УКРАЇНСЬКА ЕКОНОМІКА СЬОГОДНІ – ДОСЯГНЕННЯ, ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ
 |
(інформаційний огляд) 16 травня 2007 року в конференц-залі Національного інституту стратегічних досліджень (НІСД) відбулось засідання круглого столу «Українська економіка сьогодні – досягнення, проблеми, перспективи». Засідання було організоване Національним інститутом стратегічних досліджень та Центром антикризових досліджень В обговоренні взяли участь співробітники наукових та
аналітичних установ, органів державної влади, громадських об’єднань, представники
засобів масової інформації |
Організаторами було представлено аналітичну доповідь з викладом основних проблем, винесених на обговорення. | |
 |
Засідання відкрив директор НІСД Юрій Рубан. Він зазначив, що, незважаючи на засилля політичної тематики у засобах масової інформації, пересічних громадян не менше цікавлять проблеми, які пов’язані із станом та перспективами національної економіки. Тому експертні дискусії на цю тему досить важливі. У 2006 р. та перші місяці 2007 р. українська економіка демонструє досить високі темпи економічного зростання. Але наскільки сталим є таке зростання? Адже в сучасному глобалізованому світі слід все більш звертати увагу не на темпи, а на якість економічного зростання. |
|
Початок практичної фази переговорів з ЄС щодо утворення зони вільної торгівлі, набуття членства у СОТ, реалізація інтеграційних домовленостей з країнами ЄЕП вже міститимуть нові виклики нинішній національній економічній моделі. Аби дати відповідь на ці виклики та скористатись можливостями та перспективами, які надають Україні ці складові відкритості, має здійснюватись цілеспрямована та дієва державна економічна стратегія модернізації країни. Після завершення періоду політичних протистоянь це питання, наголосив Ю.Рубан, у повну силу постане перед Україною. |
|
 |
Завідувач відділу економічної та соціальної стратегії НІСД, Президент Центру антикризових досліджень Ярослав Жаліло наголосив на тому, що, хоча минулий рік і перші 4 місяці поточного року позначилися суттєвим поліпшенням динаміки економічного розвитку, економічне зростання продовжувало відбуватися за екстенсивною моделлю. Водночас виявилася низка несприятливих тенденцій:
|
|
Наведені загострення успадкованих та нагромаджених проблем, на думку Я.Жаліла, відбулися внаслідок відкладення розробки та впровадження складових «нової хвилі» економічних реформ, які мали б адаптувати національну економіку до потреби конкурентоспроможної діяльності в умовах зростаючої відкритості. Зволікання з такими реформами пояснюється затяжною виборчою фазою політичного циклу, до якої Україна увійшла в 2004 рр. і яка, по суті, не завершилася досі. Утворилося «зачароване коло», за якого високий рівень політичного протистояння перешкоджає здійсненню реформ, спрямованих на економічну консолідацію, а незавершеність реформ та «розмитість» з цієї причини соціальної та політико-економічної структури створюють підґрунтя для жорсткого політичного протистояння. |
|
|
Певною мірою компенсувати цю втрату можливо, вважає Я.Жаліло, шляхом випереджаючої розробки комплексу завдань економічних стратегії і тактики, які відповідають на виклики сучасного етапу соціально-економічного розвитку України. При цьому першочерговими завданнями економічної політики є:
|
|
Як відзначив експерт Центру соціально-економічних досліджень (CASE-Україна) Володимир Дубровський, в Україні досі не утворилося інституцій, які мали б здійснювати реформи, що й пояснює непослідовність проведення цих реформ. Із вичерпанням зовнішніх імпульсів економічного зростання на перший план виходить потреба у розвитку внутрішніх чинниках розвитку, які мають базуватися на внутрішній відкритості та рівному доступі до ресурсів. Без цього економіка розвиватись не може. В Україні залишаються критичними проблеми великого впливу інсайдерів та нерівного доступу до ресурсів. На жаль, «вікно реформ», яке відкрилося у 2005 р., не було використано для подолання цих проблем. Нині реформи також відкладаються, бо черговий сплеск зовнішньоекономічної кон’юнктури створює умови для розвитку в Україні «голландської хвороби». |
|
Директор економічних програм Українського центру економічних і політичних досліджень ім. О. Разумкова Василь Юрчишин зосередив увагу на спростуванні тверджень певних політичних сил щодо загострення кризових явищ в економіці України у зв’язку з політичною кризою. На його думку, на економічну кризу немає навіть натяку, проте політики не дослухаються до експертів і використовують «кризову» риторику з політичними цілями. Між тим, ризики, що впливають на поточний стан і перспективи української економіки, існують. Це:
|
| ПРЕЗЕНТАЦІЯ В.ЮРЧИШИНА | |
|
Директор Інституту еволюційної економіки Ігор Макаренко зазначив, що Україна йде інституційними «рейками», закладеними ще у середині 90-х рр. Це призводить до того, що вітчизняні підприємці вже поводяться не адекватно вимогам сучасного етапу. В дії залишились інститути, які сформувалися в період високих трансакційних витрат, і нині, коли останні помітно знизилися, ці інститути застаріли. |
|
Як наголосив І.Макаренко, Україна – потужна держава за ресурсним потенціалом. Проте цей потенціал більшою частиною не реалізований. Зокрема, ВВП України становить лише 6 % ВВП Франції. Тому відновлювальне зростання має значні перспективи, проте воно потребує створення умов для економічного розвитку. Однією з таких умов є досягнення належного рівня монетизації економіки. Поки що цей рівень в Україні є недостатнім, хоча зрозуміло, що його механічне підвищення небезпечне інфляційним вибухом. Між тим, недостатня монетизація обумовлює дорожнечу кредитних ресурсів, яка ускладнює розвиток. Проблемою, на думку І.Макаренка, є також завищений курс гривні, про що свідчить від’ємне сальдо зовнішньої торгівлі. |
|
|
Народний депутат України Ксенія Ляпіна наголосила на тому, що в останні роки в Україні не спостерігається артикульованої економічної політики. Молоде громадянське суспільство хоче чути від політиків нереальні обіцянки, а потім сумує, що ці обіцянки не здійснюються. Це супроводжується недовірою до всіх інститутів, а також інформації про стан економіки. Оцінки людьми власного економічного становища залежать від їхніх політичних вподобань і настроїв і часто далекі від реальної ситуації, що посилює недовіру. |
|
На думку К.Ляпіної, бідою сучасної економічної політики в Україні є намагання перерозподілу повноважень щодо регулювання економіки. Економіка потребує незалежних регуляторів, а їх відсутність породжує непослідовність в регулюванні, а відтак – невизначеність очікувань як фізичних осіб, так і бізнесу. Тому завданням наступного періоду є встановлення чітких правил поведінки держави, розмежування політичних і регуляторних функцій, створення незалежних професійних регуляторів. |
|
|
Завідувач відділу моделювання та короткострокового прогнозування Інституту економіки та прогнозування НАН України Ірина Крючкова повідомила, що в поточному році Україну вперше було включено до щорічного рейтингу Лозаннського інституту. В загальному рейтингу Україна посіла 46-те місце, випередивши Польщу, проте поступившись Росії. Виграшними для України виявились чинники економічної динаміки: зростання та частки у ВВП кінцевого споживання, внутрішніх капіталовкладень, душових показників ВВП та прямих іноземних інвестицій, стану державних фінансів тощо. Натомість Україна знаходиться на найгірших позиціях щодо рівня корупції, якості регуляторного середовища та інших інституційних параметрів. |
|
На думку провідного наукового співробітника відділу моделювання економічного розвитку Марії Соколик, не варто однозначно стверджувати про протиставлення соціальних та інвестиційних орієнтирів розвитку української економіки. Зокрема, оцінки показали, що, попри статистичне зростання соціальних видатків, якість життя в Україні останнім часом погіршилася. Наша держава знаходиться на останніх місцях світових рейтингів якості життя. В перспективі слід очкувати продовження нарощування споживання, проте навряд чи вдасться утримати настільки динамічні темпи приросту доходів. А це вестиме й до послаблення заощаджень, що зменшить фінансове підґрунтя інвестиційної моделі розвитку. Тому не можна послаблювати акценту на поліпшенні якості життя в Україні. |
|
|
На думку Президента Асоціації українських банків Олександра Сугоняка, вітчизняна банківська система демонструє чудові показники зростання. Те, що попри політичну кризу не настає кризи економічної, свідчить про потужність української економіки. Проте ця потужна економіка не має адекватно потужних політичних лідерів. Країною «керують» гроші, і наявність потужних економічних лідерів, які спроможні це робити, є позитивним чинником. |
|
Надалі, зауважив О.Сугоняко, все залежатиме від того, як саме діятимуть ці «олігархи». Вони мусять зрозуміти, що їхні активи зростатимуть, якщо в країні пануватиме закон. Це дозволить їм перейти до довгострокових орієнтирів своєї діяльності і почати «грати» за правилами. Для цього важливим є розвиток партнерських відносин між владою і бізнесом. |
|
|
Експерт Центру антикризових досліджень Станіслав Романенко звернув увагу на те, що суть політичного протистояння в Україні – не в тому, хто має отримати перемогу на виборах до парламенту, а в прагненні отримати контроль над «великою» приватизацією, яка ще далеко не завершена в Україні. Ефективному розвитку економіки, зазначив С.Романенко, перешкоджає низка структурних диспропорцій: неефективна виробнича структура, розшарування суспільства, диспропорційність структури зовнішньої торг8івлі, яка збіднює країну. Тому, незважаючи на те, що класичної кризи перевиробництва в Україні немає, є функціональна криза. Окремо С.Романенко звернув увагу на загрози розвитку вітчизняного машинобудування. Досі одним з визначальних чинників цього розвитку є коопераційні зв’язки з Російською Федерацією. Надалі Україна постає перед вибором: скористатися наявним потенціалом для подальшого розвитку, чи втратити його. |
|
Проблемним питанням С.Романенко вважає також відсутність в Україні транснаціонального капіталу українського базування. А це, у свою чергу, обумовлює надто вузький внутрішній ринок, гальмує розвиток малого й середнього бізнесу, який має функціонувати в «зоні тяжіння» великих компаній. Відтак завданням економічної політики є перетворити великий національний капітал з вивезенням коштів в офшори – у транснаціональний капітал національного базування. |
|
|
Заступник директора Інституту світової економіки та міжнародних відносин НАН України Валерій Новицький зазначив, що, хоча ВВП України зростає динамічно, це зростання «погане». Інноваційні технології впливають на нього досить мало. Відбувається деградація вітчизняного виробничого потенціалу. Не працює інституційна система інноваційного розвитку. Україна перетворюється на країну глобальної периферії. Україні потрібні інвестиції в науку, освіту, людський капітал. Потрібен програмно-цільовий підхід до розвитку економіки. Слід подолати однобічне розуміння грошової емісії як суто інфляційного чинника. У досвіді багатьох країн світу емісія є джерелом кредитування національної промисловості, в тому числі – її інноваційного розвитку. Саме акцент на інформаційних технологіях може, на думку В.Новицького, подолати залежність економічного розвитку України від інших країн світу. |
|
Директор Центру політичного аналізу Володимир Головко зауважив, що в Україні відбувається деградація людського, технологічного, інфраструктурного капіталу. Економіка стала жертвою політичних дискусій, і відсутність значних дискусій щодо економічної політики, може бути, позитивний чинник, який дозволяє уникнути «заговорювання» ще й економічних проблем. |
|
Україна, на думку В.Головка, слабує на «білоруську хворобу» - надмірний приплив
інвестицій з одного джерела, яким є Російська Федерація, хоча ці інвестиції і
не фіксуються офіційною статистикою. Це породжує політичну та економічну
залежність. |
|
|
Експерт комунікаційної групи «Нова концепція» Віталій Коваленко серед ризиків економічному зростанню назвав диспропорційність розподілу фінансових ресурсів між малим і великим бізнесом. В той час як малий бізнес не має належних ресурсів, великий бізнес перенасичений ліквідністю. Ще одним з важливих ризиків є швидке вичерпання відновлювального зростання. Останнє відбувається через задоволення відкладеного попиту. Для надання зростанню довгострокової перспективи потрібно шукати нові ринки та нові чинники зростання. |
|
Відтак, вважає В.Коваленко, слід освоювати сектори, які спроможні дати швидкий розвиток нових ринків: в аграрному секторі, житлово-комунальному господарстві, секторах високих технологій. Потрібно також дати раду з зовнішньоторговельним ціноутворенням, яке зараз використовується як засіб вивезення прибутків з країни. Наступне «вікно можливостей» для економічних реформ відкривається в Україні у 2008-2010 рр., і ним слід скористатися. |
|
|
З точки зору наукового співробітника Українського інституту економічних досліджень і політичних консультацій Дмитра Науменка, великі фінансово-промислові групи в Україні не зацікавлені в розвитку країни в цілому, а зосереджені на власних корпоративних цілях та інтересах. Не утворилося механізмів прийняття ефективних рішень, системи їх реалізації, громадського та експертного спостереження за цією реалізацією. Це перешкоджає здійсненню в Україні ефективної економічної політики. |
|
Підбиваючи підсумки обговорення, директор НІСД Юрій Рубан відзначив зацікавленість обговорення, що відбулося, глибину висловлених думок. Він висловив упевненість в тому, що оцінки, висновки та рекомендації учасників будуть корисними при виробленні ефективної соціально-економічної політики в Україні. Засідання здобуло висвітлення в засобах масової інформації. |
|