ПЕРСПЕКТИВИ ЄВРОІНТЕГРАЦІЇ УКРАЇНИ:

ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ РОЗВИТКУ КРАЇН-СУСІДІВ ЄС

 

Визнання євроінтеграції магістральним напрямом подальшого цивілізаційного розвитку переважною більшістю українського суспільства закономірно перетворює її у константу державної зовнішньополітичної стратегії, а як безальтернативний засіб збереження національної ідентичності, євроінтеграція об`єктивно перетворюється у важливу складову національної ідеї, здатної об`єднати багатоетнічний український соціум.

Основні етапи та тенденції розвитку євроінтеграційного процесу України

Розгортання євроінтеграційного процесу України окреслюється трьома етапами:

1)підготовчим (1990-1994), що характеризувався проголошенням євроінтеграційних намірів, зафіксованих, зокрема, в Декларації про державний суверенітет України та Основних напрямах зовнішньої політики України;

2)               етапом практичної реалізації моделі поступового зближення з ЄС у рамках Концепції Єдиної Європи ( 1994-2002), деталізованої Угодою про партнерство та співробітництво; сама парадигма Концепції передбачала можливість набуття Україною членства в Євросоюзі;

3)етапом розвитку євроінтеграційного процесу у рамках концепції ЄПС - “Європейської політики сусідства” (з 2002р.), спрямованої на надання статусу “сусіда” десяти країнам Середземномор`я, трьом країнам Закавказзя ( з 2004 р.) та чотирьом країнам Східної Європи.

Поширення статусу “сусіда” на неєвропейські країни та його загалом універсальне тлумачення незалежно від географічного розташування країни-сусіда означало фактично перехід Євросоюзу до нового формату взаємодії з усіма прикордонними державами.

Переосмислення з ініціативи Франції та Іспанії моделі “Розширеної Європи” відбулося після окреслення групи країн-кандидатів на членство в ЄС та запрограмованого виходу Євросоюзу на суцільний кордон із державами пострадянського простору ( кордон України з ЄС у 2007р. досяг майже 1400 км.).

Ідеологія ЄПС випливає із суперечливого поєднання двох основних постулатів:

­                  незаперечення перспективи членства в ЄС для тих країн-кандидатів, параметри розвитку яких відповідатимуть копенгагенським критеріям (1993);

­                  відмови від визначення наступного – східноєвропейського кола кандидатів на членство у зв`язку із т.зв. неготовністю цих країн до сприйняття євроінтеграційної перспективи, а ЄС – до її проголошення.

Об`єктивно нова стратегія Євросоюзу характеризується “свідомою невизначеністю” або “стримуванням євроінтеграційних намірів”. Сутність нової моделі відносин ЄС із “ближнім зарубіжжям” полягає у створенні по всьому периметру кордонів поясу стабільності та безпеки шляхом демократизації й соціально-економічної модернізації держав-сусідів, становлення високого рівня адаптації їх суспільних систем до загальноєвропейських без перспективи приєднання.

 

План дій у контексті нового формату євроінтеграції України

Прийнятий у лютому 2005 р. трирічний План дій “Україна-ЄС” (ПД) визначив інструментарій початкового етапу реалізації європейської політики сусідства, що має завершити десятирічний з моменту ратифікації (1998) термін дії Угоди про партнерство і співробітництво (УПС).

Створений на основі визначених ЄС “ключових пріоритетів”, ПД передбачає більше 10 основних напрямків співпраці з Україною, що охоплюють політичну сферу, законотворчу та правоохоронну діяльність, економічний і соціальний розвиток, торгівлю, ринкові й регуляторні реформи, транспортну та енергетичну галузі, інформаційний, природоохоронний та гуманітарний сегменти функціонування суспільства.

Диференційовані Плани дій, які у 2007 р. Євросоюз матиме загалом із 13 країнами, враховуватимуть стартові соціально-економічні можливості та рівень розвитку демократії країн-сусідів.

Плани дій передбачають “спільну участь” у реалізації загальноєвропейських, регіональних та державних проектів. Замість діючих програм технічної та фінансової допомоги ЄС (TACIS і МЕDА) поступово запроваджується проектна фінансова допомога Європейського Союзу. Зокрема, у 2007-2010 рр. країнам, що приєдналися до ЄПС, заплановано виділити 12,4 млрд. євро, з яких 8,7 млрд. призначено країнам Південного Середземномор`я, 3,7 млрд. – партнерам ЄС у Закавказзі та Східній Європі. Україна має отримати 494 млн. євро (70,7 млн. на рік ), що у 2,3 рази перевищує обсяг фінансової допомоги ЄС за попередній період (2004-2006 рр.).

Наближення євроінтеграційної перспективи значною мірою залежить від результатів поточного моніторингу, що здійснюється на трьох рівнях:

­                  спільними органами України та ЄС ( радою, комітетами та підкомітетами з питань співробітництва);

­                  Європейською комісією;

­                  Кабінетом Міністрів України,

які на підставі оприлюднених “Прогресивних доповідей”, та “Позиційних документів” регулюють процес виконання ПД, фактично визначаючи на конкурентній основі лідируючу групу серед країн-сусідів ЄС. Зокрема, за підсумками 2006 р. Україна поступилася Марокко в реалізації Плану дій, наблизившись до набуття статусу “кращого сусіда ЄС”.

Загалом якісні характеристики адаптаційної та конкурентної складових виконання Планів дій державами-сусідами у поєднанні з їх геополітичним значенням для ЄС та потенційними можливостями, зокрема у безпековій, економічній та науково-технічній сферах, є важливими з т.з. оцінки адекватності їх претензій на набуття асоційованого членства в Євросоюзі. Ця обставина є визначальною для України з огляду на очікуваний у квітні-травні 2007 р. початок переговорного процесу з питань підготовки нової базової угоди про формат розширеного співробітництва з ЄС.

 

Політичний аспект реалізації Європейської політики сусідства

Ключовим завданням Плану дій у політичній сфері стало прискорення трансформації України від тоталітарного до громадянського суспільства і правової держави, в якій демократія, права і свободи людини є вищими соціальними цінностями.

За встановленою ЄС шкалою оцінок (прогрес “відсутній”, “обмежений”, “певний”, “помірний”, “значний”, “мети досягнуто”) у 2006 р. Україна добилась значного прогресу у сфері політичного розвитку. Із 61 завдання, зафіксованого в розділі “Політичний діалог і реформування”, виконано 39 (63,9 %).

 

Складовими поступу стали:

­       проведення у відповідності з євростандартами парламентських виборів 26 березня 2006 року;

­       формування Уряду згідно з оновленою Конституцією України;

­       ліквідація обмежень для засобів масової інформації (за індексом свободи ЗМІ Україна утримує першість серед країн-сусідів ЄС); показником досягнутих Україною успіхів у цій галузі є кращий, ніж у США індекс свободи ЗМІ (26,5 проти 25,5).

Віднесена до проблем політичного значення антикорупційна діяльність співтовариства країн-сусідів ЄС, оцінюється за 10-бальною шкалою, де 10 означає її абсолютний мінімум, а 0 – небезпечний для суспільства максимум. Індекс України за 2006 р. (2,8 бали) залишається тотожним найкорумпованішим країнам ЄС ( Румунія - 3, Польща – 3,4) і надзвичайно віддаленим від кращих показників Євросоюзу (Фінляндія – 9,6, Данія – 9,5, Швеція – 9,2). Оскільки високий рівень корупції означає наявність додаткових ризиків у системі міжнародної співпраці – складової негативного іміджу держави, важливою є динаміка позитивних зрушень. Так, у результаті підвищення індексу порівняно з 2005 р. з 2,6 до 2,8, Україна перемістилася із 113 на 99 місце серед 163 країн. Для порівняння: Росія з індексом 2,5 посідає 127 місце.

Кваліфікований Єврокомісією етап боротьби з корупцією як початковий супроводжується активним формуванням необхідної правової бази. З початку 2006 р. Україна увійшла до групи держав антикорупційного спрямування (GREKO), Ратифіковано Цивільну конвенцію про боротьбу з корупцією, Конвенцію ООН проти корупції, Антикорупційну Конвенцію Ради Європи, що набули статусу Законів України.

Індикатором досягнутого Україною прогресу стали кроки Європи, спрямовані на її більшу відкритість. Таким чином доречно оцінювати парафування угод із ЄС про спрощення візового режиму та реадмісію (27 жовтня 2006 р.). Переведення їх у площину практичної реалізації очікується у 2008 р., проте важливим є той факт, що Україна стала другою серед країн-сусідів Євросоюзу (після Російської Федерації), яким надана можливість налагодження широкої комунікації з ЄС шляхом спрощеної процедури перетину кордонів. Разом із тим, долаючи існуючі бюрократичні перепони у формі відмови європейських консульств у видачі частини віз (у 2006 р. це стосувалося 14 % претендентів в Україні, 2 % - в Росії, 10 % - у Молдавії та 28 % - у Білорусії), необхідно враховувати наявність політичного підтексту відмов. Так, майже половина (47 %) українців не отримують очікувані візи у консульстві Франції – країні, яка є послідовним опонентом України в її євроінтеграційних намірах. Натомість права безвізового в`їзду до ЄС та перебування на його території терміном до трьох місяців уже набули, зокрема, Малайзія, більшість країн Латинської Америки, Карибського басейну та інші, віднесені до категорії таких, що розвиваються. Переговори про запровадження безвізового режиму розпочались між Євросоюзом та РФ. Зазначене надає Україні додаткові важелі для порушення питання про перспективу запровадження безвізового режиму з ЄС.

Незважаючи на негативний вплив на характер нинішнього діалогу “Україна – ЄС” політичної кризи, пов`язаної з протистоянням основних гілок влади, її правове врегулювання означатиме підтвердження здатності України самостійно долати складні кризові ситуації у кращих традиціях європейської демократії, застосовуючи при цьому засоби громадянського суспільства. Успіх подальшого політичного діалогу з ЄС значною мірою залежатиме від:

­                  прогресу у формуванні нової конституційно закріпленої моделі політичної системи й гармонізації повноважень законодавчої, виконавчої та судової влади в Україні;

­                  забезпечення консенсусного підходу з боку усіх владних центрів до тлумачення внутрішньої та зовнішньополітичної стратегії держави.

 

Економічний аспект реалізації ЄПС

Інтегральним результатом економічних перетворень в Україні стало надання їй статусу країни з ринковою економікою (Євросоюзом – у грудні 2005 р., США – у березні 2006 р.) Україна була виведена із дискримінаційного поля дії антидемпінгового законодавства ЄС та поправок Джексона-Веніка (США). Таким чином, засвідчено, що вона відповідає п`яти технічним критеріям:

­                  обмежений рівень державного втручання у діяльність компаній, у т.ч. шляхом запровадження фіксованих цін;

­                  недопущення дискримінації у сфері оподаткування через введення спеціальних торгових і валютних правил;

­                  відмова від стимулювання нестандартних форм ведення бізнесу, що розбалансовують платіжну систему ( у т. ч. бартерних операцій);

­                  створення приватного фінансового сектора економіки;

­                  забезпечення системи захисту прав власності та функціонування режиму банкрутства.

Визнанням позитивних зрушень у сфері підприємництва, відповідності єдиного державного реєстру підприємців європейським стандартам і забезпечення доступу до інформації щодо фінансового стану компаній стало надання Україні членства в Європейському Реєстрі Бізнесу (ЄРБ) у квітні 2006 року.

За визначеним Світовим Банком часовим критерієм реєстрації підприємства, Україна увійшла до першої десятки європейських країн.

Помітними є зрушення у сфері захищеності прав власності. За цим показником Україна виборола місце серед 70 країн світу, зайнявши 58 позицію слідом за членом ЄС – Румунією (РФ займає 63 місце). Національний показник засвідчує мінімально прийнятний для міжнародного співтовариства рівень захищеності прав власності. Показово, що цей рейтинг враховує:

­                  сприятливість правового і політичного оточення (незалежність судів, довіру до них населення, рівень політичної стабільності та корупції);

­                  захищеність матеріальної власності (рівень правового захисту, реєстрація власності та доступ до кредитів);

­                  захищеність інтелектуальної власності (сила патенту, піратство авторських прав, захищеність торгових марок.).

Захисту прав власності вимагає зростаюча питома вага приватного сектора економіки. Його частка у ВВП України становить близько 70 % і є аналогічною показнику Румунії.

Якщо за захищеністю прав власності Україна наближається до показників найменш успішних країн Євросоюзу, то за рівнем економічної свободи поступається більшості країн-сусідів, за винятком Білорусії, а також країн Південного Середземномор`я – Лівії та Єгипту.

 

 

Індекс економічної свободи країн-сусідів ЄС[1]

 

 
Країни Сх. Європи

Країни Закавказзя

Країни Південно-Середземноморського регіону

 

Украї­на

Біло­русь

РФ

Мол­­дова

Гру­зія

Вір­ме­нія

Азер­бай­джан

Ал­жир

Ма­ро­кко

Ту­ніс

Лі­вія

Єги­пет

Індекс економічної свободи за 2006 р.

3.24

4.11

3.50

3.10

2.98

2.26

3.51

3.46

3.21

3.24

4.16

3.5

Місце в рейтингу із 161 країни

99

151

122

83

68

27

123

119

97

99

152

128

Місце у рейтингу на поч. 2007 р.

125

_

120

81

35

32

_

_

_

_

_

_

 

Загалом, за індексом економічної свободи початку 2007 року Україна посідає 40 місце в Європі із 41, випереджаючи тільки Республіку Білорусь.

Складові наведеного рейтингу відображають якісний рівень виконання окремих ключових позицій Плану дій “Україна – ЄС”. Суттєвим є, зокрема, прогрес у галузі фіскальних і податкових свобод (досягнутий рівень оцінюється в 89,1 %), свободи грошових відносин (78 %), свободи від втручання влади (61,9 %), а також свободи підприємництва (54 %) і трудових відносин (51,8 %), фінансових свобод (50 %). Натомість низьким залишається рівень свободи інвестицій (30 %) та свободи від корупції (24 %).

Показово, що рівень економічної свободи в Україні має тенденцію до погіршення: 2004 р. – 88 місце, 2005 р. – 99, 2006 р. – 99(102), 2007 – 125, що можна пояснити нестабільністю у зв`язку з гострим політичним протистоянням в Україні та прагненням політичних опонентів застосовувати популістські методи боротьби.

Базовим досягненням у виконанні ПД є завершення Україною підготовки вступу до Світової організації торгівлі (СОТ), яка об`єднує 150 країн. Першими серед пострадянських держав членами СОТ стали Киргизія та Грузія (2000р.).

Серед сусідів ЄС більшість країн має членство в СОТ.

 

Країни – сусіди ЄС ( членство в СОТ)1

 

Укра­їна

Бі­ло­русь

Мол­дова

РФ

Грузія

Вірме­нія

Азербай­джан

Туніс

Ма­ро­кко

Лі­вія

Ал­жир

Єги­пет

-

-

+

26.07.02

-

+

14.06.00

+

5.02.03

-

+

29.03.95

+

1.01.95

-

-

+

30.06. 95

 

У Закавказзі поза межами цієї організації залишається тільки Азербайджан, а у Східній Європі – Україна, Білорусія і Росія.

В процесі підготовчої роботи Україна гармонізувала законодавство з нормами та вимогами СОТ, скасувала податкові та інші пільги, надані окремим суб`єктам господарювання та підприємництва, у т. ч. в спеціальних економічних зонах, відмовилась від дискримінаційного підходу до іноземних компаній щодо використання податкових векселів у розрахунках із бюджетом та ін.

У зв`язку із завершенням переговорного процесу з Киргизією щодо умов доступу на ринки товарів і послуг Україна очікує завершального засідання робочої групи для встановлення рівня відповідності українського законодавства двостороннім протоколам, підписаним із країнами – членами СОТ, та останнього рішення Генеральної Ради Світової організації торгівлі.

Вступ до СОТ розглядається Європейським Союзом як основна передумова створення з Україною зони вільної торгівлі. Передбачається, що уже на першому етапі дії режиму вільної торгівлі подвоїться український експорт до країн ЄС, а ВВП зросте на 20-30 %.

Серед країн – сусідів ЄС у Східній Європі лише Молдові надані пільгові умови торгівлі. З 2005 р. діє угода про режим асиметричної торгівлі з ЄС (GSP), згідно з якою Молдова отримала можливість неоподаткованого ввозу на євроринок близько 12 тисяч найменувань товарів, у т.ч. меблів та текстилю.

Проте режим вільної торгівлі між ними не встановлено.

 

Темпи економічного зростання як чинник євроінтеграції

Важливим чинником євроінтеграції є темпи економічного зростання. Згідно з Планами дій, вони мають забезпечити зближення соціально- економічних показників ЄС та країн – сусідів.

Масштабність економічних завдань, що стоять перед Україною євроінтеграційного проекту зумовлена, по-перше, необхідністю виходу на досягнуті Євросоюзом стандарти, що відповідають його світовій першості за обсягом валового внутрішнього продукту (бл. 12,5 трлн. дол.). По-друге, тією обставиною, що Україна пережила максимальне падіння ВВП серед країн СНД, за винятком охоплених збройними конфліктами (до 37 % від рівня 1990 р.) . По-третє, триваючою трансформацією економічної системи.

Для подолання або скорочення цієї дистанції національна економіка повинна розвиватися або темпами, що удвічі перевищують темпи зростання ВВП Євросоюзу (модель “наздоганяючого розвитку”) або утричі (модель “випереджального розвитку”).

Виходячи з даних за період 2000-2005 рр., коли Україна досягла середньорічних темпів зростання ВВП на 7,4 %, за звітний 2006 р. – 7 %, а за І квартал 2007 р. – 8 %, можна стверджувати, що динаміка її розвитку є випереджальною (зростання європейської економіки залишається в середньому на рівні 2,6 % ).

Економічно Україна є найпотужнішим сусідом ЄС. Без урахування Росії, її валовий національний продукт (за купівельною спроможністю) у 2,75 рази перевищує середню величину ВВП країн-сусідів Євросоюзу:

 

Валовий внутрішній продукт країн-сусідів ЄС за 2006р.1

 

 

Укра­їна

Біло­русь

Мол­дова

РФ

Грузія

Вір­ме­нія

Азер­бай­джан

Ту­ніс

Ма­ро­кко

Лівія

Ал­жир

Єги­пет

ВВП(за купівельн. спроможні­стю у млрд. дол.

 

 

 

355,8

 

 

 

80,7

 

 

 

8,9

 

 

 

1723

 

 

 

17,8

 

 

 

16,0

 

 

 

58,1

 

 

 

87,9

 

 

 

147

 

 

 

74,97

 

 

 

253,4

 

 

 

328,1

ВВП на душу насе­лення в млрд. дол. США

 

 

 

7,6

 

 

 

7,8

 

 

 

2,0

 

 

 

12,1

 

 

 

3,8

 

 

 

5,4

 

 

 

7,3

 

 

 

8,6

 

 

 

4,4

 

 

 

12,7

 

 

 

7,7

 

 

 

4,2

 

Випереджальними темпами зростає також ВВП на душу населення в Україні, хоча й на даному етапі він є середньостатистичним для сусідів ЄС. Повільно, але скорочується частка населення, що проживає за межею бідності ( 28,7 % - середній показник для зазначеної категорії країн).

Важливим чинником інтеграції є досягнення фінансової стабільності в Україні. Збереження відносно високого рівня інфляції (9 %) є наслідком триваючих трансформаційних процесів в економіці та динамічного зростання світових цін на енергоресурси. Проте цей рівень є нижчим, ніж в інших східноєвропейських сусідів ЄС, крім Білорусії, і майже тотожний інфляційним показникам країн Центральної Європи (Польщі, Угорщини, Словаччини – бл. 8 %).

 

Інфляція у країнах-сусідах Євросоюзу за 2006 рік (% )2

 

Украї­на

Біло­русь

Мол­дова

РФ

Грузія

Вірме­нія

Азер-байд-жан

Туніс

Маро-кко

Лі­вія

Ал­жир

Єги­пет

9,0

1,6

14,1

9,8

12,6

2,9

8,0

4,6

2,8

3,1

3,0

6,5

 

 

Негативною стороною фінансово-економічної ситуації є високий сукупний зовнішній борг України (близько 54 млрд. дол. на 1 січня 2007 р.), який, не враховуючи Росію, вчетверо перевищує інтегральний борг країн – сусідів ЄС у Східній Європі та Закавказзі.

 

Зовнішній борг країн-сусідів ЄС ( млрд. дол.) на початок 2007 року1

 

 

Україна

Біло­русь

Мол­дова

РФ

Гру­зія

Вір­менія

Азер­бай­джан

Туніс

Ма­рокко

Ал­жир

Єги­пет

Зовн. борг

54,2

5,5

2,1

287,4

2,04

1,16

2,5

18,37

17,9

5,0

29,6

Борг на душу нас.

1139

561,2

510

2012

453

386,7

301,2

 

 

 

 

 

Так само, із розрахунку суми боргу на душу населення Україна у 2-3 рази “перевищує” показники інших сусідів ЄС, за винятком Росії. Проте на макрорівні фінансова стабільність забезпечується високими темпами економічного росту та валютними резервами держави. За їх обсягом, що становить бл. 9,5 % ВВП, Україна поступається у Східній Європі тільки Росії (18,2 %).

Нарешті, відносно високим з т. з. євростандартів є рівень зайнятості в Україні (2,7 % безробітних, порівняно з 8,5 % у країнах ЄС та 10,1 % - у сусідніх країнах Євросоюзу). Проте необхідно враховувати , що майже 4 млн. осіб є українськими трудовими мігрантами, у т.ч. бл. мільйона осіб – у країнах ЄС. Пов`язана з цим щомісячна трансферна сума для України мінімально в 400 млн. євро не знімає проблеми повернення значної частини працездатного й соціально мобільного населення.

Набутий ним досвід в організації трудового процесу стане помітним фактором подальшого соціально-економічного розвитку України. Його можна розглядати також як важливу складову адаптації українського суспільства до європейських реалій.

Ступінь торгово-економічної інтегрованості України в ЄС

Співробітництво в контексті європейської політики сусідства підтверджує справедливість соціально-гравітаційної теорії - найінтенсивнішими є обмін між країнами, що межують. Зважаючи на силу соціальної гравітації, обґрунтованим є той факт, що зовнішньоекономічні зв’язки України на 75 % здійснюються по лінії “Захід – Схід” (ЄС – СНД). У цьому зв’язку показовим є також характер зміни пріоритетів. Попри значну енергетичну компоненту у торгівлі з Росією, у 2005р. вперше в новітній історії України її товарообіг з РФ поступився товарообігу з Європейським Союзом. Хоча загалом торговельні зв’язки з країнами Європи залишались менш інтенсивними порівняно з країнами СНД.

 

Співвідношення товарообігу України з Росією та ЄС 2005 рік1

 

Європейські країни (без СНД)

ЄС

РФ

СНД

Загальний товарообіг (млрд. дол.)

23,5

20,45

20,33

27,77

Частка в загальному товарообігу України

33,4 %

29 %

28,9 %

39,4 %

У 2006 році тенденція до зростання ролі Євросоюзу в системі торговельних відносин України набула додаткової динаміки. Експорт товарів до країн ЄС зріс на 18,1%, а імпорт – на 31,5%. Загальний товарообіг на початку 2007 року збільшився до 27,83 млрд. доларів або на 36% порівняно з 2005 роком. Таким чином, на початку 2007 року питома вага Євросоюзу та Росії у сукупному товарообігу України суттєво змінилась.

 

Співвідношення товарообігу України з Росією та ЄС на початок 2007 року1

 

ЄС

РФ

Загальний товарообіг (млрд. дол.)

27,83

26,18

Частка в загальному

товарообігу України

33,4 %

31, 4 %

 

 

Основною проблемою залишається рівень зовнішньоторговельної інтеграції з ЄС. За цим показником Україна переважає лише Білорусію, Молдавію та Грузію, поступаючись іншим сусіднім країнам Євросоюзу.

 

Питома вага ЄС у зовнішньоторговельному балансі країн – сусідів Євросоюзу(2006 рік) (%)2

 

Укра­їна

Біло­русь

Мол­дова

РФ

Грузія

Вірме­нія

Азербай­джан

Ту­ніс

Ма­ро­кко

Лі­вія

Ал­жир

Єги­пет

33,4

30,9

31,1

52,9

27,8

34,6

54,4

-

68,2

71,2

56,5

36,3

 

 

Ця різниця є особливо відчутною з країнами Центральної та Південно-Східної Європи, які на момент вступу до ЄС досягли 60-70 % частки Євросоюзу у сукупному національному товарообігу. Показово також, що на Україну припадає лише 1,2 % загального обсягу торгівлі ЄС.

Оптимістичним моментом можна вважати найвищі серед країн – сусідів темпи зростання товарообігу з Європейським Союзом, а також те, що Україна має відносно високе 29 місце в рейтингу найбільших торговельних партнерів ЄС. Інші сусіди Євросоюзу у Східній Європі та Закавказзі посідають відповідно: Білорусь – 48 місце, Азербайджан – 59, Молдова – 92, Вірменія – 101, Грузія – 112.

Впровадження зони вільної торгівлі з ЄС, із урахуванням динамічно зростаючого економічного потенціалу України, стане, як очікується, потужним каталізатором розвитку двосторонніх торговельних відносин.

Як і в торгівлі, основні європейські партнери України в інвестиційній сфері обмежуються вузьким колом країн. Так, половина товарообігу “ЄС-Україна” припадає на Німеччину, Італію та Польщу, а 83,5 % загального обсягу інвестицій з ЄС забезпечують Німеччина, Кіпр, Австрія, Велика Британія та Нідерланди. Євросоюз залишається основним інвестором України (15,9 із 21, 2 млрд. доларів або 75,2 %).

За питомою вагою ( у ВВП) прямих іноземних інвестицій Україна поки що поступається іншим сусідам ЄС, окрім РФ, Лівії та Єгипту. Одним із вирішальних тут залишається чинник політичної нестабільності в державі.

Проявом інтенсивної економічної співпраці з Євросоюзом є функціонування в Україні близько 500 спільних підприємств (для порівняння: число українсько-російських підприємств сягає 700). Посиленню підприємницької взаємодії з ЄС сприяє адаптація чинних національних стандартів до європейських. За підсумками виконання Плану дій на початок 2007 року гармонізованими є 3598 із бл. 20 тис. стандартів (кращий показник для східноєвропейських сусідів ЄС). Важливо зазначити, що гармонізація всієї системи стандартів створює сприятливі умови для торговельно-економічного співробітництва, але, за досвідом центральноєвропейських країн, а також Румунії і Болгарії, не є обов’язковою передумовою набуття членства в Євросоюзі.

Серед складових співпраці з ЄС у безпековій сфері залишається військово-політичне та військово-технічне співробітництво. Повільні темпи налагодження взаємодії у цих напрямках зумовлені, зокрема й тим, що, по-перше, Україна продовжує необґрунтовано уникати інтеграції до Західноєвропейського військово-політичного союзу (ЗЄС), особливо з огляду на те, що всі країни - члени НАТО входять до складу ЗЄС. По-друге, зорієнтованістю вітчизняного ВПК на ринки СНД : бл. 70 % комплектуючих для військової техніки надходить з Росії; експорт продукції оборонної промисловості України (44 %) орієнтований на країни СНД і лише 5 % - на країни Європи.

Потужний науково-технічний потенціал України в авіаційно-космічній сфері перебуває лише на початковій стадії застосування як у рамках цивільного, так і оборонного співробітництва. Проте у процесі виконання ПД уже задіяні спільні проекти, спрямовані на:

­                  модернізацію європейського навігаційного супутникового угруповання “Галілео” та створення супутникового угруповання цивільної глобальної навігаційно-супутникової системи;

­                  виведення радіоактивних відходів у космос;

­                  запуск у 2007 році космічного радіотелескопа “Спектр-Р” для створення єдиної наземно-космічної системи визначення координат і кутових переміщень об’єктів Всесвіту;

­                  планетарні дослідження.

 

Перспективи євроінтеграції як чинник геополітичної рівноваги України

Висновок Єврокомісії про виконання 162 із 244 позицій Плану дій Україна – ЄС на 2006 рік засвідчує необхідність суттєвого прискорення євроінтеграційного процесу. Аналогічним є підсумок проведеного Центром ім. Разумкова громадського моніторингу Плану дій: протистояння всередині владних структур, брак ресурсного і фінансового забезпечення, неефективне використання євроінтеграційного досвіду нових членів ЄС спричинили недостатні темпи інтеграції (71,2 % експертів).

Не досягнуто суттєвого прогресу в:

­             забезпеченні незалежності судової влади;

­             створенні сприятливого інвестиційного клімату;

­             адаптації європейської системи діючих стандартів;

­             налагодженні ефективної боротьби з корупцією;

­             зниженні рівня бідності (співвідношення доходів найбагатших та найбідніших громадян в Україні складає 30:1, у країнах ЄС – 5,7:1).

Серед геополітичних факторів, що стримують позитивну реакцію Євросоюзу на претензії України щодо асоційованого членства:

­             масштабність України в демографічному, економічному, науково-технічному вимірах, що засвідчує її спроможність суттєво вплинути на співвідношення центрів впливу в ЄС, розподіл ринків та зовнішньополітичні орієнтири Союзу;

­             надмірна енергетична залежність Євросоюзу від Росії, яка активно лобіює в ЄС політику протидії євроінтеграційним намірам України;

­             порушення балансу в узгодженості зовнішньополітичних кроків України з Євросоюзом та США.

Разом з тим, порівняльний аналіз інтеграційного процесу країн – сусідів ЄС засвідчує:

­             Україна, п’ята за територією (після Росії, Алжира, Лівії та Єгипту) і третя за чисельністю населення серед країн-сусідів ЄС ( після Єгипту та Російської Федерації), володіє найпотужнішим економічним потенціалом і зберігає найвищу динаміку економічного росту;

­             лідируючи серед сусідів ЄС (без урахування РФ) за індексом людського розвитку (0,766), вона має незіставно вищий науково-технічний ресурс; прогнозовані на 2010 р. обсяги експорту програмної продукції та послуг Інтернет оцінюються 3,5 – 5 млрд. доларів;

­             володіє найбільшими валютними резервами серед країн – сусідів ЄС на пострадянському просторі (без урахування РФ);

­             зберігає середньостатистичний для країн Центрально-Східної Європи, у тому числі членів Євросоюзу, коефіцієнт інфляції і найнижчий разом із Азербайджаном рівень безробіття серед країн сусідів ЄС;

­             за рівнем корупції співставна із Румунією – членом Євросоюзу;

­             є лідером у рейтингу найбільших торговельних партнерів ЄС серед країн – сусідів;

­             залишається для ЄС партнером стратегічного значення в енергетичній сфері;

­             за рівнем розвитку демократичних процесів, особливо за індексом свободи преси, Україна (26,5) разом із Молдавією (19,2), Вірменією (25,5) та Грузією (21, 0) утримує першість на всьому масиві держав – сусідів Євросоюзу.

Враховуючи лідируючі позиції України серед сусідніх Євросоюзу держав, а також:

­             невирішеність проблем державно-територіального устрою в Молдавії;

­             незавершеність ринкових перетворень і демократизації політичного життя в Білорусії;

­             відмову Російської Федерації (1999р.) від курсу на приєднання до ЄС,

необхідно констатувати, що Україна залишається єдиною європейською державою, яка має всі об’єктивні підстави претендувати на особливий формат відносин, який би виходив за рамки європейської політики сусідства і передбачав набуття нею статусу асоційованого члена Євросоюзу.

Серед геополітичних факторів, що стримують позитивну реакцію Євросоюзу на претензії України щодо асоційованого членства:

­             масштабність України в демографічному, економічному, науково-технічному вимірах, що засвідчує її спроможність суттєво вплинути на співвідношення центрів впливу в ЄС, розподілу ринків та зовнішньополітичні орієнтири Союзу;

­             надмірна енергетична залежність Євросоюзу від Росії, яка активно лобіює в ЄС політику протидії євро інтеграційним намірам України;

­             порушення балансу в узгодженості зовнішньополітичних кроків України з Євросоюзом та США.

Отже, ухвалення остаточного рішення щодо формату співробітництва “Україна – ЄС” знаходиться у політичній площині.

Проте ризики Євросоюзу від надання Україні особливого інтеграційного статусу поступаються потенційно вираженим перевагам від нього. Дестабілізація глобальної системи енергозабезпечення спричинила загострення боротьби за ресурси ключових енергоємних регіонів між світовими центрами сили – США, ЄС, Росією та Китаєм. Особливої напруги набуває, зокрема, протистояння між ними навколо Чорноморсько-Каспійського регіону. По-перше, він є традиційною сферою інтересів Росії. По-друге, з ним пов’язані спроби США обмежити на свою користь монополію РФ на євразійському геоенергетичному просторі. По-третє, з контролем за його ресурсами та енерготранспортною інфраструктурою Євросоюз пов’язує не тільки послаблення своєї нафто-газової залежності від Росії, але й створення єдиної енергетичної системи безпеки Європи.

Після приєднання до ЄС Латвії, Литви та Естонії (2004), а в 2007 р. – Болгарії та Румунії, стратегічне завдання Євросоюзу – формування Балто-Чорноморського поясу енергобезпеки – перейшло у завершальну стадію. Україні належить одна із ключових ролей в реалізації цієї стартегії. Як країна транзитер стратегічного значення, вона володіє газотранспортною системою (включно з 13-ма потужними газосховищами), якою щорічно постачаються в Європу 130 млрд. кубометрів газу. Це становить ¾ від зорієнтованого на ЄС експорту газу Росії і третину обсягу його споживання Євросоюзом. Таким чином, з перспективою інтеграції України в ЄС пов’язане підключення її газотранспортних магістралей до спільної інфраструктури Союзу й забезпечення транзитної складової його безпеки у сфері енергопостачання, передусім з Росії.

Крім того, у зв’язку з перспективою створенння Євросоюзом розширеного – Балто-Чорноморсько-Каспійського поясу енергобезпеки ЄС об’єктивно зацікавлений у підключенні енерготранзитних можливостей України до транспортування в Європу нафти і газу з Каспійського регіону, а також із Близького та Середнього Сходу (проект “Набукко”). Реалізація таких проектів відкриває для України можливості демонополізації енергопостачання, створення надійної системи енергетичної безпеки. Водночас, поєднання в Україні російського, каспійського й близькосхідного енерготранспортних потоків суттєво посилить її стратегічне значення для Євросоюзу. Проголошення ЄС макропроекту “Чорноморська взаємодія” (квітень, 2007) засвідчує, що співробітництво з країнами ОЧЕС (Організацією Чорноморського економічного співробітництва) перетворюється в пріоритетний напрям зовнішньої політики Євросоюзу.

Серед ключових завдань України на перехідному євроінтеграційному етапі – застосування т.зв. “блокового варіанту вростання в ЄС”. Подібно країнам Вишеградської групи, країни-члени ГУАМ можуть використати переваги узгодженої інтеграційної політики, включаючи :

­             уніфікацію законодавства та зближення рівнів соціально-економічного розвитку в процесі поглиблення режиму вільної торгівлі;

­             реалізацію консолідованої позиції в енергетичній сфері;

­             узгодження з рішеннями ЄС зовнішньополітичних кроків із ключових міжнародних проблем.

Значному посиленню ГУАМ, як альтернативної СНД міжнародної організації євроінтеграційного спрямування, сприяло б поступове підключення до співробітництва з нею Республіки Білорусь. Сприймаючи таку перспективу, Білорусія уже виступила з проектом продовження продуктопроводу “Одеса – Броди” через її територію до Прибалтійських країн. Стратегічне значення для ЄС розширеного формату ГУАМ визначалось би тим, що Київ та Мінськ контролюють увесь нафто-газовий експорт Росії до Євросоюзу, утворюючи серцевину Балто-Чорноморського поясу енергетичної безпеки Європи.

 

Відділ інтеграції та стратегічного партнерства, вик. Надтока Г.М.

 

Джерела та література:

 

1. Броль У. Зовнішньоторгівельна інтеграція України // Журнал європейської економіки. – 2006. – № 6.

 

2. Інформація щодо виконання у 2006 році Плану дій Україна-ЄС // Моніторинг, підготовлений Управлінням з питань європейської інтеграції Секретаріату Кабінету Міністрів за інформацією органів виконавчої влади.

 

3. Кротюк С.Ф. Східний напрям політики “ нового сусідства” Європейського Союзу //Вісник Київського між нар. ун-ту. Серія: міжнародні відносини. – 2005. – Випуск 4. – с. 5-16.

 

4. Манцуров І. Статистичне дослідження факторів інтенсивного відтворення в економіці України // Журнал європейської економіки. – 2006. – № 6.

 

5. Мельник А. Україна-ЄС: кроки у напрямку зближення // Журнал європейської економіки. – 2006. – № 6.

 

6. Носов М. Зачем Европе собственная армия // Современная Европа. – 2005. - № 1. – с. 82-95.

 

7. Підготовка нових членів ЄС – країн-сусідів України – до вступу в Шенген і виклики для України // Матеріали круглого столу. / Під ред. Андрійко В.І., Варналія З.С., Мітряєвої С.І. – Ужгород, 2007. – 112с.

 

8.Позиційний документ щодо імплементації Українською стороною Плану дій Україна-ЄС у 2005-2007 роках.

 

9. Проблемні питання прикордонної співпраці між Україною та Молдовою // Матеріали круглого столу. – Одеса, 2007. – 72 с.

 

10. Тодоров І. Україна на шляху до Євразії та євроатлантичної спільноти. – Донецьк, 2006. – 270 с.

 

11. БарбэЛ. Шанси Молдови на евроінтеграцію// www.voanews.com/russian/ar-chive/2006-12/2006-12-11-voa1.cfm – 39k -

 

12. European commission

http://ec.europa.eu/world/enp/documents_en.htm

http://ec.europa.eu/trade/issues/bilateral/data.htm

 

http://ec.europa.eu/trade/issues/newround/index_en.htm

 

13.The World Factbook - www.cia.gov/cia/publications/factbook/

 

14. Transparency international

http://www.transparency.org/content/download/10827/92863/version/1/file/CPI_2006_presskit_ru.pd

 

15. Heritage Foundation : http://www. heritage.org

 


[1] Складено за:Heritage Foundation : http://www. heritage.org

 

 

 

1 Складено за: European commission

 http://ec.europa.eu/world/enp/documents_en.htm

 http://ec.europa.eu/trade/issues/bilateral/data.htm

 

 http://ec.europa.eu/trade/issues/newround/index_en.htm

 

 

1 Складено за: The World Factbook : www.cia.gov

 

 

 

2 Складено за: The World Factbook : www.cia.gov

 

 

 

1 Підраховано за: The World Factbook : www.cia.gov

 

 

 

1 Складено за: Географічна структура зовнішньої торгівлі України . 2005 рік//Держкомстат України:http://www.ukrstat.gov.ua/operativ2005/zd/ztt/ztt_u/ztt1205.html

1 З урахуванням товарообігу з Болгарією та Румунією – новими членами ЄС з 1 січня 2007 року.

2 Складено за: Географічна структура зовнішньої торгівлі України за 2005 рік//Держкомстат України:http://www.ukrstat.gov.ua/operativ2005/zd/ztt/ztt_u/ztt1205.html