25 березня 2008 року в конференц-залі Національного інституту стратегічних досліджень відбулось засідання круглого столу "100 днів українського уряду: успіхи, проблеми, перспективи".
100 ДНІВ УКРАЇНСЬКОГО УРЯДУ: УСПІХИ, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ
(інформаційний огляд)
25 березня 2008 року в конференц-залі Національного інституту стратегічних досліджень відбулось засідання круглого столу "100 днів українського уряду: успіхи, проблеми, перспективи".
Повний текст матеріалів круглого столу "100 днів українського уряду: успіхи, проблеми, перспективи" (pdf).
В обговоренні взяли участь співробітники наукових та аналітичних установ, органів державної влади, міжнародних організацій, представники бізнесу, засобів масової інформації.
Засідання відкрив директор Національного інституту стратегічних досліджень Юрій Рубан.
Він наголосив на важливості обговорення в експертному середовищі "медового місяця" перших 100 днів діяльності уряду Ю. Тимошенко. Неоднозначність оцінок дій уряду в економічній сфері привертає особливу увагу. Експертам слід не лише звертати увагу на вже здійснені кроки, але й аналізувати, яку економічну перспективу відкриває для України діяльність уряду.
Представляючи аналітичну доповідь, підготовлену інститутом, завідувач відділу економічної та соціальної стратегії НІСД, Президент Центру антикризових досліджень Ярослав Жаліло наголосив на тому, що позитивні макроекономічні підсумки січня-лютого 2008 р. не можуть вважатися результатом діяльності нинішнього уряду. Перші 100 днів роботи уряду Ю. Тимошенко слід розглядати насамперед як етап визначення кола завдань та викликів, які постають перед урядовою політикою, та формування механізмів забезпечення максимальної дієвості цієї політики. Відтак найважливішим досягненням уряду Ю. Тимошенко стала підготовка програми його діяльності. Попри притаманні їй значні недоліки, Програма дозволяє стверджувати про усвідомлення урядом повноти комплексу проблем, які потребують вирішення, а також сприяє послабленню негативних очікувань щодо ймовірних несприятливих урядових рішень у сфері економічної політики.
Водночас, як наголосив Я. Жаліло, головним викликом українській економіці в аналізованому періоді стало утримання високих темпів інфляції. Попри те, що інфляція насамперед є наслідком значних системних суперечностей та диспропорцій, нинішній уряду також вніс свій вклад у її підтримання. По-перше, через продовження експансійної фіскальної політики, по-друге - через підживлення інфляційних очікувань непродуманими діями і заявами щодо обсягів та темпів збільшення бюджетних видатків. При цьому урядом досі не вживалось активних практичних дій в антиінфляційній сфері.
Головним реальним пріоритетом діяльності Уряду протягом перших 100 днів його діяльності є, на думку Я. Жаліла, прийняття рішень у сфері соціальної політики. Проте соціальна політика уряду залишається екстенсивною - орієнтованою на кількісне підвищення розмірів соціальних виплат. Реалізацію завдань якісного структурного удосконалення соціальної сфери з метою підвищення ефективності соціальних видатків поки що не розпочато.
Відтак на сучасному етапі перед урядом постає двоєдине завдання: послаблення дії по-точних ризиків та диспропорцій соціально-економічного розвитку - й забезпечення стабільного соціально орієнтованого розвитку національної економіки у довгостроковій перспективі. Це вимагає чіткого узгодження короткострокових антикризових дій із стратегічними орієнти-рами, визначеними Програмою діяльності КМУ.
Доповідь НІСД "100 днів українського уряду: успіхи, проблеми, перспективи" .
Член правління, Виконавчий директор з економічних питань Національного банку України Ігор Шумило піддав сумніву думку про те, що сама собою наявність Програми діяльності може розглядатися як позитивний результат роботи уряду. Не менш важливим є те, яким чином ця програма впливає на очікування суб'єктів ринку, наскільки чітко вона дозволяє прогнозувати майбутню економічну політику. Зокрема, прийняття насиченого інфляційними чинниками Держбюджету-2008 до затвердження Програми діяльності уряду, посилило невизначеність та інфляційні очікування.
В умовах посилення ваги зовнішніх чинників впливу на національний економічний розвиток високі кредитні ризики України, відображені міжнародними рейтинговими агенціями, що ведуть до здорожчання зовнішніх кредитних ресурсів, наголосив І. Шумило, є ціною невизначеності у сфері економічної політики.
Керівник Групи радників Національного банку України Валерій Литвицький звернув увагу присутніх на те, що 100 днів є недостатнім терміном, щоб дати змогу оцінювати ефективність роботи уряду. Надто сильним залишається вплив успадкованих чинників, причому як позитивних, так і негативних. На жаль, уряд невиправдано артикулює негативний спадок, ігноруючи позитивний: курсову стабільність, високу інвестиційну динаміку, "розігрітий" споживчий попит.
Серед негативних результатів діяльності уряду В. Литвицький назвав: очікувані корективи до Держбюджету, політичні заяви, які дестабілізували очікування, зволікання в приватизаційних процесах, невиразність антиінфляційних заходів, створення штучного профіциту, зволікання з вирішенням питання щодо експорту зерна тощо. Позитивними результатами при цьому є: успішне виконання бюджету, зменшення боргового навантаження, відсутність потреби в надмірному втручанні у валютний ринок, адекватна політика мобілізації ліквідності (що, втім, є результатом діяльності НБУ), прийняття програми діяльності, посилення передбачуваності в газовій сфері, висхідна динаміка у більшості галузей про-мисловості, збереження інвестиційного потенціал, прискорення темпів зростання доходів та ін. На думку В. Литвицького, злагоджені дії уряду і НБУ спроможні утримати інфляцію щонайменше на рівні, нижчому від показника 2007 року, а при успішних діях - і дотриматись запланованого "однозначного" орієнтиру.
Заступник керівника Головної служби соціально-економічного розвитку Секретаріату Президента України Анатолій Зрібняк присвятив свій виступ головним під-сумкам роботи уряду протягом перших 100 днів його діяльності та аналізу прийнятих урядових рішень На його думку, позитивним результатом діяльності є схвалення урядом Програми своєї діяльності. Попри значні зауваження до змісту цієї програми, важливим є те, що Уряд проголосив нею свої стратегічні орієнтири. Уряд провів антикорупційну експертизу і перегляд низки нормативних актів. Високим є рівень виконання Державного бюджету. Триває позитивна тенденція випереджаючого зростання в промисловості. Є зрушення на краще в соціальній сфері, пенсійній політиці.
Серед проблемних питань в роботі уряду А. Зрібняк відзначив: недостатню конкретність у термінах виконання завдань, визначених програмою, не враховано низку завдань, передбачених указами Президента України, відбувається зростання заборгованості з відшкодування ПДВ. Не затверджено фінансові плани державних підприємств. Уповільнюється темп приросту ВВП, промисловості. Чи не найсерйознішою проблемою є високі темпи зростання споживчих цін. Затягнулася робота уряду над програмою антиінфляційних заходів, серед заходів надмірною є частка адміністративних. Збільшуються обсяги імпорту готових нафтопродуктів, що веде до імпорту інфляції. Створено додаткові проблеми у зв'язку з допуском на внутрішній ринок російського АТ "Газпром" тощо.
Директор Інституту глобальних стратегій Вадим Карасьов вказав на відсутність у діяльності уряду єдиного стратегічного стрижня. Зокрема, попередній уряд, очолюваний В. Януковичем, мав орієнтирами макростабілізацію та формування неоіндустріальної моделі розвитку. Ключова ідея уряду Ю. Тимошенко незрозуміла. Як незрозуміла й сама суть "україського прориву", замість якого, зазначив В. Карасьов, спостерігаються "пориви" уряду здебільшого у сфері соціальної політики. При цьому створюється враження розбіжності завдань уряду і особисто прем'єр-міністра. Завданням, яке ставить перед собою Ю. Тимошенко, полягає у формуванні свого роду "контракту з елітою", яку на відміну від електорату, прихильність якого здобуто закликами соціального характеру, цікавить насамперед реформаційна діяльність уряду. Відтак створюється колізія, за якої, здобувши "контракт з елітою", Ю. Тимошенко ризикує втратити "контракт з електоратом".
Народний депутат України Ірина Акімова погодилася з думкою про те, що за 100 днів роботи зробити помітні практичні результати досить важно. Вона запропонувала оцінювати діяльність уряду за двома критеріями: чи виконуються передвиборні обіцянки, і чи може уряд запропонувати основи стабільного економічного зростання. На думку І. Акімової, уряд не виконав обіцянок: щодо компенсації знецінених заощаджень (компенсується лише 8 % загальної заборгованості), щодо різкого зростання доходів населення. В політиці уряду, наголосила вона, переважає екстремальний соціальний популізм, в якому "тонуть" окремі вірні кроки. Розвивається використання адміністративних методів регулювання в економічній сфері. Погіршується інвестиційний клімат: посилюється податковий тиск, накопичується заборгованість з відшкодування ПДВ. Посилюється відрив динаміки реальних доходів від динаміки ВВП, що посилює інфляційні тенденції. В структурі доходів зростає частка соціальних трансфертів. Все це не закладає підвалин для стабільного економічного зростання. Таке становище веде до "втоми" електорати від невиконаних обіцянок, що спонукає до пошуку "твердої руки". Це, наголосила І. Акімова, створює ризики для демократії в Україні.
Як відзначив директор Центру прикладних політичних досліджень "Пента" Володимир Фесенко, нині вся українська політика "заражена" популізмом, незалежно від "кольору" політичних сил. Досягнення в соціальній сфері пов'язані з реальними проблемами. Найперша з них - інфляція. Це веде до погіршення сприйняття людьми умов їхнього життя.
Важливою проблемою нинішнього уряду, на думку В. Фесенка, є відсутність послідовності та наступності політики. Більшістю уряд сприймається як тимчасовий, що посилює невизначеність. Для того, аби досягти стабільності, необхідні або компроміс різних політичних сил, або потужна роль модератора політичного простору, яку мав би відіграти Президент. Без узгодженості в політичному просторі жодному з урядів не вдасться подолати спокусу популізму та розпочати наступну хвилю реформ.
Директор Українського інституту економічних досліджень і політичних консультацій Ігор Бураковський вказав на нереалістичність очікування від уряду зменшення соціальних видатків, що призвело б до втрати електоральної підтримки. Доцільніше відшуковувати можливість антиінфляційної політики в межах нинішнього рівня соціального захисту. Наприклад, замість тотальної індексації доходів доречніше було б надавати цільові дотації малозабезпеченим. Уряду варто також не відмовлятися від будь-якої "спадщини" минулих урядив, а доводити позитивні результати до завершення. Це, зокрема, стосується пенсійної реформи.
Радник Посольства Угорської республіки в Україні Тамаш Беркі звернув увагу на подібність нинішнього становища в Україні до того, через яке пройшла декілька років тому Угорщина. Жорстка передвиборча боротьба, різке зростання обсягів соціальних виплат у 1994-1995 та 2005-2006 рр. призводили до високої інфляції при високому сальдо зовнішньої торгівлі - та наступного "протверезіння". Ризики негативного сальдо недооцінюються нині й в Україні, особливо в контексті очікуваного зростання вартості імпортованого газу.
Відтак перед урядами поставало завдання - вивести економіку з кризи - і "спалити" себе. Уряд Л. Бокроша у 1995 р. оголосив необхідність згортання соціальних програм, протягом трьох років економіку було в цілому збалансовано. Початок нинішнього тисячоліття також позначився інтенсивним зростанням внутрішнього споживання. Виконання завищених соціальних обіцянок та дестабілізація призвели зрештою до зміни уряду, який проголосив необхідність посилення оподаткування та обмеження соціальних видатків.
Подібна ситуація нині в Україні: конкуренція між урядовою коаліцією та опозицією, яка знаходить вияв у підвищенні соціальних видатків, зазначив Т. Беркі, гальмує економічне зростання.
Т. Беркі звернув також увагу на важливість використання угорського досвіду приватизації. Приватизація не повинна робитися для наповнення бюджету. Її цілі мають бути більш широкими. Зокрема, приватизація угорського "Телекому" проводилася через продаж частини цінних паперів населенню, вони мали високий попит та спряли зв'язуванню частини ліквідності з внутрішнього ринку.
З точки зору експерта Центру "CASE-Україна" Володимира Дубровського, протягом 100 днів могли бути здійснені лише реформаторські дії. Уряд таких дій практично не вживав. Між тим, збереження певної нестабільності в Україні є позитивним чинником. Політична конкуренція є запобіжником від пошуку політичної ренти в економіці. Тому Україні слід рухатися до стабільності "правил гри".
Важлива роль, зазначив В. Дубровський, належить пошуку підґрунтя для консенсусу політичних сил. Нині в Україні жодна політична сила не зацікавлена в макроекономічній дестабілізації. Поширеним є консенсус щодо геостратегічних цілей України. Натомість узгодженості щодо макроекономічної стабільності немає. Існують потужні електоральні групи, які вимагають надання собі пільг, не усвідомлюючи, що всі вони зрештою втратять від макроекономічної дестабілізації. Відтак необхідний певний "арбітр", який би обмежував подібні впливи.
На думку директора економічних програм Центру економічних і політичних досліджень ім. О.Разумкова Василя Юрчишина, найближчим часом навряд чи вдасться дочекатися уряду, готового "спалити себе". Тому ескалація популізму триватиме. Нинішній уряд займається здебільшого "пожежними" заходами, ігноруючи необхідність реформ. Між тим, одним з найважливіших завдань уряду мала би стати підтримка розвитку малого й середнього бізнесу в Україні.
Як відзначив експерт з економічних питань Віктор Лисицький, в діяльності уряду превалює PR-активність. Підсумки 100 днів підбиваються публічно на відкритому засіданні уряду. Практично кожне засідання Кабміну перетворюється на PR-акцію. При цьому активна робота багатьох міністрів, зокрема - економічного блоку, не знаходить належного втілення в рішеннях уряду.
В.о. генерального директора Аналітичного центру "БЕСТ" Валерій Гладкий звернув увагу на активне відродження командно-адміністративних методів в економіці. Насамперед це знайшло прояв в запропонованих урядом заходах боротьби з інфляцією. Він також заперечив проти думки про вирішеність Україною "газового питання": невідомою поки що є реакція "Газпрому" на корективи, внесені Кабінетом Міністрів до погодженого тексту Угоди між ним і "Нафтогазом".
Директор Інституту еволюційної економіки Ігор Макаренко вказав на низку проблем, що створюють загрози економічній безпеці України, серед яких: важливість врахування структурного впливу нинішніх інфляційних тенденцій в Україні; відсутність належної інноваційної активності, яка погіршує перспективи структурної модернізації економіки; бурхливе зростання в 2007 р. корпоративного зовнішнього боргу та негативного сальдо поточного рахунку платіжного балансу.
Керівник департаменту Федерації професійних спілок України Сергій Кондрюк в короткій репліці наголосив на необхідності розглядати, разом з терміном "ціна проїдання національного багатства", також термін "ціна недоїдання" населення України. "Недоїдання" через низький рівень доходів веде до значного погіршення демографічної ситуації в Україні, що також має значення для стратегічного розвитку країни.
Підбив підсумки обговорення директор Національного інституту стратегічних досліджень Юрій Рубан, відзначивши високий рівень та зацікавленість дискусії та закликавши до продовження експертних консультацій щодо піднятих питань.
Засідання здобуло широке висвітлення в матеріалах ЗМІ.