Дякую. Я теж хотів би виголосити маленьку репліку. Навіть дві.

Спочатку відносно бібліотек і бібліотекарів. Як у класичному фільмі писав Сталін своєму лондонському колезі, а что касается наших информаторов, то они проверены нами неоднократно. У нас, в інституті, невелика бібліотека, але прекрасна. Наші бібліотечні працівники відстежують через різні джерела цікаву інформацію і нагадують нам, що треба виписати і купити. Це маленький приклад, але він свідчить про те, що не лише у парламентській бібліотеці може бути все гаразд.

Друге. Відносно вивчення передового досвіду. Звичайно, передовий досвід треба вивчати у тих країнах, які просунулися і які можуть бути прикладом. Але ж є блискучий передовий досвід і у нас в Україні.

Я свого часу брав участь у програмі "Трансформація сучасної гуманітарної науки в Україні" - це друга половина 90-х років. Це було кілька сотень підручників, але я пам'ятаю, як вчителі хапалися за ці книжки, як чекали на них. Так, як зараз чекають, наприклад, філософи, чергових перекладів класики світової філософської думки.

Коли я вів магістерські групи в Києво-Могилянській Академії, то із здивуванням почав фіксувати, що магістри не вміють працювати з книгою. Потім дійшов висновку, що причина у тому, що їм часто-густо немає з чим працювати. Якщо перекладна гуманітарна література ще інколи з'являється, то природничою складніше. Скажімо за радянських часів, коли видавництво "Мир" фактично синхронно з виходом оригіналу друкувало російської мовою переклади праць провідних фахівців з хімії, біології, геології тощо.