АНАЛІЗ РЕПРЕЗЕНТАЦІЇ УКРАЇНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ НА

ВЕБ-САЙТАХ ДИПЛОМАТИЧНИХ ПРЕДСТАВНИЦТВ УКРАЇНИ

Анотація

На основі аналізу веб-сайтів посольств України проаналізовано стан репрезентації української національної культури за межами України. Проведено порівняльний аналіз українських та зарубіжних електронних сторінок посольств щодо репрезентативності інформації про вітчизняний культурний простір, запропоновано заходи щодо поліпшення інформаційного наповнення розділів веб-сайтів.

АНАЛІЗ РЕПРЕЗЕНТАЦІЇ УКРАЇНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ НА

ВЕБ-САЙТАХ ДИПЛОМАТИЧНИХ ПРЕДСТАВНИЦТВ УКРАЇНИ

Процес формування позитивного іміджу України за кордоном є однією із складових реалізації евроінтеграційного курсу країни. Інформація щодо розвитку українського суспільства, а саме, розбудова та зміцнення демократичних інститутів, наявний науково-технічний, промисловий та туристичний потенціали, досягнення в галузі культури та спорту, майже не з’являється в зарубіжних засобах масової інформації. Їхньою тематикою є питання історичної пам’яті, розвитку політичної системи, мовна ситуація в країні. За умов підвищеної уваги з боку європейських країн до підготовки Євро-2012 викликають занепокоєння негативні публікації стосовно України у ЗМІ Німеччини й Італії. З огляду на подібні виклики Україна має ефективно використовувати різноманітні можливості для створення позитивного іміджу у світі, донесення об’єктивної інформації про здобутки, проблеми, історію та культуру.

Довідково:

15 жовтня 2003 р. Кабінет Міністрів України затвердив Постановою №1609 „Державну програму забезпечення позитивного міжнародного іміджу України на 2003–2006 роки”. Програма мала на меті підвищення авторитету України в політичній, культурній та економічній сферах. Серед завдань зазначалося пропагування та поширення інформації про здобутки української культури, духовних цінностей українців та сприяння проведенню культурного обміну, міжнародного туризму. Передбачалося створити багатомовний веб-портал Міністерства закордонних справ України з об’єднанням електронних сторінок усіх дипломатичних представництв України за кордоном. Дана Програма не була реалізована повною мірою через формальне ставлення виконавців до її імплементації. Відсутність системного комплексного підходу до питання формування позитивного міжнародного іміджу України за невизначеності пріоритетності бюджетного фінансування, єдиної інформаційної бази призвела до розпорошення зусиль органів влади.

6 червня 2007 р. Кабінет Міністрів України розпорядженням №379-р ухвалив концепцію „Державної цільової програми формування позитивного іміджу України на 2007–2010 роки”. На відміну від попередньої програми координатором призначили не МЗС, а Міністерство освіти та науки. 28  травня 2008 р. Кабінет Міністрів України схвалив розпорядженням № 778-р концепцію „Державної цільової програми формування позитивного міжнародного іміджу України на 2008–2011 роки”, доручивши МЗС розробити і подати до 1 червня 2008 р. проект даної цільової програми. На даний момент проект у стадії опрацювання.

З розвитком нових технологій усе більшого значення набуває інформація, розміщена у світовій мережі Інтернет, в електронних ЗМІ, на веб-сайтах вітчизняних організацій і установ. Електронні сторінки Міністерства закордонних справ України (МЗС) є однією з можливостей для формування позитивного іміджу України за кордоном, донесення різнобічної інформації про суспільні та політичні процеси, культуру, економічні перетворення, історію України. Вони покликані подавати об’єктивну і різноманітну інформацію про Україну та її потенціал. На відміну від незалежних електронних ЗМІ, держава має широкі можливості впливати на інформаційне наповнення цих сайтів.

Для оцінки стану репрезентативності української культури на електронних сторінках українських дипломатичних представництв було проаналізовано інформацію близько 80 веб-сайтів українських посольств за кордоном. Головним завданням дослідження було визначення шляхів покращення інформативності сайтів посольств щодо культурного життя з метою формування позитивного іміджу України.

Сайти посольств розроблялися Компанією Softline у 2005 р. Вони мають однаковий дизайн і стандартний для усіх країн набір інформації про Україну. У розділі „Про Україну” розміщено підрозділ „Культура”, в якому подано різні відомості за такими блоками: Етнографія, Мистецтво, Бібліотеки, Фестивалі, Спорт. Аналіз сайтів продемонстрував, що тематичні блоки, присвячені українській етнографії та мистецтву містять найбільшу кількість структурованої інформації щодо України.

Згідно з кількісним складом інформації можна зробити висновок, що у МЗС превалює сприйняття вітчизняної культури в етнографічному вимірі, відсутнє висвітлення модерної української культури, інформація про українське мистецтво ХХ ст., авангардні течії. Сучасна культура представлена в основному лише оглядами фестивалів та перерахуванням спортивних досягнень. Так, розділ „Етнографія” є найбільшим за кількістю різноманітних даних і поділяється на такі тематичні блоки: Музичні інструменти українського народу - подає коротку інформацію про кілька народних інструментів (бугай, дуда, козобас, окарина, ріг і трембіта); Українська дерев’яна архітектура – коротко розповідається про традиційну народну хату, млини, церкви і дзвіниці; Українська традиційна кухня – коротко інформується про особливості народної кухні та про меню на час СвятВечора, Різдва, Нового року і Великого Посту; Свята – подано інформацію про дати та святкування загальнодержавних і релігійних свят; Традиції, обряди, звичаї – інформація про обряди, пов’язані з весіллям, похоронами та деякими релігійними святами. Довідково повідомляється про народні традиції, веснянки, гаївки, пісні, думи і казки, про кілька народних інструментів. Міститься короткий екскурс в етнографію ХІХ ст., подано екскурс в історію килимарства, гончарства та художнього розпису, наведено рецепти борщу з пампушками, вареників, голубців, куті та узвару.

Спираючись на представлену інформацію важко скласти об’єктивну картину українського культурного життя в минулому й у часи сьогодення. Застереження викликає підбір інформації та короткі неякісні тексти. На сайтах мало перехресних посилань, отже, пошук додаткової інформації з того чи іншого питання щодо української культури вимагає додаткових зусиль для пошуку в мережі.

Розділ „Мистецтво” – другий за об’ємом даних і містить такі блоки: Архітектура – коротка інформація про розвиток архітектури від часів Київської Русі до 1910–1920 рр.; Музика – коротка інформація про розвиток музики від часів Київської Русі до сьогодення. Є посилання, присвячені українській музиці, більшість з яких не працює; Література – коротка інформація про розвиток літератури від часів Григорія Сковороди до сьогодення. Є кілька працюючих посилань на Інтернет-бібліотеки української літератури; Театр – коротка інформація про те, що в Україні з часів Київської Русі до сьогодні існують театральні вистави й театри; Національна опера – нарис з історії Національної опери ім. Тараса Шевченка з діючим посиланням на її сайт; Малярство – коротка інформація про розвиток образотворчого мистецтва від прадавніх часів до сьогодення; Кіно – інформація про існування українського кіно з діючим посиланням на сайт Національного кіно порталу; Висока мода – коротка інформація про українських модельєрів.

Непоодинокими є випадки, коли фотографії, представлені на сайтах, не ілюструють тексти. Наприклад у темі „Кіно” вміщені кадри з фільмів „Тіні забутих предків”, „За двома зайцями”, „Мамай”, фотографії режисера Кіри Маратової та російського актора Валерія Ніколаєва. Причому в тексті немає жодної згадки про серіал „День народження буржуя” і про його героїв. У темі „Архітектура” в серії фотографій українських храмів опинився палац культури „Україна”.

Інформація в даних розділах носить сухий, енциклопедичний характер. Загальне враження нівечать вирази на кшталт: „Музичність та співучість є одними з найхарактерніших рис українського народу”; „Народна культура та мистецтво українців справедливо вважаються одними з найбагатших надбань культурної спадщини європейських націй”.

Додаткові дані про вітчизняну культуру можна знайти в розділах:

„Бібліотеки” – коротка інформація про розвиток бібліотек від часів Київської Русі до сьогодення з діючими посиланнями на 12 сайтів;

„Фестивалі” – коротка інформація про існуючі в країні найвідоміші фестивалі з діючими посиланнями на сайти фестивалів „Молодість”, „Крок”, „Таврійські ігри”, „Чайка”;

„Спорт” – коротка інформація про сучасні спортивні успіхи України;

„Туризм” – містить ліричні нариси про Київ, Львів, Одесу, Крим і Карпати. Натомість зовсім відсутня інформація про ментальність, сучасні традиції, правила пересування країною, які б стали корисними для іноземних туристів.

Дизайн та інформація про культуру України стандартні для усіх посольств, що засвідчує нерозуміння культурної, релігійної, політичної, соціальної, економічної специфіки країн. Уніфікована інформація розміщена на сайтах посольств України в країнах Азії та Європи. На сайті посольства в Італії інформація про культуру відсутня взагалі. Певну кількість оригінальної інформації вміщують сторінки в Республіці Білорусь – публікації у білоруських ЗМІ про гетьмана Пилипа Орлика та розділ про культурне та гуманітарне співробітництво, Республіці Киргизія – діяльність місцевої української громади, Республіці Литва – стаття про перебування Тараса Шевченка у Вільнюсі.

Наявність деяких матеріалів може викликати нерозуміння: на сайті в Ірландії є розділ „Визначні дати в історії України”, який присвячений Конотопській битві, 1020-річчю Хрещення Київської Русі та Національно-визвольній війні українського народу середини XVII ст. Подібний календар є у посольства в Канаді, але він більш розгорнутий. На сайтах решти посольств подібних календарів немає зовсім.

На веб-сайтах цілком проігноровано стародавній пласт культури України, зокрема таких „брендових” її складових, як трипільська культура, скіфські скарби, давньогрецька архітектура і пластика, фортеці й замки Криму та Західної України, орієнтальна спадщина Криму тощо. Відсутня інформація про вклад українських митців у європейську й світову культуру.

Найбільшим недоліком репрезентації вітчизняної культури на електронних сторінках українських посольств є мова. На даний час існують лише дві версії розділів про культуру – українська та англійська. Дана ситуація спрацьовує як антиреклама вітчизняної культури й держави зокрема. Недалекоглядним є ігнорування мов найближчих сусідів: країн колишнього СРСР, Польщі, Словаччини, Угорщини, Румунії. Викликає подив відсутність німецької, французької, італійської, іспанської, португальської версій.

Загалом, існування культурних зв’язків між Україною та іншими країнами, наприклад Російською Федерацією, Польщею або Канадою, на сайтах посольств не представлені. Зрозуміло, що зважаючи на стратегічні, історичні, культурні зв’язки з іншими країнами варто звертати увагу на зміст і якість інформації, розміщеної на електронній сторінці посольства.

Дизайном та інформаційним наповненням вирізняються українські посольства в Австралії та Новій Зеландії, Королівстві Саудівська Аравія та Республіці Сінгапур. Сайти у цих країнах вирізняються оригінальністю дизайну. Невелика кількість інформації про Україну компенсується наявністю практичної інформації для туристів англійською мовою: як доїхати до України, правила перевезення тварин через кордон, які є готелі, транспорт і традиції населення тощо.

На основі проведеного моніторингу можна зробити висновок, що вітчизняна культура представлена на сайтах дипломатичних представництв недостатньо. На електронних сторінках міститься в основному не модерний, а етнографічний, фольклорний пласт національної культури. Наявна інформація не враховує сучасних реалій, звужує можливості для адекватного сприйняття українських реалій, сучасної культури та культурної спадщини іноземцями.

Для України є корисним досвід подання інформації про культуру сайтами посольств інших країн. Аналіз електронних сторінок посольств Австрії (http://www.bmeia.gv.at/ua/posolstvo/m-kijiv.html), Естонії (http://www.estemb.kiev.ua/), Канади (http://www.international.gc.ca/canada-europa/ukraine/menu-en.asp), Російської Федерації (http://www.embrus.org.ua/), Словаччини (http://slovakia.kiev.ua/), Польщі (http://www.kijow.polemb.net/), Франції (http://www.ambafrance-ua.org/) дозволяє окреслити оригінальні засоби подачі матеріалів про культуру і країну.

Кожна країна для презентації власної культури розміщує різну кількість інформації на електронних сторінках дипломатичних представництв. На сайті Російської Федерації розміщені лише посилання на різні міністерства та відомства. На сторінках інших країн зазвичай висвітлюється сучасне міждержавне співробітництво в галузі культури, освіти і науки (гастролі, виставки, освітні та грантові програми, спільні проекти тощо). Сайти містять інформацію про функціонування двосторонніх міждержавних угод у сфері культури, діяльність культурних центрів, мовних курсів (Австрія, Канада, Словаччина, Польща, Франція). Зазвичай україномовна версія повніша, ніж повідомлення національними мовами (виключення Канада). Інформація про сучасне культурне життя, туризм і корисні посилання об’єднані, що значно полегшує пошук потрібних матеріалів.

На сайті Польщі розміщена інформація та посилання, присвячені спільному культурному надбанню, життю польської діаспори. На сторінці посольства Франції цікавими є анотації книжок про Україну, які були видані останнім часом французькою мовою. На цьому ж сайті представлена низка особистостей, пам’ятних для французької та української історії, культури та науки. Сайт Естонії вирізняє інформація про національні культурні цінності за кордоном і проблема їх повернення, також окрему довідкову інформацію можна скачати у форматі PDF.

Відомості про власне національні культури, культурні індустрії, спадщину представлені широким спектром посилань на вітчизняні газети, журнали, інституції, організації, міністерства, видання, вищі навчальні заклади, музеї, галереї, Інтернет-магазини.

Відділ соціокультурних та етнонаціональних досліджень

(О. Кузьмук)