Пані Олександро, я і продовжу, і дещо заперечу ваші вислови. По-перше, про те, що не знаю, до кого звертатися. Вчителі і бібліотекарі - це дуже специфічна категорія людей. Я думаю, що ми зможемо зрушити справу власними силами: ви - своїми, ми - своїми, і таких громадських організацій, які це роблять, чимало: це і "Книжка року", і Форум, і Асоціація тощо. Якщо ми будемо об'єднуватися довкола нашої ідеї, то вона потроху зрушиться. Сподіватися на державу ми можемо тільки в двох моментах, а, може, не сподіватися, а на неї тиснути: це створення нормального інформаційного обслуговування книжкового ринку, а саме створення телевізійних програм на кількох провідних каналах, де інформація про стан книжкового ринку, нові книжки і зустрічі з провідними літераторами будуть постійними і в прайм-тайм. По-друге, реклама книжки, підкреслюю української книжки, і читання, вони мусять йти в парі, на законодавчому рівні затвердитися як соціальна реклама. Це моя така моя думка.