Кілька реплік. Перша - щодо грошей. На закупівлю книжок Міністерство культури витрачає близько 20 млн грн щорічно. Є перелік книжок (без зазначення видавницв, накладу і ціни). Було сказано, що бібліотекарі не можуть популяризувати сучасну українську книгу, але у той же час є питання щодо критеріїв відбору. Ось я продивився перелік книг, для дорослих та юнацтва, придбаних для публічних бібліотек України у 2005 році. На жаль, дійсно жодної книги, яка, наприклад, була відзначена Форумі видавців, на "Книжці року". Тобто тут дійсно є проблема, є необхідність діалогу державної структури з громадськістю для використання потужного експертного потенціалу, зібраного на "Книжці року". Це і викладачі, і автори, які є популярними не лише в Україні, а й за кордоном.
Звернуся до соціологічних даних. Відвідування бібліотек. Ці цифри, власне, й можуть бути тими індикаторами, що їх, сподіваюсь, ми зрештою виробимо щодо асортименту продукції тощо. На жаль, з 1994 до 2005 року спостерігається від'ємна динаміка відвідування бібліотек - від 7,2 у 1994 році до 5,5 у 2005 році. Тобто тут є багато питань щодо якості тих акцій, які проводяться бібліотеками самотужки.
З психологічної точки зору їх можна зрозуміти - ці люди дуже великі ентузіасти, віддані, їх треба підтримати, вони соціально незахищені (і дуже великою є проблема, щоб вони почували себе впевненіше). Але є інші речі, які стосуються, скажімо, залучення креативу і налагодження того експертного діалогу, тобто використання потенціалу експертної спільноти, яка в нас є в Україні. Тут якраз бібліотеки могли б якраз виконувати зовсім іншу роль, особливо у віддалених від центру містах та містечках. Вони могли б стати потужними центрами культури в широкому розумінні цього слова.