковій економіці, можна побачити, що йдеться про легалізовану форму боротьби за найповнішу реалізацію власних інтересів. Така боротьба відбувається з метою отримання прибутку і, власне, для самого існування суб'єкта підприємницької діяльності. Отже, конкуренція є тим самим інструментом без якого неможливе існування ринкового механізму. Проводячи паралель мети підприємницької діяльності легально діючих економічних суб'єктів і таких, що знаходяться у "тіні", потрібно сказати, що вони тотожні. Тобто суб'єкти економічної діяльності, виходячи у "тінь", прагнуть отримати надприбутки, також використовують конкуренцію. Цим ще раз підтверджується тотожність механізмів існування як легальної так і тіньової економіки, а отже, об'єктивний характер існування тіньової економіки.

Закони ринку у трансформаційному суспільстві якщо і діють, то тільки у зовсім обмежених просторах і часових межах. Трансформаційна економіка "розбита" на фрагменти, перегороджена неекономічними бар'єрами бюрократичного і кримінального тиску, які обмежені короткостроковими операціями. Суспільство принципово нестабільне у тій мірі, в якій воно трансформаційне. Тому в умовах господарювання корпоративно-монополістичного регулювання, що притаманне трансформаційній економіці, складається дуже специфічна конкуренція, у якій провідна роль належить кланово-корпоративним групам - своєрідним суб'єктам, відмінних за моделлю особистої поведінки від традиційного раціонального підприємця, що стикаються між собою, як зазначав Гоббс, у "війні проти усіх".

Ці відмінності стосуються генези інтересів, моделі поведінки суб'єктів економічної діяльності тощо. Що стосується економічної поведінки, то вона представлена неекономічною конкуренцією у переплетінні з патерналізмом і клановістю, своєрідним корпоративно-бюрократичним партнерством. Тому головними чинниками конкуренції у трансформаційній економіці стають не витрати і ціна, а рівень і обсяг корпоративної влади та контролю за ринком, виробництвом і соціальними процесами, статус підприємства, наближення до ресурсів, ступінь особистої унії з державним апаратом, а в певних сферах - корупція і пряме насилля.

Крім того корпоративна конкуренція поєднується з патерналістською опікою по відношенню до робочої сили, споживачам, соціальним об'єктам і клановим партнерством такими своєрідними "надмонополіями" напівдержавного характеру. Тобто це об'єднання, що представлені сильними лобі у державних структурах. Взаємодія кланово-корпоративних структур трансформаційних економік будується на підставі переплетіння складної системи. До якої можна віднести неформальні стосунки. Вони проявляються через особисті зв'язки, домовленості, змови про розподіл ринків та сфер впливу, а також рекет, підкуп, шантаж тощо. Тому ринкова конкуренція, що виникає у трансформаційних економіках, є не стільки недосконалою, скільки деформованою. По суті це - не тільки гра стихійних сил, де перемагає той у кого витрати нижчі, а якість вище, скільки це - боротьба сил локального регулювання. Кожний з кланів, подібно до монополій, прагне регулювати не лише ринок, але й впливати на відносини з державою, використовуючи неекономічні методи тиску і т.ін.

За неофіційними даними, 2/3 часу вищі українські менеджери витрачають на так звані "розмови-домовленості" з державними чиновниками; решту часу ділять на неформальні - кланові зустрічі і, власне - на сам бізнес. За таких умов перемагає не конкурентоспроможний клан, а найсильніший. Тому дуже важливо уточнити вплив тіньової економіки на режим конкуренції у трансформаційних економіках.

Враховуючи те, що тіньова економіка майже невитратна або маловитратна внаслідок перекладання витрат на легальну економічну діяльність, можна говорити про спотворення нею легального конкурентного середовища. Виходить, що продукція тіньової економіки є конкурентоспроможною до виробленої легально як на внутрішньому так і на зовнішньому ринках. Наслідками такого стану є відносна дороговизна легальної продукції, а отже - звуження відтворювальної основи виробництва, дефіцит обігових коштів і т. ін, пов'язане з цими процесами. За таких обставин продукція тіньового виробництва, стаючи конкурентоспроможною, має високу ліквідність за рахунок встановлення низьких цін - навіть нижчих за собівартість легально виробленої. Виходить, що продаж такої продукції може порушувати ринкову рівновагу не лише на національному, але й на світовому ринках.

Прикладом порушень такої рівноваги на світових ринках може бути експорт українського чорного металу, що продавався за демпінговими цінами. Тому уряди таких країн, як Росія, Індія, США змушені були вводити антидемпінгові заходи проти України.

Специфічною рисою тіньової економіки у трансформаційних країнах є легальність створюваної продукції, але - позалегальність потрапляння її в обіг. Результатом такого стану є ситуація за якої виробники, що діють легально, виробляють заздалегідь неконкурентоспроможну продукцію, компенсуючи втрати доходів від такої нерентабельної діяльності за рахунок продажу неврахованої офіційною статистикою продукції. Вона і стає надприбутковою. Таким чином і відбувається перерозподіл прибутку - між легальним і тіньовим секторами економіки.

Беручи до уваги висловлення перуанського економіста Е. де Сото про те, що легальна економіка країн, що розвиваються, має "меркантилістські пута" в той час як тіньовики, займаючись приватним господарством на конкурентних засадах, створюють суто демократичні умови ведення господарювання, можна підтвердити, що це дійсно так. В Україні, де відсутнє нормальне інституційне середовище, яке б створювало умови для ефективної економічної діяльності у легальній сфері, заборони і обмеження з боку держави не сприяють створенню конкурентного середовища легальним виробникам. Виходить, що у легальній сфері невигідно працювати. Мало того, держава також виступає в якості суб'єкта тіньової економічної діяльності. Це підтверджується непрозорістю прийняття нею рішень, що стосуються забезпечення життєдіяльності населення, а також їхньої підприємницької діяльності. Крім того, в Україні лише створюється той ринковий механізм, який стимулював би реалізацію економічного інтересу через конкурентні переваги легальної економічної діяльності. До такого механізму можна віднести: законодавчу базу, яка б стимулювала виробників до задоволення власних інтересів через виникнення у легальному секторі економіки конкуренції, яка б примушувала їх використовувати новітні технології, інтелектуальні винаходи з метою удосконалення виробництва; своєчасно сплачувати податки, забезпечуючи стабільне наповнення доходної частини бюджету; а найманих працівників - ефективніше працювати, створюючи конкурентоспроможний товар.

Сучасне тіньове виробництво використовує, в основному, не капітальні ресурси, а трудові. Тобто, в тіньовій економіці використовується переважно людській і інтелектуальний капітал, а не фізичний капітал. Користуючись таким капіталом, а це робиться завдяки використанню легально існуючого основного капіталу (обладнання, верстати тощо), тіньові виробники, економлять на обов'язкових платежах державі, приховуючи суми виплачуваних коштів у вигляді заробітної плати "у конвертах". Створена таким чином продукція має набагато нижчі витрати виробництва, а отже, неформальні виробники економлять на витратах "підпорядкування чинному законодавству" - не платять податків і різних видів обов'язкових платежів і т.ін. Тим самим, отримуючи низькі ціни і якісний товар, вони успішно конкурують на ринках.