25 травня 2006 року у конференц-залі НІСД відбувся "круглий стіл" на тему "Стратегія розвитку української книжкової справи - від раритету до конкурентоспроможного культурного продукту". В його роботі взяли участь видавці, експерти і менеджери книжкової справи, письменники, бібліотекарі.
Список учасників.

Відкрив засідання "круглого столу" директор НІСД Ю.Г.РУБАН, наголосивши у вступному слові на стратегічних вимірах української книжкової справи і запросивши екпертів активніше долучатися до вирішення її проблем.

Перший заступник директра НІСД О.С.ВЛАСЮК повідомив учасникам "круглого столу", що програмою заходу передбачено виголошеня кількох ключових доповідей, навколо яких має розгорнутися дискусія, надавши слово старшому консультанту відділу етнополітики Миколі Скибі.

МИКОЛА СКИБА презентував аналітичний матеріал, підготований зусиллями співробітників відділу етнополітики, закцентувавши увагу на кількох проблемних зонах взаємодії між акторами книжкової сфери. Доповідачем було обгрунтовано необхідність капіталізації видавничої галузі і системи книгорозповсюдження, запропоновано можливі шляхи і напрямки цього процесу.

Проблему насичення книжкової галузі обіговими коштами було порушено і Президентом Української асоціації видавців і книгорозповсюджувачів ОЛЕКСАНДРОМ АФОНІНИМ. Однак для цього на думку доповідача потрібна державна воля і усвідомлення політиками визначальноїсуспільної ролі книжки. Крім тоого будь яким заходам має передувати ретельний моніторинг книжкового ринку і грунтовні соціологічні досдідження.

Своє власне дослідження книжкового ринку України презентував директор продюсорської агенції "Зелений пес" ВІТАЛІЙ КАПРАНОВ. Він вважає, що українська книжка нані потребує захисту на внутрішньому ринку шляхом квотування російської друкованої продукції. Учасниками "круглого столу" було запропоновано проект Закону України "Про державне регулювання імпорту, захист прав спожівачів на ринку друкованої продукції України".

Менеджерка програм МФ "Відродження" ІРИНА КУЧМА зауважила, у взаєминах між суб'єктами книговидавничого процесу держава має бути кооординатором, але не брати на себе менеджерських функцій.

Про важливість програм заохочення читання і про труднощі їх впровадження в Україні - зокрема через інерцію освітянської спільноти йшлося у виступі Президента ГО "Форум видавців" ОЛЕКСАНДРИ КОВАЛЬ.

Після цього учасники "круглого столу" перейшли до обговорення проблем, озвучених доповідачами і висвітлених в аналітичних матеріалах.

ГАЛИНА РОДІНА, директор рейтингової агенції "Еліт-Профі": створення нормального інформаційного обслуговування книжкового ринку…".

ІРИНА ШЕВЧЕНКО, начальник відділу бібліотек Міністерства культури і туризму України: "…бібліотеки змушені популяризувати ті книги, які в них є".

ГАЛИНА РОДІНА: "я вважаю, що у державних установ, які порядкують бюджетними грошима щодо наповнення бібліотек і, особливо, обслуговування міжнародних ярмарків, треба відібрати ці гроші і віддати їх громадським організаціям".

МИКОЛА СКИБА: "…є проблема, діалогу державної структури з громадськістю для використання потужного експертного потенціалу…".

КОСТЯНТИН РОДИК, головний редактор часопису "Книжник-review": "… не бачу сьогодні, доцільності збереження Державного комітету телебачення та радіомовлення в тому вигляді, в якому він на сьогодні існує. Жодної допомоги книжковому ринку з того немає. А якщо немає, а гроші бюджетні при цьому витрачаються, то тільки шкода."

ВІТАЛІЙ КАПРАНОВ: "… історія із закупівлею завжди буде конфліктною… будь-який конкурс, в Україні принаймні, це завжди підозра в корупції.

ВАЛЕНТИН КРИСАЧЕНКО: "Якщо перекладна гуманітарна література ще інколи з'являється, то природничою складніше…".

ДМИТРО СТУС, головний редактор часопису "Київська русь": "… проблема досвіду виживання і відсутності стратегічної програми, моделі розвитку, якої з першого року незалежності просто не існувало. Сьогодні ми пожинаємо плоди цього. Тому треба просто шукати шлях компромісів, шукати можливості порозуміння, напрацьовувати відповідні методи гравців цього поля, щоб принаймні зробити мінімальним емоційний бар'єр, тому що на емоційному рівні сьогодні вирішити вже нічого не вдасться. Сьогодні потрібний механізм, а там байдуже, з чого починати".

ВІТАЛІЙ КАПРАНОВ: "Я не торкався докладно механізмів квот у законі, я бачу, що дарма, тому що існує момент нерозуміння. Квота не є заборона. Квота - це дозвіл. Дозвіл на ввезення."

ГАЛИНА РОДІНА: "… про довіру і недовіру.. У рейтингів, принаймні "Книзі року" механізм прозорий. Принаймні ви можете закинути будь-якому експерту, і спитати: "А де прозорість механізму розподілу грошей на закупівлю бібліотек у державних установах?"

ВІТАЛІЙ КАПРАНОВ: "… цього року книжкою року стала книжка "Україна - козацька держава", яка коштує 2000 гривень і яку, очевидно, треба закупити в кожну бібліотеку."

ГАЛИНА РОДІНА: "Про кожну бібліотеку взагалі на йдеться. Йдеться про центральні бібліотеки. І така книжка в бібліотеках мусить бути".

ІРИНА ШЕВЧЕНКО: "… ментальність, чи свідомість бібліотекарів, окремі державні програми закупівель - це не ті визначальні чинники, які є стратегічними для розвитку книжкової справи в Україні взагалі".

КОСТЯНТИН РОДИК: "…ті видавництва, які видають підручники - це найкрупніші гравці й цей ринок найбільше закритий і пробитися туди взагалі нікому збоку неможливо".

НАТАЛІЯ ПЕТРОВА, заступник генерального директора ДНУ "Книжкова палата України": "… можливо варто повернутися до фіксованої ціни на книжку, як це було за радянських часів."

ОЛЕКСАНДРА КОВАЛЬ: "У цій аудиторії так само, як і у всіх інших, де ми проводили обговорення своїх проблем вже неодноразово, дуже чітко видно, що частина дискутантів хочуть жити у Західній Європі, тобто в ринковій економіці, а частина - в Радянському Союзі. [про квотування]…видавнича галузь схожа на складно переплетений клубок, і починаючи тягнути (вирішувати) одну проблему, ми неминуче витягуємо на поверхню й іншу. Наприклад, я бачу проблему, коли буде введено квотування і, справді, тут будуть видавати і друкувати більше російських видань".

ВІТАЛІЙ КАПРАНОВ: "Якщо вже згадали проект, запропонованого нами Закону. Є стаття 4 спеціально для цього в ньому, в якому передбачено, що не менше 40 % має бути видано державною мовою, якщо ця книжка призначена для розповсюдження на всій території України."

Підведення підсумків:

МИКОЛА СКИБА:

Вважаю, що те, про що сказала пані Олександра Коваль в останньому виступі, є дуже важливим і я би пропонував учасникам "круглого столу", дійсно, подумати над тими позиціями, які можуть бути сформульовані як стратегічні цілі. Їх не може бути багато. Безперечно основні показники це обсяг накладів, кількість найменувань, рівень читання, тобто скільки людей у вибірці надають перевагу читанню серед інших форм проведення вільного часу. Це і перелік найменувань - важливо простежити: відбувається звуження тих чи інших тематичних ніш, чи, навпаки, розширення. Особливо потрібно відстежувати позиції по літературі, яка сприяє процесам осмислення біжучого часу і засвоєнню сучасної картини світу, це модерна історія або новітня історія, це науково-популярна література. Тобто, якщо відбудетться розширення згаданих ніш, це можна буде вважати позитивною ознакою. Якщо немає категоричних заперечень висновків, наведених в аналітичному матеріалі, то наступним кроком має бути їх доопрацювання, оптимізація і переведення в інструментальну площину.

ОЛЕКСАНДРА КОВАЛЬ:

Хочу сказати, що в даний час слід зосередитися на трьох принципових позиціях: передусім - розробка якихось механізмів кредитування наших видавців, бо ті, хто вже прийшов в Україну, наприклад, з Росії, ті таких проблем не мають. В них є такі кошти, що нам й не снилося. Механізми під заставу авторських прав чи в обігу якихось книжок.

Друге. Я підтримую ліквідацію тендерів на закупівлю книжок для бібліотек для вітчизняного виробника, бо це дуже важливо.

І третє. Тарифи на пересилку мають бути підвищені. І з цим нам треба не згоджуватися. Дякую.

ВАЛЕНТИН КРИСАЧЕНКО:

Дякую. Отже, завершуємо. Від імені Інституту я хочу щиро подякувати всім учасникам нашого "круглого столу" за те, що ми зібралися тут разом. Зібрала нас тут турбота про українську книжку, навіть біль за цей світ нашого життя. Зайвим нам самим собі нагадувати, що книжка була чи не найбільшим винаходом в історії людства. Якщо, скажімо, до книжки назвемо такий період, як форми культури, феномен культури, досвід передавався від покоління до покоління, від батька до дітей, чужі надбання інколи свідомо, інколи випадково засвоювали, то книжка у широкому розумінні як форма культури зробила потенційно доступними надбання всієї цивілізації для кожного громадянина планети Земля теоретично, а зараз і практично через створення всесвітньої "павутини". Інакше кажучи, викинь книжку - і нам знову доведеться обробляти камінь для виготовлення знаряддя праці, тобто спиратися лише на власний досвід. І тому, звичайно, український громадянин повинен мати повноцінний доступ і до світової культури, і до своєї власної культури, причому в контексті збереження власної ідентичності: і культурної, і мовної, і політичної. Це і є стратегія. А те, що говорила пані Ірина, для нас є зрозумілим, що справа має бути змінена, змінена на краще. І тому зараз головне - це пошук тих шляхів, механізмів для того, щоб зробити українську книжку конкурентною, потрібною, зробити ринок і багатим, і різноманітним. Хоча тут є й інша проблема, що випливає із стану нашого суспільства - економічна. Чи зможе кожний придбати книжку? Бо рівень прибутків і цінові показники не завжди між собою співмірні. Але це вже справа економічного і соціального поступу нашої держави.