ДОЛУЧЕННЯ ПІДПРИЄМСТВ ОПК ДО СВІТОВИХ ФОНДОВИХ РИНКІВ: ПРОБЛЕМИ ЗАКОНОДАВСТВА ТА РОЛЬ ДЕРЖАВИ

Анотація

У країнах з розвиненою ринковою економікою фондовий ринок є одним з основних інструментів інвестування підприємств оборонно-промислового комплексу (ОПК). В Україні цей інструмент інвестування ОПК практично не використовується. Основними причинами є переважно державна форма власності українських оборонних підприємств і нерозвиненість фондового ринку України.

В аналітичній записці розглядається європейський досвід долучення оборонних підприємств до фондових ринків, аналізуються проблеми його реалізації в Україні та розглядаються шляхи їх подолання.

ДОЛУЧЕННЯ ПІДПРИЄМСТВ ОПК ДО СВІТОВИХ ФОНДОВИХ РИНКІВ: ПРОБЛЕМИ ЗАКОНОДАВСТВА ТА РОЛЬ ДЕРЖАВИ

На сьогодні провідні світові оборонні компанії є публічними. Для них фондовий ринок є важливим джерелом інвестицій, а зростання капіталізації – одним з базових критеріїв економічного успіху. В Україні цей інструмент інвестування оборонно-промислового комплексу (ОПК) практично не використовується. Основними причинами є переважно державна форма власності українських оборонних підприємств і нерозвиненість фондового ринку України.

Для вивчення можливості виходу вітчизняних підприємств ОПК на світові фондові ринки доцільно звернутися до досвіду провідних країн, передусім країн ЄС. Однак не менш важливим є з’ясування механізмів, за допомогою яких він може бути реалізований в Україні. У цьому зв’язку заслуговує на увагу також досвід Росії, яка в останні 5-7 років здійснила низку успішних кроків у напрямі ринкової трансформації ОПК і розвитку фондових ринків, намагаючись відтворити європейські механізми інвестування.

Оборонні підприємства Європейського союзу знаходяться в стані активної реорганізації. Керівництво ЄС має намір зменшити залежність і скоротити технологічне відставання від США у цій сфері. На думку європейських посадовців, тільки за таких умов стане ефективною Спільна європейська безпекова й оборонна політика. З 2000 року в ЄС діє Рамкова угода щодо реорганізації європейської оборонної промисловості. Вона передбачає "європеїзацію" оборонних замовлень (поступовий перехід від національних до загальноєвропейських замовлень при зростанні частки фінансування зі спільних бюджетів ЄС), координації військово-технічної політики через спеціально створене Європейське оборонне агентство (ЄОА) й активну підтримку європейського ОПК через фінансування з національних і спільних європейських бюджетів, насамперед науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт (НДДКР).

Основу ОПК Євросоюзу становить близько 800 компаній із загальною зайнятістю 615 тис. осіб і річним оборотом понад 100 млрд євро. Проте реальний військовий потенціал ЄС оцінюється експертами приблизно в 1/10 від американського. Порівняно зі США, проблемним для ЄС залишається попит на військову продукцію. Якщо на внутрішньому ринку оборонної продукції Сполучених Штатів є тільки один покупець — Пентагон, — який формує універсальні правила, то в ЄС покупцями виступають одразу 25 національних військових відомств, що розрізняються за можливостями й потребами. В останні роки більша частина продукції ОПК ЄС іде на експорт і тільки близько однієї третини припадає на держзамовлення.

Євросоюз усіляко підтримує консолідацію оборонної промисловості. На сьогодні в провідних європейських країнах основу ОПК складають великі компанії національного масштабу: концерни "Таліс" і "СНЕКМА" у Франції, "Сааб" і "Вольво" у Швеції, "БАЕ Системс" у Великобританії, "Фінмекканіка" в Італії. Нормою стало тісне переплетення національних капіталів. У першу чергу це стосується групи компаній, об’єднаних у європейському концерні "ЕАДС" і його дочірніх структурах.

Частка державної власності в оборонних компаніях ЄС залишається значною. Наприклад, французький уряд контролює 97,224 % акцій найбільшої авіадвигунобудівної фірми "СНЕКМА", 33,4 % акцій "Таліс", 15 % – "ЕАДС". Висока частка держави в компаніях "Техспейс" (Бельгія), "Патрія" (Фінляндія), "Хелленік" (Греція).

Норма прибутку в європейській оборонній промисловості складає 4,6–6,8 %, що є більшим за середні показники. Зі збільшенням можливостей для самофінансування, європейський ОПК стає дедалі привабливішим для інвесторів. Спочатку у цій бізнес прийшли банки, а потім і такі консервативні інвестори, як страхові компанії та пенсійні фонди, які навіть за законом зобов'язані інвестувати кошти тільки в надійні цінні папери. Інвестиції здійснюються як у формі кредитів, так і через придбання частки власності, причому не тільки акцій публічних компаній, але й закритих акціонерних товариств (наприклад, "РВЕ" та "Іспана-Сюїза" в Іспанії, "Лабінель" і "Сожерма" у Франції, "Шорт бразерс" у Великобританії).

Свої акціонерні портфелі в провідній італійській оборонній компанії "Фінмекканіка" мають банки "Сан-Пауло", "Банка націоналє дель лаворо" і "Юнікредіто італіано", інша італійська компанія – "Аеромаччі" – контролюється банками "Юнікредіто італіано", "Банка націоналє дель лаворо", "Сан-Пауло", "Банка ді Рома". Британська фірма "Бріфекс" на 85% належить банку "Ройял бенк оф Скотланд". "Дойче банк" має частку власності компанії "Даймлер – Крайслер", яка, у свою чергу, є основним акціонером європейського оборонного концерну "ЕАДС".

Інвестиційні фонди також нарощують свою частку власності в оборонних компаніях і в багатьох випадках виявляють навіть більшу активність, ніж банки, особливо у Великобританії, Нідерландах, Німеччині, Данії та Швеції. Наприклад, 12% акцій британської "Роллс-Ройс" належать фонду "Франклін рисорсез", 26 % акцій німецької компанії "МАН" – фонду "Регінефервальтунг", 35,7 % акцій голландської компанії "Сторк" – фонду "Хал холдінг", 66 % акцій німецького холдингу "Рейнметалл" – фонду "Решлінг індустріз", 8,73 % шведської "Сааб" – фонду "Валленберг". Датська оборонна компанія "Фас індустріз" на 46 % належить фонду "Потагус", 14 % – фонду "АТД" і 5 % – "РФА". Особливо активні в інвестуванні оборонного виробництва фонди "Фрамлінгтон", "Франклін", "СТСЛ Перпетіаль", "Британнік ассетс", "Валленберг".

Пенсійні та страхові фонди також стають дедалі активнішими: Національний страховий фонд Нідерландів і "Фіделіті фонд" володіють часткою голландської компанії "Конгсберг", британський пенсійний фонд "Імпіріел груп" інвестував у британську компанію "Гарднер". Активно працюють з підприємствами ОПК такі європейські страхові компанії, як "Пруденшл", "Стандард лайф іншуренс", "МААФ Ассюранс", Хал холдинг", "НРМ Капітал" також. Наприклад, голландська фірма "Шрейкер" належить на 35,7 % "Хал холдинг" і на 36 % – "НРМ Капітал".

У цілому такі механізми інвестування задовольняють сучасні потреби ОПК ЄС у поточному та довгостроковому фінансуванні й одночасно свідчать про довіру до нього з боку європейської та міжнародної кредитно-фінансової системи.

У той же час, режим зовнішнього інвестування європейських оборонних компаній має певні юридичні обмеження, які дають преференції національному або європейському капіталу. Наприклад, у Німеччині існують обмеження для іноземної участі в підприємствах оборонної промисловості: іноземні фонди й фірми не можуть володіти пакетом акцій більше 25 %. Більше того, у найближчій перспективі німецький уряд збирається розповсюдити це правило й на інші стратегічно важливі сфери – енергопостачання, транспорт і телекомунікації. В основному, ці заходи спрямовані на стримування інвестиційної активності з боку Росії та США. Характерним є такий приклад: німецьку кораблебудівну верф HDW не змогли придбати ні американська інвестиційна група "Ван Еквіті Партнер", ні компанія "Нортроп Груман". Проте німецький уряд погодився на її входження в новий європейський суднобудівний холдинг за участі німецьких компаній "Тіссен-Крупп" і "ГДВ", а також французьких "Таліс" і "Дірексьон де конструксьон наваль".

В останні 5-7 років Росія здійснила низку кроків з метою створення в рамках національної економіки механізмів фондового інвестування, подібних до європейських. На першому етапі зусилля були спрямовані на розширення фінансових надходжень від внутрішніх і зовнішніх замовлень оборонної продукції. Це дозволило збільшити частку інвестування за рахунок прибутку й забезпечити зростання загальної інвестиційної привабливості підприємств. Надавалось активне сприяння укладанню експортних контрактів. Експорт російських озброєнь і військової техніки збільшився з $3,6 млрд у 2000 році до $7 млрд у 2007 році (Росія по цій позиції вийшла на друге місце після США). Одночасно зростало держоборонзамовлення: з $2,2 млрд у 2000 році до понад $7 млрд у 2007 році.

На фоні збільшення фінансових надходжень відбувалась реструктуризація ОПК. Так само, як і в країнах ЄС, створювались вертикально інтегровані структури. На сьогодні цей процес триває. Передбачається формування інтегрованих структур в усіх галузях оборонного виробництва.

Паралельно змінювалась нормативно-правова база. На початку 1990-х років акціонування й приватизація підприємств ОПК відбувались без обмежень. У грудні 1993 року був затверджений новий порядок, який передбачав перевірку іноземних інвесторів з боку Федеральної служби контррозвідки. При цьому був складений перелік стратегічних підприємств ВПК, що не підлягають приватизації. До 2008 року формально діяла норма закону, що забороняє іноземну участь у статутному фонді оборонних підприємств у розмірі більше 25 %. Однак питання не було чітко врегульоване. У квітні 2008 року було прийнято Федеральний закон про обмеження участі іноземного капіталу в стратегічних галузях економіки. Тепер іноземні компанії (або російські, що контролюються іноземними), які бажають придбати більше 50 % акцій стратегічних підприємств або отримати половину місць в їх органах управління, повинні звертатись в уповноважений урядом орган за спеціальним дозволом. Додаткове обмеження передбачене для державних іноземних компаній – для них встановлено поріг у 25 % акцій.

При цьому відбувається активне акціонування оборонних підприємств і збільшення частки власності приватного російського капіталу. Плани уряду передбачають повну відмову від такої форми власності, як державні підприємства. Усі державні підприємства мають бути перетворені або на казенні (обмежена кількість підприємств, що фінансуються майже винятково за рахунок держоборонзамовлення) або на відкриті акціонерні товариства зі змішаною власністю.

Зазначені кроки дозволили підприємствам російського ОПК активніше використовувати механізми фондових ринків. Щороку на фондові ринки виходить 5-6 нових підприємств. Найбільше зростання ринкової капіталізації традиційно демонструють авіабудівельні компанії.

На сьогодні акції підприємств російського ОПК котуються нижче середніх показників фондових ринків, тому експерти вважають вкладання в сировинний сектор більш вигідними. У період зростання цін на енергоносії такі рекомендації є виправданими. Однак оборонний сектор у стратегічній перспективі має безсумнівну перевагу – гарантованим замовником його продукції є держава. За існуючими планами російське державне оборонне замовлення зростатиме більше, ніж 10 % на рік. Позитивну динаміку демонструє також збройовий експорт. Це гарантує прибутки потенційних інвесторів.

Стан справ в українському ОПК оцінюється експертами як близький до критичного. Наприкінці червня 2008 року під час слухань з цього питання в комітеті Верховної Ради з питань національної безпеки й оборони були зазначені такі проблеми:

– невиконання Урядом державних програм (держпрограми розвитку ОПК до 2010 року, держпрограми розвитку озброєння, ряду інших);

– критична залежність українського ОПК від експортних контрактів (на рівні 80-90% від загального обсягу фінансових надходжень);

– відсутність внутрішнього ринку ОПК;

– незадовільна робота Уряду зі створення й удосконалення законодавчої бази діяльності ОПК.

Погіршується ситуація навіть у найбільш благополучній для українського ОПК сфері — в експорті озброєнь та військової техніки. Уперше за багато років у 2007 році Україна опустилась у рейтингу найбільших збройових експортерів.

Таким чином, інвестиційний клімат в ОПК України є несприятливим. За таких умов вихід на світові фондові ринки українських оборонних підприємств не дасть очікуваних результатів. Такий вихід має сенс при проходженні нижньої точки падіння перед початком зростання. На фондових ринках це є моментом так званого "bottom fishing" ("донна риболовля"), коли починає зростати попит на акції низькорейтингових компаній з хорошими перспективами. За відсутності таких перспектив є велика вірогідність того, що акції українських підприємств потраплять за фондовою термінологією у "сміттєву категорію".

На сьогодні тільки лічені підприємства ОПК України мають необхідний потенціал для виходу на світові фондові ринки. Однак через несприятливий інвестиційний клімат у галузі й вони змушені переглядати свою політику залучення інвестицій.

На початку червня 2007 року провідна українська оборонна компанія "Мотор Січ", що не має у структурі свого капіталу державної частки, продала 6 % акцій на українській фондовій біржі "Перша фондова торговельна система" (ПФТС) за $18,7 млн, що забезпечило ринкову капіталізацію у $312 млн. Акції були продані іноземним портфельним інвесторам. Наприкінці червня того ж року було продано ще 5% акцій, у результаті чого було залучено $18,4 млн. Ринкова капіталізація компанії за підсумками розміщення склала $368 млн. Передбачалося, що до кінця 2007 року на Франкфуртській фондовій біржі відбудеться первинне розміщення 5 % акцій підприємства, а потім ще 10 %. Однак ці плани були відкладені через побоювання, що акції компанії будуть значно недооцінені. Однак навіть такі відносно скромні результати "Мотор Січі" є безсумнівним успіхом на фоні загального стану справ в ОПК України.

Інвестор не прийде в ОПК України, якщо будуть сумніви щодо майбутнього галузі, тим більше, якщо мова йде про інвестиційні та страхові фонди. Інвестор має, по-перше, чітко розуміти правила гри і, по-друге, бачити перспективи українського ОПК як сегмента ринку принаймні на три роки вперед (краще на середньостроковий період). На жаль, за існуючого стану справ це не можливо.

На сьогодні доводиться констатувати, що Україна катастрофічно відстає від провідних європейських країн і значно поступається Росії у залученні інвестицій в оборонно-промисловий комплекс через механізми фондового ринку. Про це можна судити по кількості оборонних підприємств, що котуються на фондових ринках, і рівню їх капіталізації (таблиця).

Таблиця

Капіталізація основних оборонних підприємств
США, ЄС, Росії та України у 2007 році

Підприємство	Капіталізація, $ млн
United Technologies (США)	67 548
Boeing (США)	56 880
Lockheed Martin (США)	40 526
BAE Systems (Великобританія)	33 903
General Dynamics (США)	33 533
Raytheon (США)	27 548
Northrop Grumman (США)	26 293
EADS (ЄС)	19 360
ОАО "НПК "Иркут" (Росія)	976
ОАО "НПО "Сатурн" (Росія)	524
ОАО "Уфимское моторостроительное ПО" (Росія)	471
ОАО "РКК "Энергия" (Росія)	455
ОАО "Мотор Січ" (Україна)	368

Для залучення в ОПК України інвестицій через механізми фондових ринків потрібно створити відповідні умови. Комплекс необхідних заходів можна розбити на такі основні групи:

1) загальна санація ОПК України:

– упровадження довгострокової програми розвитку ОПК, забезпеченої необхідним фінансуванням;

– збільшення оборонного замовлення та спрощення його процедур;

– реформування системи військово-технічного співробітництва відповідно до сучасної ситуації на світових ринках озброєнь.

2) реформа структури власності і системи управління ОПК України:

– акціонування оборонних підприємств;

– перегляд списку підприємств, що не підлягають приватизації, і критеріїв збереження державного контролю над оборонними підприємствами;

– вивільнення профільних міністерств від господарських функцій.

3) ринкова трансформація ОПК:

– реформа законодавства, що регулює оборонне виробництво;

– упровадження механізмів корпоративного управління підприємствами (замість існуючих відомчих);

– структурна реформа й консолідація підприємств ОПК шляхом створення вертикально-інтегрованих структур.

Регіональний філіал НІСД

у м. Дніпропетровську

(О. Гавриш)